Читати книгу - "«Батько народів» очима часу"

коли гітлерівські молодчики влаштували політичну різанину, захоплено заявив на засіданні Політбюро: "Ось, Гітлер, який молодець! Ось як треба розправлятися з політичними суперниками!"

...Ми знаємо, що в 30-і роки правосуддя в СРСР було фактично ліквідовано, а уособленням вищого закону став Сталін і його репресивний апарат. Ту ж саму картину ми спостерігаємо і в нацистській Німеччині. "З найперших тижнів 1933 року, коли почались масовані і свавільні арешти, побиття та убивства... Німеччина... перестала бути суспільством, заснованим на законі. "Гітлер є закон!" — гордовито оголошували нові правителі нацистської Німеччини, а Герінг... підкреслював, що "закон і воля фюрера суть одне й те саме". Після... "ночі довгих ножів", виступаючи в рейхстазі, Гітлер проголосив себе "верховним суддею німецького народу, що володіє владою засудити на смерть будь — кого, кого вважатиме за потрібне". Створені слідом за цим "спеціальні", а потім "народні суди" перетворилися в балагани, пародію на правосуддя, де штампувались звинувачувальні вироки "зрадникам і ворогам третього рейху". Гітлерівська Феміда поріднилась зі сталінською — "тройками", "п’ятірками", з її страхітливим цинізмом і сваволею.

...Ми мусимо задуматися про ціну всіх сталінських діянь — не тільки його невдач, але й успіхів, так званих досягнень. За все ми розплачувались мільйонними жертвами, кров’ю і сльозами — і за колективізацію, і за "мудре" керівництво фронтом. При цій нагоді доречно згадати 350-річний афоризм Франсуа де Ларошфуко: "Слава великих людей повинна вимірюватися засобами, якими вона була досягнута". Слава Сталіна сочиться кров’ю.

С. Заворотний А. Новиков "Пакт" ("Комсомольская правда", 23 січня 1990)
* * *

Відповідно до рішення XX з’їзду КПРС, комісією на чолі з членом Президії ЦК М. Шверником були розслідувані обставини убивства С. Кірова. Ми опитали тисячі людей, вивчили тисячі документів, і ось що вдалося вияснити.

Під час XVII партз’їзду, незважаючи на овації Сталіну, на квартирі Серго Орджонікідзе відбулася таємна нарада деяких делегатів — Косіора, Ейхе, Шеболдаєва, Шаранговича та інших. Вони вважали за необхідне усунути Сталіна з поста генсека і пропонували Кірову замінити його, але той відмовився.

Після того як Сталіну стало відомо про нараду, він викликав до себе Кірова. Кіров сказав Сталіну, що той сам, своїми діями призвів до цього.

При виборах в ЦК на з’їзді прізвище Сталіна було викреслено в 292 бюлетнях. Сталін наказав спалити з них 289, а в протоколі, оголошеному з’їзду, було показано всього 3 голоси проти Сталіна.

Комісія Президії, ознайомившись в Центральному партархіві з бюлетнями і протоколами голосування, встановила факт фальсифікації виборів. Колишній заступник голови лічильної комісії з’їзду В. Верхових повідомив ЦК деталі цієї історії.

Як відомо, більшість делегатів XVII з’їзду було знищено.

Із 63 членів лічильної комісії 60 розстріляно.

Кіров, розуміючи, що він неминуче буде знищений Сталіним, говорив своїм рідним і друзям, що голова його тепер на пласі.

Убивцю Ніколаєва тричі затримувала охорона Кірова, при ньому було виявлено портфель, в котрому були заряджений револьвер і план Смольного. Проте співробітники Ленінградського ДПУ його щоразу відпускали. Ніколаєв, який з’явився 1 грудня в Таврійський палац на партактив, де Кіров мав робити доповідь, був попереджений і прийшов до Смольного, куди Кіров поїхав за матеріалами для доповіді.

На другий день після убивства на допиті Ніколаєв заявив Сталіну, що його протягом 4 місяців схиляли до вбивства співробітники ДПУ, наполягаючи на тому, що це необхідно парти та державі.

Особистий охоронець Кірова Борисов, який попереджав його про небезпеки, був убитий по дорозі до Смольного ударом лома співробітниками ДПУ, які супроводжували його на грузовику на допит до Сталіна. Це підтверджує висновок хірурга Мамушина, який брав участь у розтині тіла Борисова, а також зізнання водія грузовика Кузіна.

В особистому архіві Сталіна під час нашого розслідування було виявлено складений Сталіним список двох "троцькістсько-зінов’євських центрів"— ленінградського і московського. Зінов’єва і Каменева він спершу включив до ленінградського, потім "перевів" до московського (як і інших деяких членів вигаданих "центрів").

Співробітник ДПУ Кацафа, який перебував в камері при Ніколаєву, написав до комісії, що вбивця згодився дати свідчення, які від нього вимагали, про "троцькістсько-зінов’євський центр" тільки після обіцянки зберегти йому за це життя.

На суді під головуванням Ульріха Ніколаєв спочатку заявив, що ніякого центра не було і що він обмовив невинних людей (це підтверджує конвоїр Гусєв у своєму листі до М. Хрущова). Потім Ульріх на допиті віч-на-віч зрештою зламав його. Після оголошення смертного вироку Ніколаєв кричав: "Обдурили!".

Ретельне розслідування багатьох інших найважливіших обставин, свідчення близьких Кірову людей та інших свідків — все це привело комісію до висновку: убивство Кірова було організовано Сталіним.

О. Шатновська "Фальсифікація" ("Аргументы и факты", № 22, 1990)
* * *

...Коли до рук наркомвнутрсправ потрапив той самий горківський щоденник, Ягода, ретельно ознайомившись з ним, вилаявся і буркнув: "Як вовка не годуй, він все в ліс дивиться!"

...По Москві поповзли чутки про те, що Горького убили. Сосо його отруїв. Ці чутки були дуже неприємні Сталіну. Треба було відвернути увагу народу, відвести її в інший бік, знайти інших винуватців. Найпростіше було, звичайно, звинуватити в цьому злочині лікарів. Лікарів кинули до в’язниці за звинуваченням в отруєнні Горького. З якою метою лікарі отруїли його? Дурне запитання. Ну, звісно, за дорученням фашистів і капіталістичних монополій.

...У момент, коли хвороба Горького почала відступати, Сталін, на думку Л. Троцького, "трішки допоміг руйнівній силі природи".

...Ясно одне: Горький зробив усе, що від нього міг чекати Сталін (а багато чого, як ми знаємо, і не зробив). Тепер письменник лише заважав великому вождю в здійсненні його грандіозних планів. Всього лише через два місяці після смерті Горького, 19 серпня, почнеться процес над Зінов’євим, Каменевим та їх "спільниками", одне з найганебніших судилищ, які тільки знало людство.

Вадим Баранов "Вогнище і попіл" ("Журналист", № 8, 1990)
* * *

31930 року органи ОДПУ, які очолював Г. Ягода, почали виходити з-під контролю ЦК ВКП(б). Сам Ягода, умертвивши свого шефа В. Менжинського, оточив себе однодумцями, серед котрих були його заступники Я. Сорінсон, М. Фриновський, капітан Черток, начальник відділу урядової охорони комісар Паукер, його заступники Волович, комісар Курський, Даген та інші.

Ягода в цей час з ряду причин став уникати зустрічей зі Сталіним, в тому числі із-за своїх близьких стосунків з Н. Пєшковою (дружиною сина М. Горького). Мені не раз доводилось супроводжувати його на дачу до Горького, в Горки-10, на дні народження Н. Пешковой Вона часто і сама приїжджала на службу до Ягоди. Якби про ці