BooksUkraine.com » Фентезі » Заборонені чари 📚 - Українською

Читати книгу - "Заборонені чари"

160
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Заборонені чари" автора Олег Євгенович Авраменко. Жанр книги: Фентезі. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 31 32 33 ... 138
Перейти на сторінку:
не мороч мені голову! Роботи, може, й мало, але з такими темпами ти промарудишся до самого ранку. Робиш одне, а думаєш геть про інше. В результаті в тебе нічого не виходить, ти лише мучиш і себе, і мене. Хіба так можна? Кинь цей бісів портал, візьмешся до нього завтра вранці… або ввечері — коли з’явиться настрій. Один день нічого не змінить. Твій брат уже поїхав з Цервениграда, і ні сьогодні, ні завтра, ні післязавтра до найближчого порталу не дістанеться.

Маріка чудово розуміла, що Аліса має рацію. Хоча з налагодженням порталу не варто було зволікати, зайве квапитися також не було сенсу. Чотири години тому Стен, залишаючи з військом Цервениград, надіслав їй останнє вітання, і найближчими днями вони не матимуть можливості ні побачитися, ні просто перемовитися бодай кількома словами. Конори могли обмінюватися думками лише тоді, коли перебували на відстані щонайбільше двох-трьох миль один від одного або від налаштованих на них порталів. А створити робочий переносний портал поки ще нікому не вдавалося…

Маріка невпевнено відступила на кілька кроків від свого наналагодженого порталу.

— От цього я ніяк не збагну, — повільно промовила вона, відгукуючись на власні думки. — Хоч убий, не збагну.

— Про що ти? — запитала Аліса.

— Та про переносні портали, — відповіла Маріка. — Начебто всі портали рухаються: разом з Землею — довкола її осі й довкола Сонця, разом з Сонцем — довкола центру Ґалактики, разом з Ґалактикою — чортзна як і куди. Та ще й весь Всесвіт розширюється… І взагалі, рух та спокій відносні. А проте, переносні портали не працюють.

Аліса всміхнулася, зрадівши, що Маріка трохи відволіклась від своїх власних проблем.

— Стара пісенька, — сказала вона. — Втім, зараз тобі краще зайнятися теорією, ніж практикою.

Маріка недбало стенула плечима.

— Та яка вже тут теорія! Я не маю навіть поганенької гіпотези — самі лише питання без відповідей. Для решти Конорів все ясно і зрозуміло: спокій — поняття абсолютне, Земля — нерухома, і портал, щоб він міг працювати, мусить бути зафіксованим у просторі. Тобто, вони бачать закономірність, хай і без пояснення. А я не бачу жодної закономірності — і це мене бісить. Виходить, що чим більше я дізнаюся про світобудову, то менше розумію, як усе влаштовано.

— Це цілком природно, — зауважила Аліса. — Що більше знань має людина, то ширше їй відкриваються горизонти непізнаного. На лекції з філософії наш викладач навіть малював на дошці наочну схему: мале коло — мала границя, велике коло — велика границя. І цитував слова Сократа… чи Декарта… ну, одного з давніх греків: „Я знаю, що нічого не знаю“.

— Декарт не був давнім греком, — уточнила Маріка. — Він був французом і жив у сімнадцятому сторіччі. Я читала про нього.

— Невелика різниця, — відмахнулась Аліса. — Всіх греків та французів не запам’ятаєш. Тим більше, що я філолоґ, а не філософ.

З цими словами вона підійшла до стінної шафи, всередині якої було споруджено портал, і рішуче захряснула дверцята. Маріка збиралась була запротестувати, але потім передумала. В її теперішньому стані й справді не варто займатися серйозними справами, що вимагали цілковитої зосередженості. Портал може зачекати й до завтра.

— Таки добре, що ми вирішили замаскувати його, — сказала вона.

— І то правда, — згідно кивнула Аліса і раптом лукаво всміхнулася. — А то уяви собі картину: ми з тобою мило розважаємося в ліжку — і тут з порталу вистрибує твій брат. Та поки він відчинить шафу, ми матимемо час бодай накритися ковдрою.

Маріка зашарілася.

— Ні, йдеться про інше.

— Знаю, що про інше. Просто я випустила з уваги, що зараз у тебе негаразд з почуттям гумору. — Аліса відійшла від шафи і влаштувалася в кріслі. — В усій цій історії мене втішає одне: я недаремно пожертвувала шафою. Дядько дуже помилявся, коли казав, що в наш час з порталом можна не критися.

— Помилявся… Авжеж помилявся, — замислено промовила Маріка й зітхнула. — Швидше б він повернувся.

Позавчора ввечері сер Генрі поїхав на півтора тижні до Лондона. Останні аналізи засвідчили повне зникнення пухлини з усіма метастазами, і місцеві лікарі, приголомшені дивовижним одужанням пацієнта, якого вважали приреченим, відрядили його на ґрунтовне обстеження до одного з лондонських світил онколоґії. Певна річ, сер Генрі міг і не їхати — він цілком покладався на доччину майстерність і не сумнівався, що хворобу переможено. Але, порадившись із Марікою та Алісою, вирішив дослухатися до рекомендацій своїх лікарів. Будь-який інший пацієнт на його місці так би й учинив; тому не варто було привертати до себе зайву увагу, демонструючи своє легковажне ставлення до такої небезпечної хвороби. І сер Генрі поїхав — як виявилося, вельми невчасно…

— Може, варто зателефонувати йому й розповісти про Кейта? — запропонувала Аліса.

Маріка хитнула головою:

— У жодному разі. Телефон можуть прослуховувати.

— Гадаєш? — з сумнівом мовила Аліса. — Невже це так серйозно?

— Це дуже серйозно. Ти просто не бачила Кейтового обличчя, коли він говорив про тих впливових людей. Він був наляканий до смерті. Він боявся — але не мене. Радше він боявся за мене. І за себе також.

Аліса гмикнула.

— Здається, ти захищаєш його. А проте, якщо Кейт не збрехав, і тобою справді цікавляться якісь впливові люди, то сам він… — Вона на хвильку зам’ялася. — Ну, м’яко кажучи, їхній співробітник. А по-простому — шпигун.

— Я теж так думаю, — кивнула Маріка.

— І зовсім не зла на нього?

— Ще й яка зла! Добре, що його не було поблизу, коли я додумалася до цього. Я б йому таке влаштувала! Либонь тому він і поквапився піти — поки я не оговталася… І до речі. Якщо Кейт шпигун, то може, і Джейн працює

1 ... 31 32 33 ... 138
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Заборонені чари», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Заборонені чари"