Читати книгу - "Листи, Федькович Юрій"

81 - Свій до свого тягне (нім.).- Ред.

82 - Для розумного досить (лат.).- Ред.

83 - Терлецький Остап Степанович (1850-1902) - український публіцист, літературознавець і громадський діяч революційно-демократичного напряму, соратник І. Франка та М. Павлика.

84 - Йдеться про повість П. Куліша, друковану у «Правді» в 1867 р. в перекладі з російської мови.

85 - Бучинський Мелітон Осипович (1847-1903) - український фольклорист, етнограф і публіцист. Вів жваву кореспонденцію з Ю. Федьковичем, М. Драгомановим, Оленою Пчілкою та іншими діячами української культури. Залишив цікаві спогади про Федьковича (записані й надруковані Р. Заклинським у «Літературно-науковому віснику», 1901, т. XIII, кн. 1, с. 13-20).

86 - Перебендя - один із численних псевдонімів українського письменника, критика й публіциста О. Я. Кониського (1836-1900). У 60-х роках він приїжджав до Галичини і часто тут друкувався.

87 - Трохи того, трохи цього, а взагалі нічого (євр.).- Ред.

88 - Як видно, повість «Кармелюк», що друкувалася у «Правді» в 1867 р., не сподобалася Ю. Федьковичу і йому не хотілося вірити, що її написала авторка знаменитих «Народних оповідань».

89 - Слюсарчук Антін - член станіславської «народовської» громади. Влітку 1867 р. разом з М. Бучинським відвідав Ю. Федьковича у Путилові, маючи негласну мету примирити поета з редакцією «Правди».

90 - 18 вересня 1867 р. О. Партицький писав Ю. Федьковичу: «Я загадав із новим роком видавати місячний український зборник на взір давнішої української «Основи». До сього діла узялися найперші сили нашої Русі: Куліш, Кониський, Костомаров і інші українці. З Галичини много приобіцяло помагати. Жаль би тільки було, якби у великому, поважному зборі наших писателів не стало Вашого дорогого імені. Натоді наші галицькі сили не много варті. Ми потребуємо доконче Вашого літературного проводу» (Писання, т. 4, с. 167-168). Задум О. Партицького лишився нездійсненним.

91 - Ю. Федькович переробляв (не перекладав) свій перший драматичний твір - комедію «Так вам треба!».

92 - 18 вересня 1867 р. О. Партицький повідомляв поета: «Писав до мене наш славний Куліш: «Не навтішаємось ми тут речами вашого Федьковича! «Пливе Дністер - тихий, як той руський народ, широкий, як його думка, глибокий, як його рани» і т. д. На палітрі в сього маляра свої - не позичені фарби. Буде у вас, буде красна література!» ...От так, бачите, судять Ваші твори люди учені і тямущі!» (Писання, т. 4, с. 168).

93 - У 1867 р. у Львові О. Партицький видав двотомний «Німецько-руський словник».

94 - Офіційно (лат.).- Ред.

95 - Рожанський Гнат (1844-1883) - галицький культурний діяч, «народовець». У середині 60-х років, навчаючись у львівській семінарії, готував до друку в Галичині твори Шевченка. Надсилав Ю. Федьковичу цінні видання.

96 - Ільницький Василь Степанович (1823-1895) - український письменник, лінгвіст, історик і педагог. Деякий час займав керівну посаду у львівській шкільній раді, тому Ю. Федькович звертався до нього з приводу видання свого «Букваря».

97 - Маються на увазі три випуски коломийського видання «Поезії Юрія Городенчука-Федьковича» (1867-1868).

98 - О. Терлецький, заходами якого в основному вийшли два перші випуски коломийського видання поезій Ю. Федьковича, просив поета вислати нові українські твори. Федькович запропонував видати свої німецькі поезії і заявив, що лише після того надішле українські. Терлецький погодився. Однак справа виявилася складнішою, ніж він думав. «Може, гніватиметеся на мене, що я так довго не відписував... - виправдовувався Терлецький перед Федьковичем у травні 1868 р. - Та не винен я тому: раз - що хорував довго по святах великодніх, а потому - що таки не було що писати, бо чекав-єм відпису на мої листи з Липська, Штутгарта і Гамбурга. Тепер дістав я їх. З Штутгарта пише книгарня Коттого... що друкування Ваших поезій на себе взяти не може, бо занимається тепер великими предпринятіями. З Гамбурга відписали, що, не знаючи автора і єго становиська в літературі, не можуть брати на себе наклад. З Липська то само відписали...» (Писання, т. 4, с. 180). Терлецький і далі робив спроби надрукувати німецькі поезії Федьковича, та поет образився і вимагав негайно повернути рукопис. «Ви мені писали,- дорікав Терлецькому,- що вже маєте гроші складені печатати мої німецькі поезії, а тим часом ви пустилися в жебри. Се би кождий дурень потрафив... Більше не важтеся до мене писати, бо листи ваші не прийму. Манускрипт зараз мені назад!» (Писання, т. 4, с. 181). Образа поета мимоволі поширилась на всю станіславську «народовську» громаду.

99 - Досі рукопис цієї повісті Ю. Федьковича виявити не вдалося.

100 - На адресу пошти (нім.). - Ред.

101 - Замість планованої «Покрови» у Чернівцях на початку 1869 р. було організоване товариство «Руська бесіда».

102 - Йдеться про чернівецького митрополита Євгенія Гакмана.

103 - У Федьковича помилка. Треба: с[ього] р[оку].

104 - Тут Федькович висловлює негативне ставлення до О. Кониського, котрому належали ці псевдоніми.

105 - Очевидно, йдеться про трагедію Ф. Шіллера «Підступність і кохання».

106 - Ю. Федькович чекав дозволу на друкування свого «Букваря».

107 - У 1869 р. львівська «Просвіта» запланувала видавати серію книжок під назвою «Зоря, читаночка для сельських людей». О. Партицький, як видно, запрошував Ю. Федьковича до