Читати книгу - "Французький акцент, Анна Харламова"

Лорен.

   Я дивилася у вікно з нашої кімнати на виноградники, які будуть через мить зустрічати нас з Тео, як чоловіка та дружину. День був чудовим, як завжди – в Провансі іншого не буває. Сонце, аромат лаванди та трав, дзеленчання цикад та гамір дорогих серцю людей заповнювали простір нашої вілли. Широко посміхаючись, я подивилася на своє відображення у дзеркалі і побачила там – щасливу, закохану та кохану жінку, яка через кілька хвилин стане законною, дружиною, неймовірного чоловіка. Легка, біла, невагома сукня на бретельках обіймала мій стан… груди,… талію, а зі стегон наче стікала додолу. Волосся розпущене і прикрашає його вінок з лаванди, така ж сама квітка пришпилена на піджаку Тео. Мінімум макіяжу і максимум щастя. Узявши букет лаванди зі столику, я була готова до зустрічі із новим життям.
   Через хвилину, я буду йти проходом винограднику, щоб стати навіки дружиною Тео, найкращого чоловіка на землі. Я знайшла людину, яка є центром всесвіту та безкінечного кохання для мене і я все зроблю заради його щастя, заради нашого щастя.
   До кімнати увійшов тато, поцілував мене у щічки та звичайно просльозився.
   — Ти прекрасна. Я дуже люблю тебе, моя донечко, і бажаю тобі такого ж щастя та кохання, як у нас із твоєю мамою.
   — Дякую таточку. Люблю тебе, мій хороший. — Я обійняла його, а він міцно пригорнув мене до себе.
   Кільки хвилин в обіймах тата змусили мене, відчути себе дівчинкою, яка колись розповідала, як зустріне свого принца і от – це сталося. Я знайшла того, хто пробудив мене від сплячки, хто подарував кохання та насолоду до життя.
   Коли ми обернулися, то побачили маму, яка розчулилась від наших слів.  Витераючи сльозу, вона посміхнулась.
   — Моя мила, ти чарівна. Ти така красуня, моя люба донечко.
   Ми обійнялись і поцілували одна одну у щічки, стримуючи потік сліз.
   — Дякую. — Я посміхнулась. — Люблю тебе матусю.
   — Люблю тебе донечко. Будьте щасливими.
   — Дякую, дякую матусю. Так і буде!
   — Пішли до нареченого. — Посміхнувся тато і подав мені руку.
   Узявши батька під руку, ми поспішили вийти з кімнати. Мама притримувала поділ сукні, доки ми спускались сходами. Вийшовши на вулицю, я вдихнула аромат лаванди. Все довкола було в маленьких бузкових квіточках, які створювали нашу персональну казку. Батьки Тео здавалося привезли усе поле сюди, щоб прикрасити наш дім. На веранді був білосніжний шатер, де розмістились невеличкі столи, прикрашені тією ж самою лавандою. Все біле, срібне та бузкове.
   Ідучи з батьками доріжкою до винограднику, я згадувала, як вперше зустріла Тео, як мене зачарували його ямочка та пружний задок, тоді я ще не знала, що завдяки цьому чоловіку – оживу. Він подарував мені мене, справжню та щасливу. Я кохаю його всім своїм серцем та душею.
   Я посміхнулась, побачивши, як Тео підіймає голову і нарешті бачить мене. Він сяє, та витирає очі тильною стороною долоні. Мій Тео розчулився, так само, як і я. Моїми щічками вже біжать сльози щастя і я не хочу їх зупиняти. Широко посміхаючись, я нарешті зрівнююсь з Тео. Батько, цілуючи мене в щічки і бажаючи щастя, передає мою руку Тео та плескає його по плечі. Вся наша родина сідає на свої місця і розпочинається церемонія, яка навіки поєднає нас на небесах.
   Ми тримаємося за руки і дивимося одне одному у вічі. Наші серця вистрибують, руки тремтять, а очі говорять про кохання. Тео одними губами промовляє, яка я гарна і я відповідаю навзаєм.
   Настала мить обітниць, і першою розпочала я. Мій голос тремтів так само, як і руки, але взявши себе під контроль, я посміхнувшись, розпочала свою обітницю
   — Мій коханий Тео, дякую, що з тобою я відчуваю себе з крилами, відчуваю себе захищеною та знаю, що кожен день буде особливим, бо ти поруч. Я навчилася мріяти та вірити. Ти моє серце та душа Тео. Тепер я знаю, як це коли кохають тебе і кохаєш ти. Це почуття і є ми. Я обіцяю кожного дня кохати тебе ще дужче, піклуватись про тебе і робити так, щоб на твоїй щоці грала ямочка від посмішки. Не давати тобі спати і цілуватись по-французьки. — Тео посміхнувся, а я підморгнула. — Ти ідеальний чоловік. Ти неймовірний друг. І я знаю, що ти будеш неймовірним батьком. Ти моя мрія, яка втілилась в життя. Дякую, що ти є. Дякую, що ти мій. Я кохаю тебе Тео і кохатиму вічно.
   Ми трималися за руки і в обох бриніли сльози на очах від емоцій, які переповнювали наші серця.
   Настала черга Тео говорити обітницю. Він глитнув, і прокашлявшись, розпочав:
   — Моя кохана Лорен, моя chérie. Твоє щастя, мрії, бажання, надії в моїх руках і я хочу, щоб ти знала, що я ніколи не опущу їх. Я зверну гори, щоб ти була щаслива і все чого бажає твоє серце в тебе було. Ти моє все. Заради тебе та завдяки тобі я живу. Я ніколи не знав, як це дихати на повні груди, як жити так, щоб кожен день був особливим і лише з твоїм приходом – я пізнав усі радощі життя. Я ніколи тебе не розчарую. Я завжди буду поруч. Ми станемо неймовірно щасливими батьками і гордими бабусею та дідусем. У нас є все для того, щоб бути щасливими – у нас є ми. Ми будемо приумножувати це щастя кожного дня особливими мріями, бажаннями, поцілунками по-французьки та безсонними ночами. Я кохаю тебе Лорен. Навіки кохаю.
   Обмінюючись обручками та поєднуючись у палкому поцілунку, ми стали чоловіком та дружиною.
   Після церемонії, ми всі розпочали святкування у шатрі, де духмяний аромат лаванди змішувався зі смачними стравами прованської кухні.
   Ми з Тео не відводили одне від одного погляди і постійно цілувались. Щастя було в нас, щастя було довкола і ми знали, що так буде завжди.
   Перший танок, смачний торт та традиції без якої не обходиться ні одне весілля: знімання зубами стрічки  з нареченої та кидання букету. Спіймала Адель, яка посміхнулась своєю бездоганною посмішкою Стефану.
   Мої тато та мама оселились в будинку батьків Тео. Кажучи, що нам потрібна територія, на якій ми будемо створювати для них онуків. Ми не були проти такій чудовій витівці наших батьків.
  Опинившись у нашій кімнаті, ми потонули в своєму коханні. Тео звільняв мене від сукні, а я його від сорочки та брюк. Це було з таким поспіхом, наче ми голодували одне за одним роками. Звільнившись нарешті від всього зайвого, Тео підхопив мене на руки, і поклавши на ліжко, розпочав з поцілунків по-французьки, які поступово перейшли на все тіло. Ми задихались в обіймах одне одного, цілуючись до знемоги, доки руки блукали оголеними тілами. Тео стискав мої сідниці, а його гарячий язик вже опустився нижче, знаходячи мої груди. Він пестив мій сосок то один то другий, зводячи цим самим мене з розуму. Хвилі насолоди пробігали венами, даруючи феєрію почуттів. Мої стогони розлітались над нами, доки Тео уміло грався моїм тілом, яке відгукувалося на кожен доторк. Я губилася у відчуттях та повністю розчинялася в них. Губи Тео спустилися на живіт, потім гарячий язик торкнувся внутрішнього стегна і я закричала від бажання, яке пронизувало мене наскрізь.
   — Прошу… Прошу Тео… Прошу…
   Я стискала простирадло, шукаючи опору, але це не допомогло, коли язик Тео торкнувся клітора і я втратила на мить здатність думати. Безмовний крик застряг у горлі, і я відкинувшись на подушку, насолоджувалася тим, що робив зі мною мій законний чоловік. Жодна складочка не оминула уваги Тео. Він вправно цілував, лизав та присмоктувався, а я все голосніше стогнала.
   — Ну як вам місіс Ламбер, до смаку?
   — О, так! — Я піднялась на ліктях і подивилася у його голодні очі. — А як вам, містер Ламбер – до смаку? — Я грайливо підняла брову і посміхнулась.
   — Ще й як. — Він просунув в мене два пальці, і зігнувши їх в мені, знову припав губами та язиком до найчуттєвішої точки.
   Я задихалась від його умінь, від того, що він так добре знає моє тіло. Забуваючись про все на світі, і лише віддаючись з головою відчуттям, я благала ще і ще. Благала Тео не зупинятись. Він швидко рухав пальцями та язиком, доводячи мене до насолоди. Моє тіло напружилось, я схопилась за волосся Тео, і притиснувши його губи ще ближче, почала здригатись від неймовірного, пронизливого оргазму.
   — А-а-а…. А-а-а… А-а-а…. О, Тео… Тео! Тео! Так! О, Так! — Тео відсунувся, даючи мені змогу відчути усі аспекти, кольори насолоди і прийти трохи до тями.
   — Солодка моя, дружино… моя… моя, Лорен. — Тео дивився на мене і торкався моєї розпашілої шкіри кісточками пальців.
   — Тео… ти моє життя.
   — Так, само, як і ти моє.
   — Тео… мій, Тео.
   Я зухвало подивилася на нього, а потім опустившись над його величезним членом, посміхнувшись узяла його до рота. Тео утробно застогнав, і відкинувшись на подушку, віддався цілком і повністю моєму язику і губам. Я брала його наскільки це було можливо і знову відпускала,… я пестила його язиком, іноді покушуючи зубами… Я смоктала та облизувала, задовольняючи нас обох. Я відчувала, як Тео напружується, як його тіло готове вибухнути, але він зупинив мене, і посадивши на себе, промовив:
   — Я весь твій, моя Лорен… Моя, chérie.
   Відчувши глибоко його член в собі, я повільно почала рухатись, змушуючи нас обох стогнати і бажати більшого. Тео тримав мене за талію, а я впираючись об його груди, пришвидшувала темп. Задихаючись, я дивилася у найдивовижніші очі на землі, в яких я бачила океан кохання та бажання,… дикого та неприборканого бажання. Тео схопив мене, і перевернувши на спину, так і не виходячи з мене, взяв все в свої руки та під свій дикий контроль. Він входив швидко та дико, вибиваючи з моїх грудей повітря та голосні стогони. Іноді я була беззвучною… безмовний крик зависав над нами, і я стискаючи його сідниці, рухалась йому на зустріч. Ми наче злетіли з котушок,… наче забули де гальма – лише швидкість,… лише газ… лише дике та неприборкане бажання тіл та душ.
   Тео весь напружився, і дивлячись в мої очі, - пролився в моє лоно.
   — Тео… Мій, Тео.
   — Лорен… О-о-о… це не-й-мо-ві-р-но… О, Лорен… Моя, chérie.
   Притиснувшись до моїх губ, Тео палко цілуючи мене, торкався моїх талії,… сідниць… та ніжок. Я губилася… помирала та відроджувалася, щоб знову і знову насолоджуватися своїм чоловіком.
   — Тео, це було неймовірно. Мій коханий чоловік. — Я торкалася його мокрої спини і посміхалась йому в губи.
   Важкість його тіла дарувала мені захищеність та затишок, а глибина проникнення усю силу його кохання.
   — Лорен Ламбер. — Він подивився в мої очі і широко посміхнувся. — Лорен Ламбер. — Повторив він.
   — Так, - Лорен Ламбер. — Посміхнувшись навзаєм, я поцілувала його в солоні губи.