Читати книгу - "Французький акцент, Анна Харламова"

 Лорен.

   Лорен.
   Тема: Весілля! Весілля! Весілля!
   Привіт, моя люба!
    Збирайте валізи і до Провансу!
    Ми з Тео одружуємося за тиждень.
    Беатріс, люба ти подарувала мені дружбу та кохання усього мого життя.
    Дякую, що ти у мене є.
    P.S. Люблю тебе.
    Твоя подруга Лорен.

    Я дивилася у екран ноутбука доки він не просигналізував про лист. Це зайняло хвилин п’ять.

   Беатріс.
   Тема RE: Весілля! Весілля! Весілля!
   Привіт, моя люба!
    Je suis si heureuse!*
   Je vous souhaite plein de bonheur!**
    Ми збираємо валізи і першим рейсом до вас.
    Я щаслива людина, бо у мене є ви.
    Лорен вітаю тебе у нашій родині!
    Ти завжди була моєю сестрою.
    P.S. Люблю тебе.
    Твоя подруга Беатріс.
 
   Я розчулилась, читаючи слова Беатріс. Ми дві споріднених душі. Вона моя сестра. Зустріч з нею – це подарунок долі. Витираючи сльози, я посміхнувшись, почала відповідати на її лист.

   Лорен.
   Тема RE RE: Весілля! Весілля! Весілля!
   Дякую, дякую моя люба сестра.
   Чекаємо на вас.
   Хочу як найшвидше тебе обійняти.
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Лорен.

   Беатріс.
   Тема RE RE RE: Весілля! Весілля! Весілля!
   Скоро обіймемося.
   Вже витягла валізу)))
   До скорого, моя люба Лорен.
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Беатріс.

   Лорен.
   Тема RE RE RE RE: Весілля! Весілля! Весілля!
   До скорого, моя люба Беатріс.
   P.S. Люблю тебе.
   Твоя подруга Лорен.

   Зачинивши ноутбук, я узяла до рук телефон, і набравши батьків, - сповістила неймовірно гарну новину. Мама та тато просльозились від щастя, радіючи за мене і благословляючи нас з Тео на прекрасний шлюб. Ми поспі-лкувались приблизно хвилин п’ятнадцять, так як вони зараз на незвіданій для мене місцевості і зв’язок не з найкращих, але вони встигли мені розповісти де вони, а я про своє щастя. Їхня мандрівка завела їх до півдня Мексики, щоб пізнати краще цивілізацію Мая***. Вони із захватом розповідали про подорож і уважно слухали про мій теперішній дім – Прованс і про моє серце на ім’я Тео.
   Коли до кімнати зайшов Тео, я якраз відкладала телефон та ноутбук, щоб піти приготувати вечерю.
   — Поговорила з батьками?
   — Так. А ще написала Беатріс. — Я з щасливою посмішкою, додала: — Чекаємо їх з дня на день.
   — Я вже хочу, щоб настав день весілля і я міг назвати тебе своєю дружиною.
   Я встала з ліжка, і підійшовши до Тео, встала навшпиньки, і обійнявши його за шию, промовила:
   — Скоро… дуже скоро. Мій коханий, Тео.
   Наші губи злились в смачному цілунку, який переріс в голодний нестримний секс.

********
    Ранок розпочався з неймовірно палкого сексу, який перейшов з ліжка до ванної кімнати. Накохавшись у душі, ми з Тео швидко приготували сніданок і просто накинулись на нього. Секс дорівнює голод.
   Відпочиваючи за чашечкою кави, з полуничними круасанами, - ми планували свій день. Якщо чесно – ми довго не думали, було вирішено прогулятись містом.
   Нам закортіло сходити на базар, посидіти на лавці та з’їсти морозива. Тож, ми швидко помили посуд, переодягнулись, сіли в авто і рушили до міста.
   Купивши морозива, ми сіли на лавку під тим самим величезним деревом, під яким сиділи вперше, коли сюди прийшли.
   Нам добре разом, добре ось так сидіти і нічого не робити, просто насолоджуватися одне одним.
   Лавандове морозиво у спеку це щось. Ніде не знайдеш такої смакоти. Прованс - це щось завжди нове, смачне та дивовижне. Я завжди посміхаюсь. Я тут щаслива.
   — Про що думаєш, кохана?
   — Як мені добре, тут з тобою. — Я повернула голову у бік, і посміхнувшись, поцілувала Тео в губи.
   — Смачно і з нотками лаванди. — Тео облизав губи і цмокнув мене. — Можу робити це вічність.
   — Навзаєм. — Засміялась я і облизала струмочок морозива, який стікав по ріжку.
   — Лорен… Лорен… ти мене зараз з розуму зведеш. Занадто сексуально. — На його щоці з’явилась та сама сексуально-зваблива ямочка.
   Я засміялась, а потім грайливо промовила:
   — Щось схоже тебе очікує вдома. — Я підморгнула і знову скуштувала лавандове морозиво.
   — З нетерпінням чекаю на це. — Його очі потемніли від бажання.
   Доївши морозиво, ми вирішили прогулятись містом. Вулички, будинки,… аромат лаванди та розмарину – зачаровували мене знову і знову. Гамір людей, швидка мова французів та нескінченний потік туристів, які з захопленням смакували цими краями, надихали мене на нові ідеї для книг. В Провансі – все натхнення.
   Тео тримав мене за руку, аж раптом потягнув у провулок, де не було цікавих очей, де ми лишилися на одиниці. Притиснувши мене до стіни, він припав до моїх губ, які в ту ж саму мить відповіли йому нереально довгим, неквапливим цілунком. Я обіймала його за шию, пестячи пальцями потилицю, стискаючи волосся, а він притискав мене до себе, торкаючись моїх сідниць,… спини. Ми цілувались довго-довго зі смаком лаванди, а потім вийшовши з провулка, почимчикували вуличками, які чекали на нас.
   Сонце палало, асфальт здавалося парує від спеки, але нам з Тео було комфортно, ми кожного разу пили воду і цілувалися в тіні будинків та дерев. Згодом, ми зайшли у невеличкий сімейний ресторан, де їли досхочу усіляких французьких страв, від яких шлунок говорить «дякую». Ми говорили, говорили і говорили, лише іноді робили паузи, щоб випити вина і покласти до рота смачний шматочок м’яса чи салату.
   Коли сонце було високо в небі, ми сіли до автівки і поїхали додому, щоб продовжити там наш прекрасний день. Дорога дарувала стільки приємних митей, що я не припиняла посміхатись і говорити Тео, як мені добре, яка я щаслива і що я безмежно його кохаю. Тео ж широко посміхався та говорив, як сильно кохає мене, і що він неодмінно це сьогодні доведе, і не раз.
   Зупинивши авто, Тео допоміг мені вийти і ми направились прогулятись виноградниками.
   — Обожнюю тут гуляти. Пахне землею, любов’ю до своєї праці та щастям. — Я вдихнула на повні груди.
   — Тут кохання, бо є ти. Я з новим натхненням почав удосконалювати тут все, бо ти поруч. Ти моє натхнення та рушій робити щось нове.
   Він стиснув мою руку і посміхнувся найніжнішою посмішкою в світі.
   — О, Тео… я щаслива це чути. Радію, що ти з новими силами створюєш щось прекрасне. Твоє вино найкраще!
   — Дякую, моя Лорен. — Він поцілував мене у шийку, а потім припав у смачному поцілунку до моїх губ. Це було як завжди смачно і солодко. — Посидимо ще на веранді за келихом вина?
   — З великим задоволенням, мій коханий Тео. — Тримаючись за руки, ми йшли до нашого будинку.
   Увійшовши до будинку, ми з Тео швидко приготували смаколики до вина. На тарілці ми розклали: сир брі та пармезан; скляночку з ароматним, духмяним, солодким лавандовим медом; шматочки інжиру та в’ялене м’ясо. Коли все було готово, ми поспішили на веранду, де нас приймав в свої затишні обійми вечір та зіркове небо.
   Сонце віддало усі права місяцю, щоб трішки відпочити. Теплий вітерець, спів цикад та аромат теплої землі, яка нагрілась під палючим сонцем Провансу за день, заспокоювало та надихало на ніжні цілунки, попивання вина та тихий шепіт на вушко. Неквапливі цілунки та тихі зітхання змішувалися з музикою вечірньої природи.
   — Обожнюю твої губи. — Тео провів великим пальцем по моїй нижній губі і додав: — Ти така смачна, моя Лорен… така солодка. Ти мій нектар.
   Я дивилася на Тео і посміхалась його словам, насолоджувалася його ніжним поглядом та міцним рукам, які обвивають мою талію. Я сиділа у нього на колінах, та обіймаючи його за шию, торкалася своїми губами то вилиць,… то губ… то чуттєвої западинки за вухом. Тео тихо зітхав, коли я цілувала його та проводила язиком в чуттєвих та ерогенних зонах. Я насолоджувалась тим, що він божеволіє від мої губ та пестощів.
   — Тео, ти моє все. — Дивлячись йому у вічі, тихо промовила я.
   — А ти моє все, Лорен. — Він торкнувся мого волосся і заправив одну із прядок за вушко. — Я безмежно кохаю тебе.
   — І я тебе безмежно кохаю, мій Тео.
   Наші губи знову злились у поцілунку зі смаком вишуканого вина.
   Піднявши голову, я широко посміхнулась.
   — Гарно.
   — Дуже. — Я запищала і викрикнула: — Зірка! Зірка!
   — Загадуємо бажання.
   — Завжди бути разом.
   — Завжди бути разом. — Повторив він і обійняв мене так міцно, що я на мить забулась, як дихати.
   — Мій коханий Тео. — Я пестила його волосся, доки він погладжував мою спину та поперек.
   — Неймовірний день. — Тихо прошепотів Тео.
   — Як і завжди. — Я посміхнулась. — А ще на нас чекає неймовірна ніч. — Я повела грайливо бровою.
   — Як і завжди. — Тео палко поцілував мене і додав: — Ти сьогодні дещо пообіцяла.
   — Що саме? — Піддражнила його я.
   — Дещо дуже гаряче.
   — Я завжди, завжди виконую обіцянки. — Я підвелась з його колін, і беручи його за руку, повела до будинку.
   Тео підхопив мене на руки і поніс на другий поверх до нашої спальні. Цілуючи мої губи, він поклав мене на ліжко і з зухвало-самовпевненою посмішкою подивився в мої очі.
   — Зараз я тебе несамовито закохаю.
   — Чекаю… чекаю з нетерпінням.
   Тео накрив мене своїм тілом, і наш чарівний день змінився на шалену ніч, де є лише ми і наше кохання.
———————————————————                                                   
*Я так щаслива! (франц.)
*Щастя вам, величезного щастя! (франц.) 
*Ма́я - одна з цивілізацій Месоамерики, що відома своєю розвиненою писемністю, досягненнями в мистецтві, астрономії та архітектурі. Попри сучасні хибні уявлення, народ мая нікуди не зник, сотні тисяч індіанців мая продовжують жити на тих самих територіях.