Читати книгу - "Гарячий незнайомець, Аріна Вільде"

- А ти хто? - не дає мені відповісти Андрій, вмить втрачаючи всю свою грайливість і перетворюючись в серйозного незнайомця. Я відчуваю як його м'язи напружуються і він ще сильніше притискає мене до себе, даючи зрозуміти Юрі  хто ми один одному.

- Настя? Не поясниш мені, що відбувається? Я поїхав у відрядження, ти не відповідаєш на мої повідомлення і після всього я застаю тебе в обіймах якогось мужика, готовою віддатися йому прямо в під'їзді? - в його очах палає злість і він з неприязню дивиться в наш бік.

Мене пересмикує від його слів, а ще я розумію, що він не викликає в мені бажання як це було раніше. Відчуття, що Юра абсолютно чужа для мене людина. Це одночасно і радує мене і засмучує, тому що я раптом усвідомлюю, що місце, яке звільнилося у моєму в серці, тепер займає Андрій. І я не уявляю, що буду робити, коли з ранку не знайду його в своїй квартирі.

- Я б попросив...

- Ні, - перебиваю Андрія, не бажаючи влаштовувати скандал на радість сусідам. - Іди в квартиру, будь ласка, я хочу поговорити з Юрою.

Чоловік кидає на мене здивований погляд, робить крок в сторону і мені раптом здається, що він збирається піти. Немов реальність опустила його на землю, показуючи, що між нами лише короткий випадковий роман. Хороший секс на кілька ночей, не більше.

- Ні, я відійду в кінець коридору, щоб бачити вас. Не хвилюйся, підслуховувати не збираюся, - каже крізь зуби і різкими кроками віддаляється в бік дверей на загальний балкон. Я відчуваю хвилі невдоволення, які виходять від Андрія, але нічого не можу з цим вдіяти. Тому що мені й справді треба поговорити з Юрою. Наодинці.

- Що це за хрін?

- Я знаю, що ти одружений, - кажу на видиху, помічаючи як розширюються від подиву очі чоловіка, і перш ніж він виголосить чергову брехню, якою труїв мене довгі місяці, додаю:

- У мене є докази і тобі б краще забратися звідси, назавжди стерши з пам'яті мою адресу і телефон, інакше я можу захотіти подружитися з твоєю дружиною. Думаю, у нас знайдеться безліч спільних тем для обговорення, - мій голос звучить насмішкувато, хоча насправді я дуже нервую. Хочеться плюнути йому в обличчя, видряпати очі за брехню і закотити істерику. Але я тримаю себе в руках, заради Андрія і своєї гордості.

- Зайчику, та яка різниця одружений я чи ні? Я взагалі не люблю її! Нам було добре вдвох, так навіщо закінчувати це?

- Тобі було добре,Юра. Мені ж не дуже, - виговорюю зло, не відриваючи від нього погляд.

- Це ти зараз мені так натякнула, то я не задовольняв тебе?

- Це я тобі прямим текстом сказала.

- Хах, що ж, так і ти, знаєш, не фонтан. Гей, чуєш, мужик, - вигукує він у бік Андрія, - на хрін тобі ця фригидная сучка?  Вона ж наче колода.  Моя тобі порада, знайди нормальну бабу і отримуй задоволення.

Кров відійшла від мого обличчя в один момент.  Я завмерла, відкриваючи й закриваючи рот, немов викинута на берег риба.  Мені стало дуже неприємно і соромно перед Андрієм за слова Юри.  Що він тепер подумає про мене?  Моя самооцінка почала давати тріщину і на очах навернулися сльози, які здавалося ні за що сьогодні не з'являться.  Юрі все-таки вдалося зачепити мене за живе.  Я тяжко дихаю і не відразу помічаю як швидко поруч опиняється Андрій.  А потім голосно скрикую, коли він з усієї сили б'є кулаком в обличчя мого колишнього.

 - Ти зараз вибачишся перед Настею і щоб я ніколи в житті не бачив тебе поруч, - гарчить він розлюченим звіром і коли Юра посилає його у відповідь, завдає ще один удар.

- Андрій, будь ласка, не треба.  Відпусти його, - він кидає на мене такий погляд, що я шкодую що втрутилася в "чоловічу" розмову.

- Вибачення.  Я чекаю, інакше моя пушка познайомиться з твоїми яйцями, - я здригаюся, коли він і справді дістає з-за пояса пістолет і приставляє його до паху Юри.  От чорт, так і знала що він псих!  Хоча не можу не визнати, що такий захист мені приємний.

Юра блідне і злякано дивиться по сторонах.

- Настя, вибач, - вимовляє плутано і Андрій різко штовхає його в сторону ліфту.  З його підборіддя стікає  кров і я відвертаюсь в сторону, не бажаючи більше ніколи бачити цю особу.

- Прощай, Юро, - звертаюся до стіни  і дістаю з сумочки ключі від квартири.