Читати книгу - "Наприкінці приходить смерть"

Наради в Храмі скінчилися. Остаточну версію звернення склали й узгодили. Горі та два храмові писарі були страшенно зайняті. Нарешті справа зсунулася.

Жрець дав знак прочитати чернетку звернення вголос.

Найвеличнішому духові Ашаєт. Звертається до тебе чоловік твій і брат. Невже ти, сестро, забула мене? Невже мати забула дітей, яких народила? Хіба неперевершена Ашаєт не знає, що дух лихий загрожує дітям її? Син її, Собек, отруєний, відійшов уже в край Осіріса.

За життя я гідно ставився до тебе. Я дарував тобі прикраси й сукні, мазі, парфуми та олії для тіла твого. Разом ми смакували чудовою їжею, в мирі і спокої сиділи пліч-о-пліч за багатим столом. Коли ти хворіла, я не шкодував грошей. Я викликав до тебе Верховного цілителя. Тебе поховали з усіма урочистостями, з дотриманням усіх звичаїв і з усім тим, що могло знадобитися тобі після смерті — слугами, биками, їжею, напоями, прикрасами, вбранням. Багато років був я в жалобі за тобою — і лише через довгий час узяв собі наложницю, щоб жити так, як належить не старому ще чоловікові. Тепер ця наложниця завдає шкоди дітям нашим. Тобі це відомо? Чи раптом сталося так, що ти не знаєш? Бо якби ти знала, Ашаєт, хіба ж не поспішила б ти на порятунок до синів своїх?

Знає Ашаєт чи ні, але лихо діється через те, що наложниця володіє могутньою чорною магією. Упевнений, це робиться всупереч волі твоїй, о велична Ашаєт. Але подумай, в полях Іалу маєш ти великих родичів і впливових помічників. Там, у краях твоїх, благородний і можновладний Їпі, управитель візира. Залучи допомогу його! Там, поруч із тобою, брат матері твоєї, прославлений і стосилий Меріптах, номарх провінції. Повідом йому ганебну правду. Нехай винесе він свій вердикт. Нехай викличе свідків. Нехай розкажуть вони, що Нофрет накоїла. Нехай звершиться над нею суд, і нехай їй винесуть вирок, і нехай заборонять їй чинити лихо нашому дому.

Якщо ж ти, осяйна Ашаєт, сердишся на брата свого, Імхотепа, за те, що він дослухався до недобрих умовлянь жінки цієї й загрожував несправедливо вчинити з дітьми, яких ти народила, то подумай про те, що страждає не тільки він, але й діти також. Пробач братові своєму, Імхотепові, бо сеє робиться заради дітей наших.

Головний писар припинив читати. Мерсу схвально кивнув.

– Добре сказано. Гадаю, ми нічого не впустили.

Імхотеп звівся на ноги.

– Дякую тобі, Превелебний. Мої дари прибудуть завтра до заходу сонця – худоба, олія та льон. А наступного дня проведемо церемонію – поставимо глек із написом в залі для пожертв при гробниці?

– Зачекай три дні. Написи слід нанести на глек, та й треба підготуватися до здійснення ритуалів.

– Як скажеш. Я хвилююся, щоб іще чогось поганого не сталося.

– Я дуже добре розумію, чому ти тривожишся, Імхотепе. Але не бійся. Добрий дух Ашаєт відповість на наше прохання, а в її рідні достатньо повноважень, щоб здійснити таке заслужене правосуддя.

– Нехай буде на те благословення Ісіди. Дякую, Мерсу, і за те, що ти вилікував Яхмоса й подбав про нього. Ходімо, Горі. На нас чекає купа справ. Ходімо додому. В мене аж камінь із душі упав, коли ми склали цього листа. Прекрасна Ашаєт не покине свого брата в розпачі.

* * *

Ренісенб сиділа біля ставка й видивлялася Горі, аж коли той зайшов на подвір’я з сувоями папірусу. Вона побігла до нього.

– Горі!

– Що, Ренісенб?

– Ти не сходиш зі мною до Іси? Вона чекала нагоди поговорити з тобою.

– Звісно. Дай лише гляну, чи Імхотеп…

Але Імхотепа зачепив Іпі, і тепер батько з сином тихенько про щось говорили.

– Зараз, я тільки залишу ці згортки та інші речі й піду з тобою, Ренісенб.

Здавалося, Іса була задоволена, що Горі навідався до неї.

– Горі прийшов, бабусю. Я побачила його й одразу ж привела до тебе.

– Добре. Як там надворі, хо`роше?

– Так… здається, так, – Ренісенб спантеличило питання бабусі.

– Тоді дай мені костура. Походжу трохи подвір’ям.

Іса рідко виходила з будинку, тож онука була здивована. Вона вела стару жінку під лікоть. Вони пройшли крізь головну залу й вийшли на ґанок.

– Посидиш тут, бабусю?

– Ні, дитинко, ми підемо до ставка.

Іса просувалася повільно, та хоча вона й шкутильгала, ноги її були сильні, і не схоже було, щоб вона втомилася. Роззирнувшись, вона вибрала місце біля маленької клумби у привабливій тіні сикомора.

Влаштувавшись, вона зловтішно промовила:

– От! Тепер нас ніхто не підслухає.

– Яка ти мудра, Ісо, – схвально відказав Горі.

– Те, що буде сказано тут, має лишитися між нами трьома. Я довіряю тобі, Горі. Ти живеш із нами з самого дитинства. Ти завжди був вірним, чесним і мудрим. Ренісенб – моя улюблена онучка. І вона має бути в безпеці.

– З нею все буде гаразд, Ісо.

Чоловік не підвищував голосу, але його тон і його погляд сподобалися старій.

– Добре ти говориш, Горі – тихо, без запалу, але як людина, яка відповідає за свої слова. А тепер розкажи мені, про що сьогодні домовилися в Храмі.

Горі кількома словами переповів листа до Ашаєт. Іса уважно слухала.

– А тепер послухай мене, Горі, й поглянь на це. – Вона дістала зі складок сукні намисто з левами і передала йому.

– Ренісенб, розкажи, де ти це знайшла.

Та розповіла. Тоді стара промовила:

– Ну, Горі, що скажеш?

Він хвильку помовчав, а потім запитав:

– Ісо, ти стара й мудра. Що ти думаєш?

Іса відказала:

– Бачу, Горі, ти не з тих, хто поспішає робити висновки, коли йому бракує фактів. Ти від самого початку знав, як загинула Нофрет, чи не так?

– Я підозрював правду, Ісо, але то була лише підозра.

– Саме так. Утім, і зараз у нас є лише підозри. Але тут, біля ставка, між нами трьома ми можемо висловити підозри вголос і лишити їх тут. Мені здається, що трагічні події, які сталися в нашому будинку, можна пояснити трьома способами. Перше пояснення: пастушок розповів правду – він дійсно бачив дух Нофрет, який повстав з мертвих із лихим наміром завершити помсту родині, змусивши нас страждати й тужити. Жерці та інші люди розповідають, що так буває, і ми точно знаємо, що це злі духи приносять нам хвороби, але мені, старій жінці, не схильній вірити жерцям та іншим людям, здається, що все може бути інакше.

– Наприклад? – запитав Горі.

– Уявімо, що це Сатіпі вбила Нофрет і за якийсь час по тому на тому