Читати книгу - "Поцілуй Першим , Ольга Манілова"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— А, різниці немає, — махаю рукою і не роздумую перед тим, як казати далі, — це вже коли дивитися будуть...
Ледь язик не прикушую собі. Мало не вибовкала щодо продажу автівки. Так, настав час бігти в номер.
Що я і роблю, але Кулаков зі мною поруч іде.
Навіщо, навіщо, навіщо!
Не награвся ще? Я практично здалася. Нехай йде радіє кудись, але ні, треба переді мною знову маячити. Щоб не забувала свого місця.
Від переживань внутрішнього розбрату я вся маю фізично метушитися, але я дивовижним чином тримаюся. Кожен крок іскорку породжує, і до кінця коридору полум'я мені до горла дотягується, тому й пересихає так у роті. Видихи виштовхую, наче зенітною артилерією обережно бахаю, бо до кожного — раз у раз — морально готуюся і контролюю себе.
Попереду сходи, і там доведеться йти зовсім близько. А якщо він позаду мене підніматиметься, то...
— Хто дивитиметься? Чого різниці немає?
Вік чомучки в когось явно затягнувся. На років сорок.
Ми піднімаємося сходами рука до руки.
— Так я і збиралася в майстерню її везти, ось і будуть дивитися, — чудова брехня, сьогодні в мене явно Меркурій у Близнюках у третьому домі.
— А майстерня де? Підігнати може туди? Краще не їдь на ній, якщо проблеми.
Дякую, ваша столична Величність. Усе ви знаєте краще за мене.
— Вони начебто мають самі приїхати і забрати, — брешу і не червонію, — я на ній не їжджу, так.
Його номер розташований у дальній частині коридору, тому коли я зупиняюся біля входу у свій, Кулаков за планом має далі йти.
Але він не йде.
— А ти де був? — само собою виривається.
Нормальне запитання для людей приятельського знайомства.
Ха-ха.
Привіт, приятелю, до речі, як тобі мої соски на смак були?
— У справах відлучився. — Він розмірковує, що ще сказати. — Частину людей сюди перемістив. Так зручніше. І обстріл мені не сподобався.
— Цей мудак Петренко понарозслідує, звісно, — бурчу я.
Ключ у руках покручую. Якщо скористаюся, то можна відразу бесіду переривати. Пізно вже. Блін, так і не поїла сьогодні нормально.
Власного ознобу лякаюся і клякну, коли Кулак наче мимоволі рвучко крок до мене робить.
— Він тебе допитував? — хмуриться він.
— Ні, з чого б це? Я з ним днями з іншого питання спілкувалася. Реальними злочинами не займається, зате на порожньому місці придумає собі подвиг.
— З якого питання? — не вгамовується він.
Дивлюся на ключ і підношу його до замка.
— Я піду вже, втомилася.
Не посміхаюся, але тіло саме собою пом'якшується. Тьмяне коридорне світло відтіняє усі шорсткості масивного обличчя Кулакова. Він виглядає погрозливим, але зібраним.
Не знаю чому, але мені з першого погляду це в ньому сподобалося. А інших злих агресивних чоловіків на дух не переношу. Мене взагалі злість відштовхує. У випадку з Кулаком, все чомусь із точністю навпаки.
Ніколи не зустрічала такої озлобленої людини, як він. І навряд чи зустріну.
— Алісо, — уривчасто вимовляє він, але не продовжує.
Кулак все-таки притримує двері, коли я опиняюся повністю в номері.
— Якщо Петренко створюватиме проблеми, скажи мені.
Я невизначено поводжу головою.
— Ти Петренка від мене краще захищай, — намагаюся пожартувати, але він не реагує.
— Я серйозно прям. Він каламутить тут багато. Скажеш мені, якщо що.
Ні, не скажу. Навіщо? Він і сам бандюган.
І "якщо що", дзвонити не буду. Як надіслав мені в повідомленні. Господи, коли це було? Зовсім недавно, а здається — вже роки минули.
— На добраніч, — красномовно беруся рукою за двері.
Він відпускає стулку, але з місця не зрушується. Мені раптом так сумно стає, до сліз. Зачиняю двері, навіть не дивлячись на нього наостанок.
####
####
####
Шановні читачі!
❤️Дякую, що ви тут!❤️
Попереду дуже важливі розділи 😉 Будь ласка не забувайте пудписуватися на мою сторінку. Щоб не пропустити новини, колажі, арти та новинки. Сьогодні опублікую колаж «Поцілуй Першим» та більш детальну інформацію про графік оновлень.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Поцілуй Першим , Ольга Манілова», після закриття браузера.