Читати книгу - "Я хворий тобою, Валерія Дражинська"

            - Мужик, ти збожеволів?! Мало того, що твоя дівка підрізала Боса, так ти ще й вирубив його, - сказав той, що вийшов із місця водія.

            - День у нього не вдався!

            Усе, що сталося далі, мене приємно шокувало. Ігнат, менше ніж за хвилину, уклав усіх, не давши їм жодного шансу. Одному навіть руку зламав, неприємний хрускіт досі стояв у вухах. Потім сів за кермо, і ми помчали назад у бік міста, ще на більшій швидкості, ніж я вела машину сюди, дорогою перехопивши охорону і назад її втративши.

            - Де ти навчився так битися? Ти ж бізнесмен, - мене все ще трохи трясло від пережитого шоку.

            - Я не завжди ним був!

            - І навіщо тобі охорона?!

            - Я не все можу відстежити!

            Під'їхавши до клубу, ми залишилися чекати в машині охорону, яка відстала.

            - Вибач, що підрізала його, це було безвідповідально.

            - Хто тебе навчив водити? - відмахнувся від моїх вибачень Ігнат, - Прав у тебе немає!

            - Одна людина з минулого, - не хотіла про це говорити, - Це було давно!

            Коли він так дивився на мене, уважно скануючи, виникало відчуття, що всі мої думки великим шрифтом надруковані на обличчі.

            - Що за людина? - ззаду нарешті з'явилася охорона, рятуючи мене від відповіді.

            - Ну, що пішли? - і вискочила з машини.

            У клубі ми весело провели час. Мої побоювання щодо напруження чи якихось сутичок між Ігнатом і Олегом не справдилися. Спілкувалися вони стримано, але досить мирно. Невимушену обстановку створювала в основному Олена. Її безпосередність обеззброювала, як і невгамовний заряд енергії. Ми всі напилися. З Оленою гарно натанцювалися. Приходив навіть Марат, але переговоривши з Ігнатом, досить швидко пішов.

            - А що за екземпляр був щойно за нашим столиком? - прокричала мені у вухо Олена на танцмайданчику.

            - Друг Ігната, - прокричала у відповідь.

            - Той ще бабій!

            - З чого ти взяла? - здивувалася я.

Замість відповіді вона кивнула головою мені за спину. Обернувшись, я з веселою посмішкою спостерігала, як Марат вів до виходу двох блондинок, обіймаючи за талію. Це через них він так швидко втік? 

Втомлені й задоволені ми вийшли з клубу далеко за північ. Олег з Оленою одразу поїхали, а я попросила Ігната трохи пройтися. Прогулянка закінчилася, коли ми опинилися в заметі дико сміючись, після тривалої гри в сніжки, яку я спровокувала. Ми були п'яні та веселі. Я таким Ігната ще ніколи не бачила. Охорона незворушно йшла поруч.

- Так все! В машину. У тебе руки крижані, - скомандував Ігнат.

            У квартирі на мене чекала ще одна новизна. Ігнат влаштувався поруч на ліжко і, обійнявши мене, вперше зібрався просто спати. Зі мною! Із задоволеною посмішкою, я заснула. А коли прокинулася, незвично відчула важку руку, що притискала мене за талію до теплого твердого тіла. Я акуратно повернулася обличчям до нього, одразу зустрічаючись поглядом із сонними й уважними очима.

            - Привіт! - невпевнено прошепотіла.

            - Привіт! - м'яка посмішка і хрипкий голос у відповідь, - Я навіть не пам'ятаю, коли востаннє так пізно прокидався.

            Я кинула погляд на годинник, що висів на стіні - одинадцята. Так, дуже пізно!

            - Ти не працюєш сьогодні?

            - Ні! Ми відпочиваємо. Тож бігом у душ, виходимо за півгодини.

            - Куди? - здивувалася я.

            - Марат, учора запросив до себе на дачу на шашлики.

            - Ігнат, я не встигну за півгодини! - обуренню не було меж. 

            - Здаюся! - сміючись підняв він руки, - Тільки швидше, нам ще сьогодні в столицю повертатися.

            Коли прибули на дачу, я не здивувалася, побачивши Марата, який стояв біля мангала з двома вчорашніми блонд.

            - Ну ви й спите! - прокоментував він нашу появу, вітаючись з Ігнатом за руку, а мою підхопив і поцілував, - Слава, радий знову тебе бачити!

            Одна з дівчат лише з подивом простежила цей жест, друга ж, яскравіша за зовнішність, помітивши каблучку на безіменному пальці Ігната на правій руці, з хижим блиском в очах роздивлялася відсутність такої ж на мені. Охорона, що розійшлася по периметру, теж не залишилася без її уваги.

            - Я Кіра! - простягнула вона йому руку, теж розраховуючи на поцілунок у кінцівку.

            - Ігнат! - він, ледь доторкнувшись, потиснув їй руку і, перемістивши мене в обійми, притиснув спиною до себе, - А це Мирослава!

            - Дуже приємно! - усміхнулася вона.

            Та відразу почала дуже майстерно спокушати Ігната. У неї виходило настільки невинно натурально, що не було навіть до чого причепитися. Такі особи не соромилися  фліртувати з чоловікам перед їхніми дружинами, не кажучи вже про коханок, котрих заможні чоловіки, не надто переймаючись, міняли як рукавички.