Читати книгу - "Як народжуються емоції"

можете сприйняти її страх і відчути до неї співчуття. Допоки ваші переживання стосуються однієї мети (виявлення небезпеки) в тій самій ситуації (турбулентному польоті), ви з подругою розумієте одне одного досить добре. З іншого боку, якщо ви сконструюєте якийсь інший випадок категорії «Страх», на кшталт буйного страху катання на американських гірках, то можете мати проблеми з розумінням того, чому вашу подругу так засмутив політ. Успішне спілкування вимагає, аби ви з подругою використовували синхронізовані поняття.

Повернімося до ідей Дарвіна про важливість мінливості всередині виду (розділ 1). Кожен вид тварин є по­пуляцією унікальних індивідів, які відрізняються один від одного. Жодна ознака чи набір ознак не є необхідною, достатньою чи навіть частою або типовою для кожного індивіда в популяції. Будь-яка загальна характеристика популяції є статистичною вигадкою, що не стосується жодного індивіда. А найважливіше, що мінливість усередині виду значною мірою пов’язана із середовищем, у якому живуть індивіди. Одні індивіди є більш пристосованими, ніж інші, для передачі генетичного матеріалу наступному поколінню. Подібним чином одні випадки певної категорії понять є більш ефективними в конкретному контексті для досягнення конкретної мети. Їхнє змагання у вашому мозку схоже на природний добір за Дарвіном, але відбувається за лічені мілісекунди, і найбільш відповідні випадки переживають усіх конкурентів, аби відповідати вашій меті в конкретний момент. Це і є категоризація.

• • •

Звідки ж беруться поняття на позначення емоцій? Яким чином якесь поняття, на кшталт «Благоговіння»[9], може мати таке розмаїття проявів: благоговіння перед нескінченністю всесвіту; благоговіння перед Еріком Вейгенмаєром, який піднявся на Еверест, будучи сліпим; благоговіння перед тим фактом, що крихітна мураха-робітник здатна нести вагу, в п’ять тисяч разів більшу за вагу її тіла? Класичний погляд стверджує, що ви народжуєтесь із цими поняттями або що ваш мозок знаходить відбитки емоцій у людських проявах й інтерналізує їх як поняття. Але ми знаємо, що вчені не виявили таких відбитків, а поведінка дітей жодним чином не свідчить про те, що вони народжуються зі знанням поняття «Благоговіння».

Виявляється, людський мозок сам завантажує поняттєву систему у свої налаштування впродовж першого року життя. Ця система відповідає за багатство понять на позначення емоцій, які ви тепер використовуєте, переживаючи та сприймаючи емоції.

Мозок новонародженого має здатність до засвоєння схем, процесу під назвою статистичне навчання. У ту саму мить, коли ви з’явилися в цей дивний новий світ, вас одразу ж почали бомбардувати галасливі, неоднозначні сигнали від світу та від вашого тіла. Ця злива сенсорних сигналів була не випадковою: вона мала певну структуру, закономірності. Ваш маленький мозок заповзявся вираховувати ймовірності поєднання зорових образів, звуків, запахів, дотиків, смаків та інтероцептивних відчуттів. «Ті краї утворюють межу. Ті дві плями є частиною більшої плями. Це коротке мовчання було роздільником». Потроху, але з дивовижною швидкістю ваш мозок навчився розкладати цей океан розмитих відчуттів на схеми: зорові образи та звуки, запахи і смаки, дотики й інтероцептивні відчуття, а також комбінації всього цього.

Учені століттями сперечаються про те, з чим людина народжується, а що засвоює в процесі, і я не збираюся долучатися до цієї суперечки. Просто погодьмося, що однією з тих речей, з якими ви народжуєтесь, є фундаментальна здатність учитися на закономірностях та ймовірностях навколо вас. (Фактично статистичне на­вчання відбувається навіть в утробі матері, що ускладнює визначення того, є певні поняття вродженими чи засвоєними.) Ваша чудова здатність до статистичного навчання наставляє вас на шлях формування конкретного типу розуму, з конкретною системою понять, яку ви маєте сьогодні.

Статистичне навчання в людей уперше було відкрито під час досліджень розвитку мовлення. Немовлята мають природний інтерес до звуків мовлення, можливо, тому, що ці звуки виникають паралельно з бюджетуванням тіла від народження й навіть в утробі матері. Дослухаючись до потоку звуків, діти поступово вирізняють межі між фонемами, складами та словами. Зі звукових плям на кшталт часобідати, читивжедостатньозголоднівщобпообідати та часобідатисмачноюморквочкою діти висновують, які склади групуються разом частіше (о-бі-да-ти, сма-чно), а отже, ймовірно, є частинами одного слова. Склади, що зустрічаються разом відносно нечасто, найімовірніше, є частинами різних слів. Немовлята засвоюють ці закономірності надзвичайно швидко, іноді всього за кілька хвилин. Цей процес навчання настільки потужний, що він змінює налаштування в мозку немовляти. Діти народжуються здатними чути відмінності між усіма звуками всіх мов, але на той час, коли досягають одного року, статистичне навчання зводить цю здатність до розрізнення звуків, що містяться лише в мовах, які вони чули від живих людей. Статистичне навчання налаштовує немовлят на їхні рідні мови.

Статистичне навчання — не єдиний спосіб, яким люди набувають знання, але цей вид навчання розпочинається дуже рано, в перші дні життя, і йде значно далі, ніж засвоєння мови. Дослідження показують, що немовлята легко засвоюють статистичні закономірності слуху та зору, і те саме розумно припустити для решти відчуттів (плюс інтероцептивні). Навіть більше, немовлята здатні засвоювати складні закономірності, що охоплюють багато чуттів. Якщо наповнити коробку синіми та жовтими м’ячиками й жовті видаватимуть писк, а сині — ні, діти зможуть узагальнити зв’язок між кольором і звуком.

Немовлята використовують статистичне навчання, щоб робити передбачення про світ, спрямовуючи свої дії. Неначе маленькі статистики, вони формують гіпотези, оцінюють імовірності на базі наявних знань, інтегрують нові свідчення від середовища та проводять випробування. В одному творчому дослідженні спеціалістки з психології розвитку Фей Сю діти віком від десяти до чотирнадцяти місяців спочатку проявляли свої вподобання щодо рожевих або чорних льодяників, а потім їм показували дві банки з цукерками: в одній було більше чорних, а в другій — навпаки. Після цього експериментаторка заплющувала очі й діставала один льодяник із кожної банки так, щоб діти могли бачити лише паличку, але не колір. Кожен льодяник клали в окрему непрозору чашку, з якої стирчала лише паличка. Так от, діти повзли до тієї чашки, що статистично більш імовірно містила льодяник того кольору, якому вони віддавали перевагу, бо він був узятий із банки, де таких цукерок більше. Подібні експерименти демонструють, що діти не просто реагують на світ. Навіть у дуже ранньому віці вони активно оцінюють імовірності на базі схем, які спостерігають та засвоюють, аби максимізувати ймовірність досягнення бажаних для них результатів.

Люди — не єдині тварини, що навчаються статистично: серед інших робити це можуть також нелюдиноподібні примати, собаки та щури. Навіть одноклітинні залучаються до статистичного навчання, а потім передбачення: вони не лише реагують на зміни в умовах середовища, а й передбачають їх. Однак людські діти йдуть далі статистичного засвоєння простих понять. Вони також швидко засвоюють, що певна потрібна їм інформація про світ зберігається у свідомості людей, які їх оточують.

Не знаю, чи помічали ви це, але маленькі діти вважають, що інші люди поділяють їхні вподобання. Однорічна дитина, якій крекери подобаються більше за броколі, гадає, що й усі інші у світі також віддають їм перевагу. Вона не здатна зробити висновок про психічні стани інших так, як аудиторія губернатора Меллоя зробила висновок, що він сповнений жалю, під час його промови щодо масового вбивства в школі Сенді-Гук. Однак Сю та її студенти успішно спостерігали зачатки висновків навіть у малих дітей, коли