Читати книгу - "Беру свої слова назад"

Рішень придумали багато.

Негайно виступив колишній співробітник Інституту військової історії Міністерства оборони Н.А. Светлишин і заявив, що про існування плану Генерального штабу він дізнався не від Волкогонова і не від Карпова. Цей план він нібито знайшов ще на початку 60-х років. Потім, у 1965 році, він нібито мав зустрічі з Жуковом і задав йому ряд питань. Жуков Светлишину нібито розповів наступне: «Свою доповідну я передав Сталіну через його особистого секретаря Поскребишева. Мені до цього часу не відомі ні подальша доля цієї записки, ні прийняте за нею рішення Сталіна. А викладений з цього приводу мені урок запам'ятався назавжди. Наступного дня Н.А. Поскребишев, зустрівши мене в приймальні Сталіна, повідомив його реакцію на мою записку. Він сказав, що Сталін був сильно розгніваний моєю доповідною і доручив йому передати мені, щоб я надалі такі записки "для прокурора" більше не писав, що голова Раднаркому більш обізнаний про перспективи наших взаємин з Німеччиною, ніж начальник Генштабу, що Радянський Союз має ще достатньо часу для підготовки рішучої сутички з фашизмом. А реалізація моїх пропозицій була б тільки на руку ворогам Радянської влади» (Н.А. Светлишин. Крутые ступени судьбы. Хабаровск. 1992. С. 57-58).

Незабаром виступив М.М. Яковлєв і, посилаючись на Светлишина, підтвердив, що план Генерального штабу від 15 травня 1941 року був Сталіном відкинутий: «Проте пропозиції Жукова прийняті не були. Тоді він, мабуть, вперше отримав уявлення про неймовірну впертість очільника Радянської держави» (Н. Яковлєв. Маршал Жуков. М., 1995. С. 61).

Ось бачите, який дурний Сталін! Всі біди, виявляється, від його неймовірної впертості. Над цією заявою М.М. Яковлєва ми будемо сміятися трохи пізніше. Спершу розберемося з вигадками Светлишина.

Балада Светлишина про відкинутий план перетворилася на доказ того, що план Генерального штабу існував, але не був прийнятий і навіть ніколи не обговорювався. У 1998 році офіційні кремлівські ідеологи випустили псевдонауковий збірник «1941 рік». Серед авторів-укладачів - вся комуністична еліта: колишній член Політбюро А.Н. Яковлєв, два колишніх прем'єри Е.Т. Гайдар і Е.М. Примаков, ціла рать чекістів. Спираючись на свідчення все того ж Светлишина, вчені товариші заявили: на думку більшості військових істориків, план прийнятий не був.

Збірник «1941 рік» я назвав псевдонауковим.

За свої слова відповідаю. Погортайте його. Почитайте. Найменш значні і нічого не значущі події описані з багаторазовими повтореннями: якийсь таємний агент повідомляє... Сторінок через 30 ми читаємо те ж саме повідомлення, але в іншому викладі: якийсь чекіст переписав повідомлення таємного агента і послав його вищому начальнику. Ще сторінок через 20 знову читаємо той же самий текст і знову в іншому викладі: вищий переписав його і відправляє ще більш високому... Навіщо все це повторювати?

Але ось перед нами документ N315. Дата - 11 березня 1941 року. Назва абсолютно дика «З плану Генштабу Червоної Армії про стратегічне розгортання Збройних сил Радянського Союзу на Заході і на Сході». Чому: з плану? Чому не опублікувати весь план? Дайте нам план війни, а все інше - не важливо. Всю решту нісенітницю можна було б і не публікувати.

Виглядає цей документ дуже серйозно. Поки не почнеш його читати...

На трьох сторінках розписані відомості про ймовірних противників, склад їх сил та можливі задуми дій. Після цього на одній сторінці - основи нашого стратегічного розгортання. Повідомляється, скільки дивізій треба мати для прикриття північного узбережжя, скільки в Закавказзі і Середній Азії, скільки залишити проти Японії, скільки для ведення операцій на заході. Після цього стоять квадратна дужка, три крапки, ще одна дужка. Далі підписи: Тимошенко, Жуков, Василевський.

З додатку дізнаємося, що всього в документі 16 сторінок. Нам же повідомили зміст перших чотирьох, причому на трьох з них - відомості про противника.

Товариші А.Н. Яковлєв, Е.Т. Гайдар, Е.М. Примаков, Р.Г. Піхоя, Л.Є. Решін, Л.А. Безименський, Ю.А. Горьков та інші тримали в руках план війни, але з нами ділитися не стали. Замість цього вони нафарширували книжку дурнуватими повідомленнями продажної чекістської агентури про те, що «багато солдатів симпатизують Радянському Союзу і воювати проти СРСР не хочуть» (1941 рік. М., 1998. Книга друга. С. 281).

А ось на план Генерального штабу від 11 березня 1941 року в офіційних кремлівських ідеологів місця не вистачило. Тому вони його обкремсали, залишивши вступну частину, відрізавши все інше.

Але якщо за заявами Карпова, Светлишина, Волкогонова та інших план Генерального штабу від 15 травня 1941 року - це щось незвичайне, дивне, нестандартне, виняткове, що відрізняється від усіх інших подібних документів, то слід було повністю публікувати попередній план від 11 березня 1941 року і показати : ми в березні 1941 року виключно про оборону думали, і тільки в травні Жукова біс поплутав, і він створив щось нам невластиве, для нашої миролюбної держави неприйнятне, переляканим Сталіном відкинуте без обговорення.

Але в тому-то й річ, що план від 15 травня був розвитком усіх попередніх планів подібного роду, включаючи і той, який вступив у силу 11 березня. Стратегічна обстановка мінялася, відповідно плани коректувались, уточнювались і доповнювались.

Якщо помиляюся, товариші поправлять. Товариші колись опублікують повний текст плану Генерального штабу від 11 березня 1941 року, і ми побачимо, що товариш Сталін мріяв тільки про вічний мир і братерство народів. Поки цього не сталося, будемо припускати зворотне, а творіння «1941 рік», цю грандіозний наукову працю на гарному папері в добротній обкладинці, будемо вважати роботою безсовісних, невмілих і незграбних фальсифікаторів історії.

Дивовижні люди заправляють ідеологією Держави Російської: на думку більшості військових істориків, план був відкинутий... Товариші дорогі, був час, коли, на думку більшості кращих умів людства, Земля стояла на трьох слонах. Варіант - на трьох китах. Запам'ятайте: думка більшості завжди помилкова. Повторюю: завжди!

Перед тим як повторювати слова Светлишина, ви повинні