Читати книгу - "Вдова узурпатора"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
— І навіщо ж ви, високосте, звернули, якщо ваша дорога веде прямо?
— Моя дорога веде туди, куди я по ній їду! — розсердився принц. — Якби я не втопив свого меча, коли витягував вас із болота, принцесо, усе було б набагато простіше!
— А вас ніхто не просив витягати з болота сторонніх принцес! Яка вам до них справа?!
— Ніякої! Але якщо я це зробив, виходить, так треба було! Бажання королівського сина — закон!
— Для кого? — єхидно довідалася я.
— Для всіх! — відрізав Номат.
— Так і сидіть тепер за ґратами, раз така ваша воля, але я тут до чого?! Яке право ви маєте сидіти в клітці, якщо за лицарськими законами треба було спочатку звільнити мене?!
Несподіваний поворот трохи здивував Номата, він навіть про дракона забув.
— Так ви вважаєте, що я просто здався?
— Звичайно. Набагато зручніше дражнити мирного дракона-вегетаріанця, ніж ковтати пил на турнірі або наодинці боротися з розбійницькою зграєю!
— Так ви вважаєте мене боягузом?! — Номат скажено рвонув ґрати, але товсті прути навіть не здригнулися (зате Птер про всяк випадок позадкував). — Це — образа!
Сидячи за четвертим рядом ґрат, можна дражнити навіть такого гарячого принца, як Номат.
— А ви заслуговуєте на щось інше?
Я думала, він рознесе підземелля по камінчику.
— Були б ви чоловіком!..
— Якби я й насправді була чоловіком, я просто відшмагала б вас рукавичкою по ваших рожевих щічках! Боротися з боягузом справжнього лицаря не гідно!
Клянуся, той прут, що він смикнув цього разу, прогнувся на добрих чотири сантиметри! Нещасний дракон зовсім занепав духом у своєму далекому куті.
— Звичайно, — гірко сказав Номат, — я переможений, і тому для вас — ніхто! Переможений на образу відповідає лише поклоном. Ти, зелена змія, чи не хочеш закусити? Чи ти теж гидуєш людиною в бруді?
Такого повороту я не чекала. Що таке один прут у порівнянні з двома ще цілими ґратами?
Оскільки Птер вечеряти не поспішав, принц поринув у похмурі роздуми, а з-за порожньої бочки вибрався трохи припалений, але вже осмілілий стражник. Замість того, щоб тишком-нишком забратися, він здумав подражнити Птера:
— Агов, драконе! Ну ж бо, вкуси його!
— Гар-р! — відповів дракон. Стражник упустив ратище списа, яке спалахнуло просто в руках, і кинувся бігти.
Не знаю, скільки пройшло часу, але смолоскипи догоріли, а в темряві миші почали нахабніти. Взагалі, цих сірих краще спостерігати по телевізору, а коли раптово по руці мчить щось чіпке, тепле й шерстисте — вибачте. Тут треба мати не мої нерви!
Розбуджений моїм криком, Птер з переляку дихнув вогнем, і підземелля трохи освітилося. У цьому короткому спалаху світла майнула фігура Номата.
— Що трапилося?
— Миша-миші-м-миші!
У темряві, що впала знову, стало ще страшніше.
— Ви хіба боїтеся мишей? — поцікавився Номат.
— Зовсім не боюся!
— Дуже дивно, — з якоюсь незрозумілою інтонацією помітив принц.
— Нічого дивного! Що це там шарудить із вашої сторони?!
— Навіть не уявляю!
— Я вирішив прибрати солому, — почувся з темряви голос Птера. — Просто диво, що вона дотепер не спалахнула!
Мене розбирала злість на себе, на барона, на принца й навіть на Птера.
— Так і скажи, що закушуєш!
Стало зовсім тихо, якщо не зважати на шерех соломи.
— Ваша високосте, а вам їжу приносили? — зненацька запитав Номат.
— Барон — прихильник лікувального голодування.
— Але з принцесами так не поводяться!
Мені здалося, що поруч пискнула миша:
— Ай! Що ж ви не скажете про це баронові?
Принц сказав щось, що ніяк не личить особам королівської крові. Втім, він одразу вибачився. Я вирішила змінити тему бесіди:
— Де ж ваша свита?
— Де ж їй бути: біля якого-небудь стола! — зітхнув Номат. — Ці ледарі обстежили всі трактири в окрузі!
— І ви їх терпите?
— А ви — своїх? Де ж ваша свита, принцесо?
Найбільш підходяще місце для пояснень! «Ах, ваша високосте, це ми з Ягусею все підстроїли, щоб ви до турніру не добралися, а фея Інея з носом залишилася б!» А раптом він без Флорестини жити не може?! А турнір же на її честь! Яка негарна історія!
— Бачите, ваша високосте… Дивіться, хтось іде! Та це барон!
У супроводі двох факельників дійсно з’явився сам барон Квакш. Барон мав досить пригнічений вигляд:
— Ваша високосте!..
— Ну! — похмуро сказав королівський син. — Я чекаю продовження!
— Відбулася жахлива помилка! Винні будуть суворо покарані: я накажу всіх стратити. Але, ваша високосте, життя ваше було поза небезпекою: дракон — вегетаріанець!
— Це я помітив. Далі.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вдова узурпатора», після закриття браузера.