Читати книгу - "З ким і проти кого воювали українські націоналісти в роки Другої світової війни, Віталій Масловський"

Цю лінію продовжують документи 36 і 38. Перший документ, датований 15 лютого 1944 р., інформує про те, що в районі Кременця «налагоджено місцеву співпрацю з УПА», а другий документ, датований 28 лютого того ж року, — про те, що «відділи УПА не мали сутичок з німцями, лише з більшовиками». Подібні інформації подає і розвідка 4-ої танкової армії гітлерівців.

Документ 44, адресований командуванню армійської групи «Північна Україна» від 18 квітня 1944 р., подає лист командира УПА «Охріма» (псевдонім керівника УПА-Північ Д. Клячківського — В.М.). Автор листа як керівник УПА-Північ, пише про необхідність співпраці з гітлерівцями та про допомогу УПА зброєю і боєприпасами.

Документ 46 подає звіт Абверу від 22 квітня 1944 р. «До питання національного руху в Галичині», де визначено, що частина галицької інтелігенції була в минулому грунтовно підготовлена австро-німецькими штудієнратами і культуртрегерами.

Документи 54-а, 54-б і 55 інформують про переговори з УПА, зокрема, про результати переговорів доктора Штарка у Львові 3 червня 1944 р. Ця дата співпадає з тою, коли з гітлерівцями вів переговори «Герасимовський» — колишній капелан спеціаль-батальйону «Нахтігаль» І. Гриньох. Гітлерівці зобов'язувались постачати УПА зброєю, амуніцією і медикаментами, УПА — подавати розвідувальні дані та вести диверсійну роботу в тилу Червоної Армії.

Документ 60 представляє «Меморандум про поведінку щодо УПА», звернений до командування групи армій «Північна Україна», в якому, зокрема, подається роз'яснення про необхідність співпраці з УПА та численні рекомендації, як налагоджувати контакти для спільної боротьби з більшовиками.

Документ 67 подає звіт відділу Абверкоманди-202 командуванню групи армій «Північна Україна», датований 21 липня 1944 р. В ньому інформується про те, що УПА залишається за лінією фронту для подальших дій проти Червоної Армії. Вказується також, що штабом УПА заплановано зустрітися з представниками німців у Карпатах, щоб домовитися про підтримку зв'язків з Угорщиною, Чехословаччиною і вермахтом. УПА просить допомогти зброєю і медикаментами; існує спеціальний штаб УПА для подальшого контакту з вермахтом, представники якого просять зустрічі з С. Бандерою.

В документі 68 подається звіт Абверу від 22 липня 1944 р., де вказано про «неоціниму співпрацю з УПА».

Документ 70 подає звіт штабу сухопутних сил гітлерівської Німеччини від 31 липня 1944р., де вказано про те, що «сили УПА чисельні і їх варто використати в боротьбі з більшовиками».

Думаю, що такі інформації про зміст документів гітлерівців не потребують спецального коментування.

Продовжимо характеристику німецьких документів про УПА. В «Літописі УПА. 147 подані документи, за своїм характером близькі до попередніх, за часом продовжуючі їх. Але ці документи можна згрупувати тематично: пошуки контактів для співпраці між гітлерівським командуванням і керівництвом ОУН-УПА; матеріали про передання зброї та боєприпасів УПА; про співпрацю ОУН-УПА з польською АК (Армією Крайовою); про зв'язки ОУН з англійськими розвідувальними службами і т. д.

Документ 2 подає інструкцію «Про поведінку щодо УПА» командування армійської групи гітлерівських військ «Північна Україна» від 18 серпня 1944 р. своєрідної «запільною базою» продовольчих та людських ресурсів. Це знову ж таки фальсифікація. Причина полягала в іншому. Саме тоді, навесні та влітку 1943 р., фашисти разом з мельниківцями мобілізували., де, зокрема, заборонялось вживання терміну «Banden» (банди) для означення формувань УПА і пропонувалось витримувати умови співпраці.

Документ 3 належить командуванню армійської групи «Північна Україна» і датований 18 серпня 1944 року. Тут, зокрема, вказується, що переговори з УПА проводились поблизу м. Турка 11 серпня 1944року. 12 серпня УПА було передано німецьку зброю і боєприпаси. А 14 серпня відбулися «центральні переговори» із «зв'язковим штабом УПА». Такий спеціальний штаб УПА, який безпосередньо підтримував зв'язки з гітлерівським командуванням, був створений влітку 1944 року і діяв до кінця війни.

В документі 4 під назвою «Озброєння УПА», датованому 29 серпня 1944 р., дається перелік легкої радянської зброї, яка, як трофеї, була у німців, та яку необхідно передати для УПА.

Досить цікава інструкція міністерства окупованих східних територій від 18 вересня 1944 р. (документ 9), яка вказує на те, що «українські націоналістичні банди» завжди воювали проти Радянського Союзу і «ставилися досить нейтрально до вермахту». І тут же немаловажна деталь: «Рейхсфюрер СС дозволив зв'язок з українськими націоналістичними партизанами». (Виділено мною — В.М.).

Документ 10 подає меморандум німецького військового командування від 19 версеня 1944 р., в якому зазначено, що «зміцнення УПА… є позитивним, бо УПА зв'язало б сили для поборювання Червоної Армії та могло б послабити радянські дії на фронті».

Документ 12 подає звіт розвідки при армійській групі «Північна Україна» від 21 вересня 1944 р. про те, що «в квітні 1944 року УПА через свого провідника Максима Рубана (тобто Миколу Лебедя — В. М.) шукала контактів і нав'яазала їх з Англією». Цю ж лінію продовжує документ 15: рейхсфюрер СС від 11 жовтня 1944 р. інформує, що вістка про здобуття контакітв УПА з англійцями підтверджена. Про це ж інформує документ 24.

В документі 17 від 16 жовтня 1944 р. зброрйні формування УПА оцінено в 40 тисяч бойовиків. Однак документ 23 (звіт Абверу від 11 листопада 1944 р.) вказує, що кількість збройних сил УПА оцінюється від 80 до 100 тисяч бойовиків. Тут же зазначено, що ОУН-УПА ставить перед собою мету створення великої України на територіях Радянської України, Галичини, Волині, Полісся, Буковини, Бессарабії, степів по лінії Борисоглєбськ — Сальськ — Майкоп, Криму, Північного Кавказу, Курської області. Вказується також, що Абверкоманда-202 налагоджує зв'язки з УПА, передає зброю, вишколює диверсантів і радистів та проводить обмін розвідувальними матеріалами.

Документ 29 подає звіт відділу Абверу «Схід» про хід налагодження зв'язків УПА з АК (Армією Крайовою), підпорядкованою польському емігрантському урядові в Лондоні. Про це ж звітує оберштурмбанфюрер СС Вітіска (недавній шеф служби безпеки дистрикту «Галичина»).

Досить великий матеріал подають документи 32 і 33, представляючи широкий звіт капітана «Кірна» (справжнє прізвище Вітелць — В.М.), командира розвідувальної групи Абверкоманди-202 при армійській групі «А» («Північна Україна» — В.М.) від 27 листопада 1944 р. Група із семи чоловік на чолі з «Кірном» пройшла 180 кілометрів у тил