BooksUkraine.com » Війна Калібана 📚 - Українською

Читати книгу - "Війна Калібана"

154
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Війна Калібана" автора Джеймс С. А. Корі. Жанр книги: ---. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 32 33 34 ... 150
Перейти на сторінку:
голову департаменту по нагляду за будівництвом, там він скоріш за все не сильно нашкодить. Уся команда «Ву Дзао» була викликана назад на Землю для присутності на церемонії аби поздоровити його. З другим фрегатом було складніше, але варіант вона знайшла. І так як конвой був досить маленьким то він отримав вищий статус медичного і корабля підтримки цілком справедливо.

Та вузол не бажав розплутуватися. Троє суден, які вона не могла вивільнити були старими і недостатньо озброєними. Якщо дійде до бою, то вони себе покажуть не з кращого боку. І через це марсіянці могли б розсердитись якщо тільки шукатимуть для цього привід.

Вона не вважала що марсіянці шукатимуть. А якщо вона помилилась, це теж буде цікаво.

- Чи побачить адмірал Нґуєн комбінацію? – запитав Еррінрайт. Він був в готельному номері десь на іншому боці планети. Позад нього проглядала ніч а сорочка була розстібнута зверху.

- Дозвольте йому, - відповіла Авасарала, - і що він зробить? Побіжить жалітися матусі що я в нього забрали улюблені іграшки? Якщо він не може грати з дорослими хлопцями, то він не має бути йобаним адміралом.

Еррінрайт посміхнувся і хруснув суглобами пальців. Він виглядав стомленим.

- Які кораблі туди дістануться?

- «Бернадетта Кое», «Арістофан», «Феодоровна», сер.

- Так. Ці. Що ви плануєте сказати щодо них марсіянам?

- Нічого, якщо вони не запитають, - відповіла Авасарала, - А якщо запитають то я можу їх відкликати. Другорядне судно медпідтримки, транспорт і манюсінький бойовий кораблик аби відганяти піратів. Ну тобто це не те, якби ми відправили туди пару крейсерів. Тож ну їх в сраку.

- Я сподіваюсь що ви це скажете більш тактовно?

- Звісно сер, так і буде. Я ж не дурна.

- А Венера?

Вона зробила довгий видих, дозволивши повітрю шипіти крізь стиснуті зуби.

- Це клятий чиряк на сраці, - відказала вона, - я отримую щоденні звіти, але ми не знаємо навіть на що дивимось. Сітка, яку воно будувало на поверхні тепер скінчена і наразі зламана, але там ще є структури, що ростуть зі складною радіальною симетрією. Але не по осі обертання. По осі екліптики. Тож що б там унизу не було, воно орієнтує себе з думкою про цілу сонячну систему. Спектрографія ж демонструє сплеск оксидів лантаноїдів і золота.

- Я не розумію що це означає.

- Як і всі інші, сер. Але розумники вважають що це може бути батарея дуже високотемпературних надпровідників. Вони намагалися відтворити кристалічні структури в лабораторіях і знайшли щось таке, що не можуть пояснити. Виходить так, що штука внизу кращий фізико-хімік аніж ми тут. Що взагалі ні хуя не сюрприз.

- Якийсь зв’язок з Ґанімедом?

- Лиш один, - доповіла Авасарала, - і більш нічого. Ну як мінімум непрямі.

- Що ви мали на увазі під «непрямими»?

Жінка скривилась і глянула в бік. Будда відповів на погляд.

- Ви знали, що кількість самогубств на грунті релігії подвоїлась відколи стався Ерос? Я не знала, поки не отримала доповідь. Опитування щодо перебудови центра поліпшення води в Каїрі були майже провалені міленіалістами, які кажуть що він може й не знадобиться.

Еррінрайт сів ближче. Очі звузились.

- Ви вважаєте тут є зв’язок?

- Я не думаю що там на Венері дереться догори купка якихось зелених людців, але… але я починаю задумуватись про те, що це зробить для нас. Для всієї сонячної системи. З ними, з нами і белтерами. Споглядання сплячого бога і його снів на користь нам не піде. Нас це до всирачки лякає. Це до всирачки лякає мене. Тож ми всі відвертаємо очі і займаємось нашими справами так, наче всесвіт той самий що і в нашій молодості, та ж ми знаємо краще. Ми поводимося так, ніби то у нас в голові все в порядку, але..

Вона похитала головою.

- Людство завжди жило з непояснюваним, - відказав чоловік. Голос його був жорсткий. Вона змусила почуватися його некомфортно. Себе вона теж загнала у некомфортний стан.

- Непояснюване раніше планет не жерло, - відповіла Авасарала, - навіть якщо річ з Ґанімеду не піднялася сама собою з Венери, то всім з біса зрозуміло, що вони пов’язані. І якщо це зробили ми…

- Якщо це побудували ми, то лиш тому що відшукали і застосовуємо нові технології, - відповів Еррінрайт, - від стріл з крем’яними наконечниками до пороху та ядерних боєголовок, - ось що ми відшукали, Крісьєн. Про це вже я сам потурбуюсь. Ти не зводь очей з Венери і не дозволяй виходити з-під контролю ситуації з Марсом.

- Так, сер.

- Все буде добре.

І дивлячись на мертвий екран, на якому щойно був її керівник, Авасарала вирішила що, можливо, він вважає що це правда. Авасарала більш такої впевненості не мала. Щось її турбувало але що саме, вона поки що не розуміла. Щось там чухалося під сподом свідомості, мов скалка в пучці. Вона відкрила відео з аванпосту ООН на Ґанімеді, пройшла через перевірку безпеки і знову дивилася як помирають морпіхи.

Кікі і Сурі ростимуть у світі, де це сталося, де Венера назавжди лишиться колонією чогось надзвичайно нетутешнього, не товарисько-мовчазного, невблаганного. Страх що нестиме це явище може бути нормою для них, щось на кшталт того, про що думаєш не більше аніж про те як дихати. На екрані чоловік не старше Сорена висадив в атакуючого магазин. Збільшене зображення показало тузені зіткнень, що пройшли крізь річ, пацьорки волокон, що виходили ззаду мов стрічки. Солдат знову помер. Для нього це хоч сталося швидко. Вона поставила картинку на паузу. Пучкою пальця вона обвела контур нападника.

- Хто ти такий? – запитала вона у екрану, - що тобі потрібно?

Вона щось пропустила.

Таке бувало не рідко, тож почуття було знайомим, але це не заспокоювало. Воно прийде тоді, коли прийде. Все що лишається робити – чухати там, де чухається. Вона закрила файл, дочекалась поки протоколи безпеки упевняться в тому, що нічого не було скопійовано, зітхнула і повернулася до вікна.

Зловила себе на думці про наступний раз. Яку інформацію вони зможуть отримати наступного разу.

Які алгоритми вона зможе нашкребти для наступного разу. Наступної атаки, наступної різанини. Абсолютно прозорою була думка про те, що рано чи пізно станеться подібне до подій на Ґанімеді.

Джина назад у пляшку не заженеш, тож з того моменту як протомолекулу випустили на штацьке населення Еросу лиш для

1 ... 32 33 34 ... 150
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Війна Калібана», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Війна Калібана"