Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

— Я хочу побачити повну картину флуктуації реліктового випромінювання.

— Чи не могли б ви... уточнити своє питання? — Ша Жуйшань побачив, що у Ван Мяо очі округлилися немов би з переляку.

— Розумієте... Я хотів би побачити флуктуації реліктового фону в загальному ізотропному середовищі з амплітудою від одного до п'яти відсотків.

Ша Жуйшань усміхнувся. З початку Міленіуму радіоастрономічну обсерваторію в повіті Міюнь відкрили для відвідувачів. Щоб трохи підзаробити, Ша Жуйшань часто приміряв на себе роль гіда або читав лекції. Ця його усмішка була призначена для відвідувачів, позаяк більшість із них виявляли приголомшливу наукову безграмотність.

— Пане Ван, я так розумію, це не є предметом вашої наукової спеціалізації?

— Я працюю з наноматеріалами.

— А, тоді зрозуміло. Але ви ж маєте уявлення про реліктове випромінювання?

— У загальних рисах. Сучасна теорія походження Всесвіту дотримується версії, що Всесвіт виник близько чотирнадцяти мільярдів років тому внаслідок Великого вибуху. У перші моменти існування ранній Всесвіт являв собою високооднорідне й ізотропне середовище з надзвичайно високими густиною енергії, температурою й тиском, яке потім почало вихолонювати, і «жарини», що залишилися, перетворилися на мікрохвильове фонове випромінювання. Це дифузний залишковий радіаційний фон Всесвіту, який можна спостерігати в сантиметровому діапазоні хвиль. Наскільки я пам'ятаю, у 60-х роках ХХ століття двоє американців випадково виявили реліктове випромінювання під час проведення пусконалагоджувальних робіт високоточної антени для прийняття супутникових сигналів...

— Досить! — Ша Жуйшань замахав руками, перериваючи Ван Мяо. — Тоді ви повинні знати, що на відміну від показань локальних вимірювань, які злегка різняться у різних частинах Всесвіту, загальна флуктуація реліктового випромінювання прямо корелює з розширенням Всесвіту. Це дуже повільна і плавна зміна відповідно до шкали віку Всесвіту. Навіть з тією точністю вимірювання, яку забезпечують прилади найсучаснішого супутника Планк, ми можемо за мільйон років спостережень не помітити жодної зміни у характеристиках реліктового випромінювання. А ви хочете побачити зміни у п'ять відсотків і сьогодні ввечері! Ви знаєте, що це означає?! Це все одно, що весь Всесвіт почне мерехтіти, немов люмінесцентна лампа, що зібралася перегоріти!

«І вона замерехтить для мене», — подумав Ван Мяо.

— Це має бути якийсь жарт професора Є, — сказав Ша Жуйшань.

— Я дуже сподіваюся, що це виявиться лише жартом, — відповів Ван Мяо. Він збирався сказати Ша Жуйшаню, що Є Веньцзє не знала справжніх причин його прохання, але побоявся, що тоді не отримає бажаної допомоги.

— У будь-якому разі, якщо вже професор Є попросила вам допомогти, то проведімо цікаві для вас спостереження. Це не потребуватиме від нас великих зусиль. З точністю вимірювання в один відсоток впорається і старенький COBE, — закінчив фразу Ша Жуйшань, одночасно швидко вбиваючи команди на терміналі управління. Незабаром на одному з екранів з'явилася пряма зелена лінія. — Ви зараз бачите на екрані криву загального фону реліктового випромінювання в режимі реального часу. Хоча правильніше було б назвати її прямою. Значення становить 2,725 ± 0,002 °К. Поправка на ефект Доплера, що виникає через рух нашої галактики, — Чумацького Шляху, уже внесена. Якщо ви очікуєте зміну показань на один відсоток, то ця лінія стане червоною і з прямої перетвориться на хвилясту. Але я готовий закластися, що вона залишиться рівною і зеленою до кінця часів. А щоб побачити подібну флуктуацію неозброєним оком, вам доведеться чекати набагато довше, ніж ті мільярди років, що лишилися до згасання нашого Сонця.

— Ці спостереження не завадять вашій основній роботі?

— Анітрохи. Позаяк вам потрібні тільки базові дані і з невисокою точністю, то ми можемо використовувати звичайний пакет інформації, який регулярно передає COBE. З цього моменту, якщо спостерігатимуться подібні значні коливання показань, дані будуть автоматично записані на жорсткий диск.

— Нам доведеться почекати до першої години ночі.

— Нічого собі, така точність? Я все одно на нічній зміні, тому це не має значення. Ви вже їли? Добре, раз так, то я вам поки що проведу екскурсію.

Ніч видалася безмісячною. Вони простували вздовж ряду антен радіотелескопів; Ша Жуйшань простяг руку до ближніх.

— Захопливе видовище, чи не так? На жаль, вони подібні до вух глухого.

— Чому?

— Відтоді, як було завершено будівництво — безперервні перешкоди у робочих діапазонах. Спочатку пейджингові термінали у вісімдесятих. Зараз постійна боротьба за збільшення території покриття мобільних мереж. Ці телескопи здатні на багато: вдивлятися у безодні космосу, виявляючи найвіддаленіші джерела радіовипромінювання, вивчати залишки наднових зірок, але ми не можемо скористатися більшістю з цього. Ми неодноразово писали скарги до Державної комісії з використання радіочастот, але хто ми такі, щоб переходити дорогу комунікаційним гігантам — China Mobile, China Unicom, China Netcom? Таємниці Всесвіту не приносять прибутку, тому нічого не варті. На щастя, моя лабораторія залежить більшою мірою від супутникових даних, і я не пов'язаний з успішністю роботи цих «туристичних визначних пам'яток».

— Але останніми роками багато фундаментальних наукових відкриттів дуже успішно застосовують у промисловості. Та ж фізика високих енергій. Може, було б краще, якби радіоастрономічні обсерваторії і дослідницькі центри, подібні до вашого, будували подалі від великих мегаполісів?

— Усе впирається в кошти. На сьогодні єдиним реальним варіантом боротьби з перешкодами є використання захисних екранів. Дуже шкода, що професор Є припинила свою наукову діяльність. Вона далеко просунулася в цій галузі досліджень.

Розмова плавно перейшла до особистості Є Веньцзє, і Ван Мяо дізнався багато нових подробиць з її життя від колишнього студента. Йому відкрилися всі негаразди і перипетії життєвого шляху цієї жінки: як вона стала свідком смерті свого батька під час Культурної революції; як на неї навели наклеп під час робіт у Виробничо-будівельному корпусі; як вона після цих фальшивих звинувачень, здавалося, згинула назавжди, доки дивним чином не з'явилася знову у Пекіні на початку дев'яностих років, де почала викладати астрофізику на кафедрі в Університеті Цінхуа, де викладав її батько до виходу на пенсію.

— Тільки нещодавно стало відомо, що вона провела понад двадцять років на базі «Червоний берег».

— «Червоний берег»? — ошелешено вимовив Ван Мяо. — Ви хочете сказати, що ці байки...

— Здебільшого виявилися правдою. Один із розробників системи декодування бази емігрував до Європи і торік випустив книжку. Велика частина відомих вам чуток знайшли в ній підтвердження. Ще живі багато із тих, хто брав участь у цьому