Читати книгу - "Проблема трьох тіл"

— Це... неймовірна історія!

— Особливо, якщо взяти до уваги, що це відбувалося у ті роки. Абсолютно неймовірно!

Вони розмовляли ще деякий час. Ша Жуйшань запитав про справжню мету дивного прохання Ван Мяо. Той ухилився від прямої відповіді, і Ша не став наполягати. Професійна гордість перешкоджала Ша Жуйшаню висловлювати занадто великий інтерес до запитання, що суперечило усім його професійним знанням.

Розмовляючи, вони перемістилися до нічного бару для відвідувачів обсерваторії, де просиділи дві години. Ша Жуйшань налягав на пиво, стаючи дедалі говіркішим. Однак Ван Мяо з кожною хвилиною все більше непокоївся; він не міг ні на секунду забути про зелену лінію на екрані монітора в лабораторії. Лише за десять хвилин до першої Ша, піддавшись на вмовляння, устав із-за столу, і вони разом попрямували до лабораторії.

Прожектори, що висвітлювали низку радіоантен, які прямували в далечінь, були вже погашені, і антени в цей момент являли собою просту двовимірну картинку на тлі нічного неба, схожу на набір абстрактних символів. Усі вони застигли в одному й тому самому положенні, під одним і тим самим кутом, ніби вичікувально вдивлялися у бездонний небосхил, що розкинувся над ними. Побачене викликало тремтіння у Ван Мяо, незважаючи на теплий весняний вечір. Видовище воскресило в пам'яті гігантські маятники з комп'ютерного світу «Трьох тіл».

Вони повернулися до лабораторії рівно о першій годині ночі. Якраз вчасно. Стабільна плоска зелена лінія на екрані монітора почала рухатися — зігнулася в невелику криву з неоднаковими інтервалами між сусідніми гострими верхівками. Амплітуда хвилі наростала, і ось уже лінія забарвилася в червоний, подібно до шкіри змії, що наповнюється кров'ю після зимової сплячки.

— Це, мабуть, неполадки із СОВЕ! — із жахом мовив Ша Жуйшань, спостерігаючи за повзучою кривою.

— Немає жодних неполадок, — тихо відповів Ван Мяо. Тон його був надзвичайно спокійний. Стикаючись із такими знаменнями вже неодноразово, він навчився досягати повного самовладання.

— Невдовзі ми знатимемо точно, — сказав Ша Жуй-шань, переходячи до двох інших терміналів. Він почав гарячково вводити команди, щоб вивести на монітори дані з двох інших супутників — WMAP і Планк.

Тепер на моніторах синхронно побігли криві сигналів із трьох супутників. І вони були абсолютно ідентичні.

Ша Жуйшань різко схопив ноутбук і ввімкнув його. Під'єднавши мережевий кабель, він підняв слухавку телефону. Не маючи можливості чути абонента, Ван Мяо все ж зрозумів, що Ша намагається додзвонитися до радіоастрономічної обсерваторії в Урумчі. Він не пояснював Ван Мяо, що робить — його очі були втуплені у віконце браузера на ноутбуці. Лунало тільки важке хекання.

Через кілька хвилин червоний сигнал з'явився у вікні браузера — синхронний з іншими трьома.

Три супутники і наземна обсерваторія безпристрасно підтверджували: Всесвіт замерехтів.

— Ви можете пустити на друк криву? — запитав Ван Мяо.

Ша Жуйшань витер краплі липкого холодного поту і кивнув. Занімілою рукою підвів курсор миші і натиснув кнопку «Друк». Ван Мяо видер з лазерного принтера перший роздрукований аркуш і став олівцем наносити сигнали згідно з таблицею Морзе, виходячи з відстані між піками хвилі.

. - - - - , . - - - - , . . . . . , - - - . . , - - . . - - , . . - - - , . . . . - , - - . . - - , . . . - - , - - . . . , це виходить 1108:21:37.

. - - - - , . - - - - , . . . . . , - - - . - - , . . . - - , - . . . . , — 1108:21:36, відповідно.

. - - - - , . - - - - , . . . . . , - - - . . , - - . . - - , . . - - - , . . . . - , - - . . - - , . . . - - , . . . . . , – 1108:21:35.

Зворотний відлік триває, тепер уже в масштабах Всесвіту. Дев'яносто дві години минули, залишилося 1108 до обнулення.

Ша Жуйшань нетерпляче міряв кроками приміщення лабораторії, зупиняючись час від часу, щоб зазирнути через плече Ван Мяо на ряд цифр, який з'являвся.

— Ви справді не можете мені сказати, що взагалі коїться? — не витримав Ша, одразу перейшовши на крик.

— Я справді не можу пояснити це вам, докторе Ша. Повірте мені, — Ван Мяо відіпхнув від себе купку роздру-ківок, що містили криві сигналу. Вивчаючи послідовності чисел, він пробурмотів:

— Чи може апаратура на трьох супутниках і в обсерваторії одночасно вийти з ладу?

— Ви знаєте, що це неможливо!

— А що, коли це саботаж?

— Це абсолютно неможливо! Одночасно в режимі реального часу підробити дані з трьох супутників і обсерваторії? Це повинен бути якийсь надприродний містифікатор.

Ван Мяо кивнув: він би вважав за краще ідею з саботажем, ніж мерехтливий Всесвіт. Але Ша Жуйшань одразу ж висмикнув із рук цю рятівну соломинку:

— Ми можемо легко, раз і назавжди, розвіяти всі сумніви. Настільки велика флуктуація реліктового випромінювання дає змогу легко побачити її на власні очі.

— Те, що ви говорите, позбавлене всякого сенсу. Довжина хвилі реліктового випромінювання — близько 7 сантиметрів, що на 7–8 порядків перевищує діапазон видимого випромінювання людським оком. Як ви можете його побачити?

— За допомогою 3K-окулярів.

— 3K-окулярів?

— Це один із гаджетів для популяризації науки, які ми зробили для столичного планетарію. Із сьогоднішнім рівнем технологій ми змогли 6-метрову рупорну антену, використану Пензіасом і Вільсоном[37] 40 років тому, щоб виявити реліктове випромінювання, зменшити до розміру пари окулярів. Також ми поставили пристрій для перетворення 7-сантиметрових хвиль реліктового випромінювання у видиме червоне світло. Тепер нічні відвідувачі планетарію можуть надіти ці окуляри і побачити реліктове випромінювання на власні очі. Ми так само можемо використати ці окуляри, аби упевнитися в тому, що Всесвіт справді мерехтить.

— Де я можу взяти ці окуляри?

— У планетарії. Ми зробили для нього 20 пар.

— Я маю роздобути їх до п'ятої години ранку.

Ша Жуйшань підняв слухавку і набрав номер. З протилежного боку абонент довго не відповідав. Ша довелося застосувати все своє красномовство, щоб бути максимально переконливим і змусити людину прокинутися посеред