Читати книгу - "Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Аліна втратила лік дням,що злились в один постійний потік констпектування,читання і зубріння. Виснажена,зла, часто голодна і невиспана вона день за днем поглинала знання які їй дарували у академії.
Міка який стабільно щовечора приходив в гості тільки співчутливо похлопував її по спині і заварював свіжого чаю,поки вона в черговий раз намагалась увіпхати в свою голову тези, схеми чи рецепти.
Рія в гості досі так і не прийшла, хоча такому розкладі подій Аліна і не дивувалась.
Куратор Вієті видала їй новий розклад в кінці першого тижня навчання і предмети які не збігались стояли у її розкладі додатковими післяобідніми заняттями.Якщо навчання пов'язане з напрямком зіллєваріння приносило їй спокій та задоволення і вона майже не напружувалась на даних уроках, то військовий напрямок вижимав її досуха.
Кожна пара з професором Кітером змушувала напружено ворушити мізками згадуючи кожне слово прочитане напередодні. Він вимагав абсолютно все, кожну кісточку, кожну судину, волосину та клітину. І "щасливчику" якому не вдавалось дати задовільну відповідь, а поки що нікому не вдавалось, попадались відпрацювання. Відпрацьовували в морзі.
За час відпрацювань Аліна звикла і до напів темних підвальних приміщень і до різкого запаху хімічних сполук,що змішували для обробки тіл. Її вже не починало нудити, коли під чітким керівництвом Кітера вони припарували тіла.Зате після таких екстремальних уроків інформація подана Кітером раз і назавжди відпичатувалась у їхніх головах. Що стосується однокурсників,то в цілому вони знайшли спільну мову, мабуть на це також повпливали методи навчання Кітера.
А от напрямок зіллєварів викинув її з свого кола спілкування і сидячи на спільних заняттях вона часто опинялась один на один з собою. Та це її не засмучувало, адже за домовленістю з директором їй потрібно буде спілкуватись з ними лише один рік.
******************
Осінь добігала кінця. За вікном світячись своєю наготою височіли дерева. Зливи дедалі частіше змушували ховатись у приміщеннях жителів Зеленого розколу. Аліна нарешті розжилась дровами і сьогодні вперше за весь час в її каміні палав вогонь. Тінь,який значимо підріз за цей час, блаженно розтягнувся поруч з каміном, насолоджуючись теплом вогню.
Аліна сиділа міцно тримаючи в руках чашку з чорним міцним чаєм з бергамотом. Сьогодні Міка запізнювався,зазвичай друг приходив щойно сонце ховались за високими стовбурами дерев.Останнім часом він дивно поводився і мало говорив. Лізти до нього в душу Аліна не хотіла, очікувала коли він сам вирішить розповісти.
Ледь чутно скрипнули вхідні двері, Тінь підняв одне з вух демонструючи,що також помітив гостя.
Він виглядав втомленим. Плюхнувшись поруч на диван, невидячими очима втупився в полум'я.
-" Іноді я відчуваю себе цілковитим дурнем."- схоже що друг все ж таки вирішив облегчити душу.
-"Чому?"
-" Після того випадку Андеіл упхнув мене на ще одну роботу в академії. Зараз я перевіряю роботи студентів і знаєш, те що роблять ці недоумки зводить мене з розуму. За сьогодні я міг разів п'ять померти."- зрозуміти жартує друг,чи говорить серйозно вона не змогла.
Швидким рухом Міка забрав чашку з чаєм з її рук і зробивши великий ковток поморщив носа.
-"Фу, чорний...Як ти п'єш цю гидоту?"- любителем даного сорту він не був.
-" Чому ти раніше не розповідав?"- спитала Аліна.
-" Куди там, твоє життя і так схоже на круту гірку по якій ти несешся не оминаючи перешкод."
-"Але хіба не для того потрібні друзі,щоб підтримати у важкий час?"- їй було образливо. Вона ніколи б не знехтувала другом.
-" Все було не так і погано,донедавна... Мій колишній одногрупник надіслав послання, на кордоні нові заворушення,людей не вистачає, а я сижу в спокійному кабінеті перебираючи цяцьки недоучок."- його вилиці заходились вибивати ритм. Міка був злий.
-" Всьому свій час і кожному своє. Не спіши туди де ти можеш пригодитись пізніше."
Усміхнувшись, Міка подивився на мене. Схоже сенс її слів все таки він вловив.
Вони просиділи мовчки біля каміна ще декілька годин,по черзі ковтаючи вже геть охолонувший чорний чай. Біля їхніх ніг сопів Тінь.
*****************
Зранку на заняттях вона широко позіхала,час від часу чухаючи очі. В її думках все частіше виникали обриси теплого ліжка і гарячої ванни. Однак, спершу потрібно було відмучитись на парах.
Основи зіллєваріння та травознавство пройшли гладко,єдиним що занепокоїло Аліну стали часті колючі погляди Тімеї та причину підвищеної уваги вона знала. Тепер потрібно було зібратись з силами і пережити анатомія та магічну хірургію.
Професор Кітер викликав у неї двоякі почуття. Вона поважала його як професіонала і навіть не сміла сомніватись у його знанняхі і в той же час їй не дуже сильно імпонував його спосіб викладання. Хоча вона не могла визнати,що він був ефективним.
Їхня невеличка групка понуро спустилась у підвальне приміщення моргу де вони проводили вісімдесят відсотків часу на заняттях. Кітер змушував їх розглядати всі можливі патології та ураження, роздивлятись і в тисячний раз пояснювати чому вони виникли і як можна було їх уникнути або вилікувати.
Всі матеріали для прочитання задавались додому і тому Аліна вже звикла засинати під анатомічні казки, від чого часто вночі бачила танцюючих скелетів.
Кітер очікував їх біля одного з накритих простирадлом столів на якому чітко промальовувались вгадувані обриси.
-" Нарешті. Я вже зачекався. - професор криво усміхнувся і скинув простирадло.- Аналізуємо всі ураження і даємо відповідь."
Вони підійшли ближче,щоб роздивитись тіло. Явних ушкоджень помічено не було, Алек( білявий юнак з тату) перевернув його на бік,щоб оглянути спину але вона також була ціла. Вони у вісім пар рук і очей вишукували будь-яку зачіпку і не могли її знайти.
-" Чекаю відповідь."- схоже,що професор затіяв нове випробування для них.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ліки без рецепту не продаються, Любава Волошин», після закриття браузера.