Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

На важкому видиху я повертаю голову у протилежний бік і бачу Вальта що піднімав лезо до гори, міцно прив’язуючи мотузку до стовба.

– Вальте…

– Я радий допомогти гарній людині, адже я не помиляюсь у людях – широко посміхається Вальт, відмикає заслонку і я нарешті можу звільнити шию від лещат!

Як же добре! 

– Зачекай я зніму кайданки – вчергове щось прошепотівши, магічні кайданки спадають з моїх зап’ясть, чоловік допомагає мені підвестися – все ж добре мати у знайомих работорговця що може відмикати такі кайдани – веселкувато додає.

– І справді… – погоджуюся, за спини чується голосний зойк що змушує мене повернутися.

Дикий перегородив дорогу Луї що намагався втекти через одну з вулиць. В очах дракона я бачила пекельну злість, що в того аж трясеться все тіло від люті, здиблюючись мов котяча шерсть в нього випиналися спині шипи! 

Дикий утробно загарчав і Луї позадкував, набираючи швидкість. Дракон вирівнюється у шиї і його грудна клітка набирається ледь помітного жовтого світла, а потім він випускає полум’я!

Стуливши пащу він поглянув на почорнілу землю на якій залишилася лише купка білого попелу! Золоті очі жагуче подивилися прямо на мене і чорний дракон пішов у мій бік, сердито гуркотівши на всіх хто зараз мене оточував. 

Соні схиливши голову відійшов у бік подалі від мене, Вальт зробив те саме. Тоді вертикалі зіниць перемістилися на Жадану що й досі стояла на місці. Від дракона знову почувся загрозливий гуркіт, а Жадана глузливо пирхнула.

– Думаєш я тебе боюся непотребе! – крізь зуби кричала драконові що стояв біля ешафота. Вона потягнулася рукою кудись у складки спідниці дістаючи звідти великий кинджал, дракон вискалився оголюючи величезний ряд зубів, а я напружуюся. Бо Жадана стояла біля мене зовсім близько.

– Нумо! Давай спали мене разом зі своєю хвойдою! – дракон не ворухнувся – Невже боїшся випадково її спалити разом зі мною? Невже вона така гарна підстилка що ти готовий терпіти її?! – ніздрі дракона роздуваються все ширше і він повільно схилив голову донизу і застигає, пильно стежачи за нею – Та вибачай, сьогодні в мене на неї були інші плани! 

Жадана розвертається до мене з кинджалом в руках. 

Все відбувається настільки швидко що я встигаю зробити всього декілька кроків перед тим, як величезна паща з’являється прямо переді мною і проковтує її! 

А я шоковано витріщаюся на те місце де вона тільки що була, залишивши по собі тільки брязкіт кинджала! Він її тільки що з'їв!

Ноксор.

Як тільки я почув присутність власної пари в місті до якого ледь встиг дістатися через тих клятих вирв!

Мене пройняло тяжінням у всьому тілі яке одразу зникло.

“Вона тільки що скористалась нашою силою.” – підказала сутність.

Я пришвидшився і згодом мені вдається розгледіти що мою Хмаринку намагалися вбити! Мені просто знесе дах! 

Мої дві сутності настільки сильно піддалися гніву і інстинктам, що я ледве повністю злився зі своєю власною суттю в одне ціле!

Так ще й ті потвори заважали мені дістатися власної пари!

І зараз як тільки я розібрався з тим вилупком, якого мріяв спалити увесь цей час! Це стерво посміло погрожувати моїй парі!

Всередині мене все кипіло від люті! Настільки що мені хотілося її вбити прямо зараз! Та єдине що мене стримувало це Хмаринка що стояла поруч. Що друга сутність так і шкреблася з середини кігтями, щоб дістатися до неї!

“Що будемо з нею робити?” – запитую Тарґаса що злостиво гуркотить у моїй свідомості.

“Це ж очевидно мій друже! Звісно ж ми будемо снідати!”

Я вискалився, бо зараз мені шалено подобалися такі ідеї! Адже тверезе мислення покинуло нас ще коли мене затримали вирви у пустищі! А зараз і взагалі… все що я бажав це випалити все і всіх й забрати нарешті власну пару! 

Здобути її назад за будь-яку ціну! Адже моє милосердне терпіння скінчилося! І терпіти всіх хто намагається хоч якось нашкодити моїй парі, я вже не маю жодного бажання! Вони отримають на те, що заслуговують коли торкнулися того що їм не слід!

Жадана кинулася у бік Хмаринки, зробивши швидкий ривок я ловлю її пащею! Відчуваючи як тепла залізна рідина наповнює рот! Стискаю щелепу міцніше, відчуваю хрускіт на зубах і проковтую.

Чуттями відчуваю майже тваринний шок Хмаринки, що дивилася на мене не рухаючись. На краях свідомості чую відголоски страху що почав зростати, і мені не дуже це подобається.

Напевне я зараз виглядаю лякаюче, через сильне заглиблення у власну драконячу суть. Та я не хотів її знову лякати.

Та попри це… зараз я не міг нічого з собою зробити. Я не бажав, щоб Хмаринка бачила мене таким. Бо ще тоді я запам’ятав що цей мій бік її добряче налякав, хоч вона і стверджувала що все гаразд. Все моє нутро жалібно щулиться не бажаючи, щоб Хмаринка бачила мене таким.

Я поспішив повернутися у свою людську форму, та це погано виходило, тому залишився у напівоберненій.

Я стояв у декількох метрах від неї боячись поворухнутись, щоб не налякати. Адже мене зараз переповнювало купа почуттів що лилися через край можливого! Що я себе ледве міг стримувати!

Повільно і обережно я все ж рушив у її бік, наважившись заглянути у срібні очі що починали склянішати, а ніжні вуста тремтіти. Не витримавши більше цих тортур я миттю опиняюся біля неї нарешті ловлячи у міцні обійми, одразу зариваюсь у її м’яке волосся.

Я пригорнув Хмаринку до себе ймовірно занадто сильно що вона почала трохи пручатися й задовго не відпускав. Чого не бажав робити, тому злегка послабив власний хват не відпускаючи. 

Деякий час ми стояли у цілковитій тиші, її тіло повільно розслабилося у моїх обіймах цілковито довірливо, а я насолоджувався усім цим! 

Теплом її тіла, м’якість шкіри і тендітною постаттю що була занадто крихітною у моїх руках. Насолоджувався ароматом солодкого бузку до якого лащиться все моє нутро кожен раз коли вдихав на повні груди цей неймовірний аромат!