Читати книгу - "Тінь у короні, Аліна Скінтей"

Серцевир зробив крок уперед, його постать здіймалася, мов чорна гора.

— Це не просто провал, — його голос був мов шепіт бурі. — Це втрачений час. Ще один такий “провал” - і я сам займуся всім, і тоді твоє серце поповнить колекцію кристалів.

Помічник похитнувся, його обличчя стало ще блідішим.

— Я… Я все виправлю. Я знайду нові шляхи, нових людей. Ритуал буде завершено.

Серцевир подивився на нього довго, і коли він заговорив знову, у його словах з’явилося щось схоже на жорстоку іронію:

— Знайди. І поки реалізовуватимеш задум, пам’ятай, час працює проти нас. Якщо ми не дістанемо Каменя Вічності встановленого часу, ти навіть не встигнеш попросити вибачення.

Помічник кивнув, боячись сказати щось зайве, і швидко зник у темряві.

Серцевир залишився один. Його пальці легким рухом погладили срібний костур, схований під плащем.

— Кристали… — пробурмотів він. — Я знайду камінь Вічності для тебе. І нехай весь світ здригнеться, коли я отримаю те, що мені й тобі належить.