Читати книгу - "Коли цвітуть каштани, Лана Рум"

– З тобою все гаразд? – спитала в неї Мішель. – Нещодавно ти поводилася дуже дивно.

– Так, усе добре, – запевнила Селена, загадково усміхнувшись. Потім вона нахилилася та зазирнула у вікно. – Стефане…

– Не хвилюйся, – зрозумів він. – Довезу цілою та неушкодженою. Чекатиму внизу доти, поки вона не увімкне світло у квартирі. Як, до речі, і тебе.

– Гаразд. Бувайте, друзі. Щасливої вам дороги! – побажала вона.

– На все добре, – попрощався Стефан.

– Бай, бай! – весело сказала Мішель, помахавши рукою.

Переступивши поріг своєї оселі, Селена одразу попрямувала до кухні та увімкнула світло. Це був їхній умовний знак, який свідчив, що вона у безпеці. У відповідь з вулиці долинув гучний переривчастий автомобільний сигнал, заревів мотор, а потім гучно гримнула небесна канонада.

У кімнаті задзвонив телефон. Немов ошпарена, вона кинулася до столика і на ходу схопила слухавку.

– Алло! – нетерпляче мовила вона.

– Доброго вечора, Селено, – почувся знайомий голос.

– Денні… – тільки й спромоглася прошепотіти вона, знесилено сповзаючи на диван і якомога сильніше притискаючи слухавку до вуха, наче так і тільки так вона змогла б утримати його назавжди.