Читати книгу - "Мистецтво мріяти. Як отримати те, чого насправді бажаєш"

П’ять життів – як прожити їх усі

Подумайте: якби у вас було п’ять життів, чим би ви займалися в кожному з них?

Я не маю на увазі: якби ви були п’ятьма різними людьми. Уявіть, що саме ви можете прожити власне життя п’ять разів, використавши повною мірою свої різноманітні таланти, захоплення або реалізувавши певний стиль життя.

Це ще одна вправа, і так само, як усі вправи в цій книжці, вона досить гнучка: ви маєте пристосувати її до своїх потреб. Якщо вам цілком вистачить трьох життів, зосередьтеся на трьох. Якщо вам потрібно десять, на здоров’я. Я обрала цифру п’ять просто тому, що це гарне кругле число.

В одному з моїх життів я була б саме такою, як зараз. У другому стала б ботаніком ХІХ століття й цілими днями малювала б квіти. У третьому – фізиком-теоретиком. У четвертому я таки була б Джуді Ґарленд – тільки з трохи менш бурхливим і трагічним життям – може, зіркою музичної комедії! У п’ятому стала б відлюдницею, усамітнилася на якомусь острові й писала книжки.

Моя подруга-письменниця Джулія говорить, що вона була б:

1. Письменницею.

2. Професійним музикантом (це заняття вона назвала ще під час виконання вправи «Ким би я могла стати, якби…»).

3. Лінгвістом і мандрівником.

4. Природознавцем або морським біологом.

5. Дружиною / мамою / фермеркою.

Джин, 47-річний менеджер з іпотеки у фірмі нерухомості, мріяв про чотири життя, у яких би він став:

1. Головою Департаменту будівництва житла та розвитку міста.

2. Гідом із риболовлі.

3. Письменником-романістом (професія, яку визначив у вправі «Ким би я міг бути, якби…»).

4. Коментатором бейсбольних матчів вищої ліги на радіо.

Гаррієт кинула коледж двадцять років тому, аби вийти заміж за Джина й народити п’ятьох дітей. За її словами, маючи можливість прожити своє життя п’ять разів, вона б стала:

1. Матір’ю п’ятьох дітей.

2. Філологом, яка вивчала б англійську літературу.

3. Художницею.

4. Танцюристкою («Ким би я могла бути, якби…»).

5. Головою якого-небудь великого проекту або підприємства.

Аманда, моя редакторка, зізналася, що їй би вистачило лише двох життів. В одному вона б увесь свій час проводила на природі, катаючись верхи або на велосипеді, займаючись садівництвом, щось «споруджуючи» – при цьому обов’язково в оточенні різноманітних тварин. (Маленькою дівчинкою вона мріяла тренувати скакових коней.) В іншому житті вона б жила в Нью-Йорку, ходила б по музеях, концертах і театрах, улаштовувала б чудові вечірки, вивчала балет – і працювала б редакторкою. «Єдина проблема в тому, – сказала Аманда, – що хоч котре б життя з цих двох я вибрала, я все одно сумуватиму за другим!»

Так і є. Якщо вам доводиться обирати лише одне з ваших «життів», навіть те, яке вам найбільше до душі, ви неодмінно будете прагнути інших. Тому що всі вони – життєво важливі частини вашого «я». Найсумніша фраза, яка барабанним боєм звучала в наших вухах із самого дитинства: «Визначся!» Здається, у світі є люди, народжені для однієї-єдиної мети, але вони – рідкісні винятки. Як правило, генії багатогранні. Навіть Ейнштейн любив музику не менше, ніж фізику. Попросити його вибрати між Бахом і теорією відносності – це наче спитати: «Яку руку волієте відрубати – ліву чи праву?» Так само і з вами. У кожному з ваших «життів» є щось дуже дороге для вас, ви маєте це отримати у вашому єдиному житті – і це можна зробити.

Я ще не вирішила, ким стану, коли виросту. І я гарантую, що навіть коли мені буде вісімдесят, я все ще не визначуся. Що я справді планую – це встигнути зробити так багато, наскільки це можливо. Що я хочу отримати? Те, до чого дотягнуться мої руки. Як на мене, є тільки одна відповідь на запитання: «Чого ви хочете?» І ця відповідь: «Я хочу все!»

У мексиканців є чудове прислів’я: «La vida es corta, pero ancha» – «Життя коротке, але широке». Я навіть не впевнена, що «коротке» – це правильно. Ви коли-небудь замислювалися, що вам треба буде чимось «заповнити» ще двадцять чи тридцять, сорок або й більше років? У будь-якому разі, у вашому житті набагато більше часу, ніж ви думаєте, – часу для всього, що ви збиралися робити у своїх інших «життях». Знайти таку можливість – лише питання ефективного використання часу, яке передбачає планування – цими вміннями та навичками ви оволодієте в другій частині книжки. Щойно дізнавшись, як можна перетворити ваші дні та тижні на сходинки до мети, ви зрозумієте, що час не повинен бути човном, у якому ви дрейфуєте, або виснажливою біговою доріжкою. Це сировина, котру ви можете використати, як скульптор глину, для формування не однієї цілі, а багатьох.

Отже, мета, яку ви обрали для себе в цьому розділі, є саме першою, початковою. Із розгортанням усього вашого життєвого плану до нього ввійдуть цілі, найрізноманітніші за масштабом та форматом: від завдання схуднути на п’ять кілограмів протягом місяця до навколосвітньої подорожі за десять років; від мети побудувати дім своєї мрії до створення власноруч надрукованих різдвяних листівок цього року. Усе, чого ви захочете, може здійснитися, якщо надати цьому бажанню форми конкретної мети. Оскільки головна мета при цьому – чудове життя, де є місце всьому, що ви любите, хочу, аби ви спробували накреслити свій життєвий план – велику схему з різноманітними цілями, які ви поставили б перед собою у всіх п’яти (трьох, десяти) «життях».

Перед тим як показати кілька способів, за допомогою яких можна поєднати багато цілей в одному життєвому плані, знову нагадаю, що ви не підписуєте жодних контрактів кров’ю. З плином вашого життя перспективи та пріоритети змінюються; нові захоплення можуть з’явитися на обрії, а деякі, навпаки, поблякнути чи зникнути. Цілком імовірно, що ваш життєвий план за п’ять або десять років буде мало нагадувати складений зараз. Але завжди добре мати такий план. Це спосіб нагадати собі, що час попереду належить вам: ви моделюєте його самі, хоча ваші життєві уявлення при цьому можуть змінюватися.

Послідовні цілі: Змінюємо коней на переправі

Найбільш очевидний спосіб умістити більш ніж одне захоплення у вашому житті – зосередитися на кожному з них по черзі. Люди, які змінюють професію в середньому віці – кидають, скажімо, керівну посаду у великій компанії, аби відкрити книгарню у Вермонті, – обирають саме такий шлях. Подібні вчинки дивують і вражають нас лише тому, що ми звикли до безглуздого уявлення, згідно з яким «нормальним» вважається визначитись у житті раз і назавжди. Однак є багато людей, для кого зміна коней на переправі – цілком