Читати книгу - "Африка, сни"

Фантомас(впізнає): Та то ж Кардинал!

Жан Маре роняє стару підараску, яка падає на підлогу з сильним стуком. Всі стоять, витріщивши їбальники, і мовчать.

ЗАВІСА.

Іржик

Воєнно-патріотична п’єса

ДІЙОВІ ОСОБИ

Іржик, партізан.

Смєтанка, бойова подруга Іржика.

Кралєчка, друг Іржика, тоже партізан.

Німці.

ДІЯ ПЕРША

В горах. Іржик занімає бойову позицію у кулемета, сракою догори. На ньому верхи сидить Смєтанка і бавиться.

Смєтанка: Іржик, оно диви – німці!

Іржик: Де? Тра-та-та-та-та! (строчить з кулемета).

Смєтанка: Га-га-га-га-га! (регоче).

Іржик(сам до себе): Знов наїбала, сука.

Входить Кралєчка.

Кралєчка: Іржик, диви – там німці!

Іржик: Де? Тра-та-та-та-та! (строчить з кулемета).

Смєтанка: Га-га-га-га-га! От так наїбав!

З’являються німці.

ЗАВІСА.

Хуйня

ДІЙОВІ ОСОБИ

Хворі.

Дзвін.

Хлопчик.

Голоси за вікном.

Дія відбувається в лікарні. Кругом стоять койки, пофарбовані в сірий колір. На всіх койках лежать замотані хворі без всяких ознак статі – так шо видно тільки їх маленькі і злі оченята. Коли хтось із них говорить, у нього з рота йде пар, тільки по цій прикметі можна розібрати, кому з них належить чергова репліка. Над головами у замотаних пацієнтів висить здоровенний дзвін. Біля дзвону стоїть маленький хлопчик. Він з натугою розкачує важкого язика, причому оченята замотаних пацієнтів уважно слідкують за ним праворуч і ліворуч.

Дзвін: Бам-м-м!

Голоси за вікном: Кар-кар-кар…

Перший хворий: Шо там такоє? Пасха?

Другий хворий: То Кузьму Опанасовича виносять.

Дзвін: Бам-м-м!

Голоси за вікном: Кар-кар-кар…

ЗАВІСА.

Діана

ДІЙОВІ ОСОБИ

Жора, невизначеного віку мужик, схожий на чорта, якого виперли з пекла за профнепридатність.

Василь Гнатович, вождь палати хворих, статечний мужик, схожий на Сталіна епохи підписання Ялтинської угоди.

Сірьожа, середнього віку мужик, хитрий і наївний, як вовк у казці.

Валєрік, молодий мужик, хворий на голову.

Енгельс Гасанович, ліцо кавказьськой національності.

Діна, юна, спокуслива і спортивна медсестра з довгими ногами, спортивними плечима і античною шиєю.

Санітари.

Дія відбувається в лікарні.

Палата відділення щелепнолицевої хірургії по вулиці Зоологічній. В палаті на кроватях лежать Василь Гнатович, Жора, Сірьожа, Валєрік і Енгельс Гасанович з забинтованими в різних місцях і синіми, як баклажан, їбальниками. Найбільша кількість бинтів пішла на Валєріка. Він має на голові пишну прикрасу, розмірами і вагою схожу на чалму турецького султана. Над кроваттю Валєріка висить картина «Охотнікі на прівалє» художника Пєрова. Хворі лежать смирно, як дрова, що чекають на холодну зиму, але це оманлива смирність. В їхніх червоних оченятах світиться бойове завзяття і жадоба життя.

За вікном палати розташований зоопарк, з якого інколи долинають тваринні звуки його волохатих мешканців, так шо якщо заплющити очі, можна уявити себе в Африці.

Голос тигра за вікном: Унгх, унгх, аоунгх!

Жора: Десять часов, блядь! Можна і на годинник не дивиться!

Голос тигра: Аум!!!

Сірьожа: Ти бач, проснувся, проклятий, і гризти хоче...

Голоси вовків: Ауууу!.. (А потім знову тигра.) Аум!

Валєрік при останніх словах тигра б’є головою в стіну.

Сірьожа: Я колись у школі працював, учителем труда. Така робота, шо нема шо спиздить. Так харашо, шо у мене жінка бєрємєнна була. Вона мєл гризла. То я їй мішками таскав. Главноє, шо інтересно, вона той цвітний не дуже любила гризти, а в основном отой, квадратний.

Голос тигра: Аум...

Василь Гнатович: Ач як розпиздівся!

Жора: Він жерти хоче.

Василь Гнатович: А ми випить хочємо. Жора, харош лежать, як стерво, катай лишень за двері, подивись, чи та пизда сігодня діжурить. (До Сірьожи) А ти шо лежиш, як Ісусик? Бистро вставай і ріж ковбасу!

Сірьожа і Жора з насолодою виконують накази вождя, який дістає з матрацу пляшку з мутною рідиною і розливає в гранчаки, з яких перед тим позабирав зубні щітки. Валєрік за звичаєм б’є головою в стіну.

Василь Гнатович: Валєрік, тихіше, картина на голову упаде.

Валєрік: Діана, Діана!

Валєрік розкачується на кроваті, притримуючи обома руками чалму і час від часу пиздить головою в стіну.

Жора: Совсєм поїхав пацан.

Сірьожа: Чого це він?

Василь Гнатович: То він, мабуть, за англійську царівну переживає, шо її машина задавила. (До Енгельса Гасановича) Гасанович, вставай, ще наспишся!

З цими словами Василь Гнатович здирає з Гасановича аеродромну кепку, яку той натяг на обличчя, щоб відокремитись від християнського світу.

Енгельс Гасанович(злякано): Шито, апят?

Василь Гнатович: Оп’ять, оп’ять, Гасанович. Ми з тобою тут старші і должни молодьожи подавать прімєр. (З цими словами Василь Гнатович виймає з гранчака Гасановича зубні щітки і наливає туди самогонки.)

Василь Гнатович(ефектно простягає гранчак і виголошує тост): Мир землі, здоров’я в хаті й гарна дівка на кроваті!

Голос тигра: Аум!

Валєрік б’ється головою в стіну. Всі випивають.

Василь Гнатович: Валєріку більше не наливати!

Енгельс Гасанович: Хароший малшик, маладой! Тинь хочешь? Тинь силаткий, викусний. Кушай! (Енгельс Гасанович дістає з-під кроваті диню і показує Валєріку.)

Валєрік: Діана! Діана!

Енгельс Гасанович: Зачем тебе етот дєвушка, гилупий?

Василь Гнатович: Щас всі випиваєм по другій і расказуєм охотнічі і риболовні історії!

Сірьожа(запопадливо): Правильно, Василь Гнатович, а то вопще бардак в расположенії...

По команді вождя компанія випиває.

Василь Гнатович: От ти і починай, шоб багато не пиздів. Гасанович на очереді.

Сірьожа: Ну, слухайте. Гасанович, не совайте там рукою під одіялом, а то не слишно буде. Значить, прийшов кум на ставок, сів у ризову лодку, закинув собі мастирку на ліща, сидить. А в його собака був