Читати книгу - "Африка, сни"

Жора: Ето спанієль!

Сірьожа: Ну, цей спанієль, значить, поліз у воду купаться, поплив за лодкою. Кум, значить, сидить, ліща ловить однією рукою, а другою одганя того спанієля, шоб не мішав. Коли тільки – раз! Спанієль почав кричати. Кум дивиться – тоне, блядь! Кум його за вуха, давай тягти – хуя тобі, не витягне, отакенна щука вчепилась! Кум за вуха собаку витяг і ото вмєстє з щукою кидає в лодку. Ну ніг, канєшно, в собаки вже немає, а щука погризла ризову лодку, воздух вийшов, і кум чуть не потонув. А щука пішла собі... Десь кілограмів триста...

Жора: Ховайте стакани! Діна йде!

Входить Діна, освітлюючи своєю красою убоге приміщення.

Валєрік: Діана! Діана!

Діна: Хлопчики, Валєріку не наливайте, йому сьогодні на ампутацію. І приберіть закуску, професор буде на обході.

Василь Гнатович: А ми і йому наллєм!

Діна, спокусливо посміхаючись, розчиняється в повітрі.

Сірьожа: От інтєрєсно, шо йому будуть ампутіровать? Може, вуха?

Валєрік: Діана!

Енгельс Гасанович: Ти шито переживаєш, гилупий! Етот дєвушка всє – животниє.

Василь Гнатович: Гасанович, давай, твоя черга.

Енгельс Гасанович: У нас бань єсть. Називаєтся «Фантазія». Етот бань «Фантазія» малшик работает, Мухтарчик, жопф, как куруш, силадкий, викусний. Я пирихожу, говорю банщик, гидє етот малшик? Он говорит, малшик занят, єсть девушк. Я говорю, зачем минє етот животноє? Я хочу малшик...

Василь Гнатовнч: Ти, Гасанович, получаєш штрафне очко. Ето історія не риболовна і не охотніча.

Енгельс Гасанович: Какой охотничий-махотничий, етот історія пиро животних...

Василь Гнатович: Гасановичу не наливать, Жора, давай.

Всі, крім Валєріка і ображеного Енгельса Гасановича, випивають.

Жора: У мене друг Микола. Він прапором служить у спецназі. Їде машиною по Африці. Коли – р-рраз! Отакенна анаконда в кустах лежить! Метрів сто п’ятдесят! Біла, блядь! Микола виходить з машини, бере монтіровку і її по жопі – хуяк! Змотав, поклав в багажнік – і в штаб полка. То потом по ту анаконду приїхали учьониє її ізучать, чого вона побіліла. То казали, шо вона виповзла з пещери. А в тій пещері дуже енергія кльова. Там навіть хрест стоїть, і якщо людина хворіє, то її на три дні на тому хресті розпинають...

Сірьожа: А якщо срати захоче?

Жора: Ну, як це срати? Якщо в бога не віре, то і не вилікується!

Сірьожа: Та нє! Людина – це ж жива істота. Вона пісять хоче!

Голос тигра: Аум!

Жора: От кому єсть шо про охоту розказать!

Сірьожа(запопадливо): Тепер хай Василь Гнатович розкаже. Він, мабуть, таке знає, шо і тигру нєхуй дєлать!

Василь Гнатович витримує акторську паузу і починає розповідь страшним хрипким голосом, зловісно рухаючи вусами в різні боки.

Василь Гнатович: Дев’ять душ дітей пропало в ставку. Потом ще двоє. Стали люди радитись. Наварили каші. П’ять казанів! І всю кашу вивернули в ставок! Він іззів...

Всі хором: Хто?!

Василь Гнатович(страшним голосом): Сом! Йому всередині розпуклося, і він вивернувся!

Всі хором: І шо?

Василь Гнатович: Дві пари волів впрягли, відвезли на кладовище і там поховали!

Жора: Ніхуя собі!

Валєрік: Діана!

Входять санітари під керуванням Діни. Вони грузять Валєріка на лікарняну каталку і увозять в операційну.

Сірьожа(до санітарів): А шо ви йому відрізати будете?

Санітар(шуткує): А голову відріжем нахуй.

Василь Гнатович: Ти, Сірьожа, довиябуєшся, шо вони і тобі шось відріжуть.

Сірьожа: Та вже нема чого відрізать, Василь Гнатович. Жора, у тебе дротинки немає, шоб голову почухати? Так свербить, проклята, під гіпсом, а палець не дістає.

Жора: Тобі милом треба було перед тим голову вимить...

Сірьожа: Та! Те мило до пизди. От я вам розкажу про мило. У мене дід був. Він корови пас. Коли це іде большаком і бачить, в канаві вовк лежить. Здоровенний такий волчара, лежить і спить! Дід підійшов і батогом як переїбе! Вовк підскочив вверх метрів на двадцять, ні, на двадцять п’ять! І всього діда обісрав. Дід приходе додому, взяв мило, і давай митися. Ну він був одєт в труси і майку, це літом було, значить, миється, миється, ніхуя не получається, бздить і всьо. Жінка прийшла і вигнала його з хати. Так у нього вся жизнь перевернулась у хуйову сторону. І на роботу не міг устроїться, бо від нього бзділо, і жінка пішла, і в армію не взяли. А він хотів буть воєнним, а не вийшло через вовка. То коли вмер, поховали разом з вовком. Я до баби в село приїхав з жінкою, хотів на могилу сходити, а баба каже: «Ви, діточки, до того вовка не ходіть, бо бздить досі». Ото тобі й мило!

Енгельс Гасанович: Самий обідний, чито когда я етот дєвушка, етот животноє воспользовался, банщик пириходит і говорит: «Малшик освободился». А я ситарий человек…

Василь Гнатович: Всім налить, Гасанович штрафну пропускає. Жорі приготуватися.

Тигр: Аум!

Жора: У мене оцей друг Микола, шо оце прапором в спєцназі служить. Ну, їде він машиною по Африці. Коли бачить, отакенний орьол сидить біля дороги і спить. Метра три завбільшки. Ну, Микола вилазить з машини, бере мон­ті­ровку і його по жопі – хуяк! Так орьол взлетів, взяв камінь і як хуйне в прапора! Він в падєнії через себе очередь з акаеса як дасть! Попав раз десять! Но орьол все одно улетів.

Василь Гнатович: Ці тварюки взагалі дуже живучі і злі. У мене в хазяйстві кроль був. Здоровий, кілограм на п’ятдесят, а злий, як собака. Він собі в дитинстві дротом око виколов, то ми його Кутузовим прозвали. Бувало, хтось іде до хати, то він зараз до штанів і порве! То я його на ланцюг посадив, бо у двір було ніяк зайти. Ну, правда, він не гавкав, брехать не буду, але гарчав добряче.

Сірьожа: А чим ви його годували, Василь Гнатович?

Василь Гнатович: А він у мене все їв. Гарбузи йому порубаю – їсть, картоплі – відро міг втоптати. Но найбільше м’ясо любив. Ми як кабана заколемо, то я йому відразу свіжини покладу, то він сидить такий довольний, вухами соває, морда вся в крові! Тільки мене одного признавав! Я і на охоту з ним ходив. Так ті зайці, лисиці для нього було так, тьху! Він вовка доганяв льогко!

Жора: А зараз де він?

Василь Гнатович: Помер наш Кутузов. Вже років три. Сусіди отруїли, шо він їхніх курей погриз.

Енгельс Гасанович: У меня адін асьол бил, жопф как персік...

Жора: Енгельс Гасанович, мовчіть раді бога з вашою порнографією, якщо випить хочете, бо Василь Гнатович не наллє!

Василь Гнатович(милостиво): Ну,