BooksUkraine.com » Фантастика » Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна 📚 - Українською

Читати книгу - "Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна"

171
0
На сайті BooksUkraine.com ви знайдете великий вибір книг українською мовою різних жанрів - від класичних творів до сучасної літератури. "Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна" автора Олексій Миколайович Толстой. Жанр книги: Фантастика. Зберігайте свої улюблені книги у власній бібліотеці, залишайте відгуки та знаходьте нових друзів-читачів. Реєструйтеся та насолоджуйтесь читанням на BooksUkraine.com!

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 33 34 35 ... 129
Перейти на сторінку:

Лось нахилився до пораненого — спитати, що тут скоїлося. Та марсіанин тільки хрипів, здригаючись у кріслі.

Тоді Лось узяв його голову в долоні. Марсіанин перестав хрипіти. Очі його викотилися. Жах, блаженство освітили їх: «Врятуй…» Очі помутніли, вишкірився рот.

Лось застебнув куртку, обмотав шию шарфом. Пішов до виходу. Та тільки-но відчинив двері, як попереду з-за остова корабля майнули синюваті іскринки; пролунав слабкий тріск, мовби щось різали. Куля зірвала шолом з Лосевої голови.

Зціпивши зуби, Лось кинувся сходами вниз, підскочив до корабля, навалився плечем, — м’язи хруснули, і він перекинув остов корабля на тих, що причаїлися позад нього в засідці.

Затріщав, ламаючись, метал, почулися пташині крики марсіан; величезне крило майнуло в повітрі і пристукнуло тих, що виповзали з-під уламків. Пригинаючись, постаті побігли, петляючи по туманній галявині. Лось одним стрибком наздогнав їх, вистрілив. Гуркіт маузера був жахливий. Марсіанин, який опинився найближче, впав у траву. Другий кинув рушницю, присів, затулив обличчя руками.

Лось узяв його за комір сріблистої куртки і підняв, ніби щеня. Це був солдат. Лось запитав:

— Тебе послав Тускуб?

— Так, Сину Неба.

— Я тебе вб’ю.

— Гаразд, Сину Неба.

— На чому ви прилетіли? Де корабель?

Висячи перед страшним обличчям Сина Неба, марсіанин розширеними від жаху очима вказав на дерева: в їхній тіні стояв невеликий військовий човен.

— Ти бачив у місті Сина Неба? Ти можеш його знайти?

— Так.

— Вези.

Лось стрибнув у військовий човен. Марсіанин сів до керма. Завили гвинти. Нічний вітер кинувся назустріч. У чорній височині захиталися величезні, дикі зорі.

ДІЯЛЬНІСТЬ ГУСЄВА ЗА МИНУЛИЙ ДЕНЬ

О десятій годині ранку Гусєв вилетів з Тускубової садиби в Соацеру, маючи на борту човна авіаційну карту, зброю, харчі і шість ручних гранат — їх він потайки від Лося прихопив ще в Петрограді.

Опівдні Гусєв побачив унизу Соацеру. Центральні вулиці були порожні. Коло Будинку Ради інженерів, на величезній, схожій на зірку площі, стояли військові кораблі і військо — трьома концентричними півколами.

Гусєв почав знижуватись. І ось його, мабуть, побачили. З площі в повітря піднявся шестикрилий блискучий корабель, — тріпочучи в променях сонця, стрімко злетів. Уздовж його бортів стояли сріблисті постаті. Гусєв описав над кораблем коло. Обережно витяг з мішка гранату.

На кораблі закрутилися кольорові колеса, заворушилося дротяне волосся на щоглі.

Гусєв перехилився з човна і погрозив кулаком. На кораблі пролунав слабкий крик. Сріблисті постаті підняли коротенькі рушниці. Вилетіли жовті димки. Заспівали кулі. Від човна відлетів шмат борту.

Гусєв вилаявся. Підняв кермо. Кинувся униз на корабель. Пролітаючи вихором над ним, жбурнув гранату. Почув, як позаду торохнув оглушливий вибух. Виправив кермо і обернувся. Корабель безладно перекидався в повітрі, пускаючи дим та розвалюючись, і впав на дахи. З цього тоді все почалося.

Пролітаючи над містом, Гусєв пізнавав площі, які він бачив у дзеркалі, урядові приміщення, арсенал, робітничі квартали. Біля довгої фабричної стіни хвилювався, ніби потривожений мурашник, багатотисячний натовп марсіан. Гусєв знизився. Натовп кинувся вбік. Гусєв сів на звільнене місце, вишкірив зуби.

Його впізнали. Знялися тисячі рук, ревнули горлянки: «Магацитл! Магацитл!» Натовп несміливо почав присуватися. Гусєв бачив тремтячі обличчя, благаючі очі, червоні, як редиска, облізлі черепи. Це все були робітники, чернь, голота.

Гусєв виліз із човна, взяв на плече мішок, широко провів рукою в повітрі.

— Вітаю вас, товариші! — Стало тихо, як у сні. Гусєв видався велетнем серед цього миршавого народу. — Побалакати тут зібралися, товариші, чи воювати? Якщо балакати, — мені нема коли, прощавайте.

Натовпом пролетіло тяжке зітхання. Розпачливими голосами крикнуло кілька марсіан, і всі підхопили їхні вигуки:

— Врятуй, врятуй, врятуй нас, Сину Неба!

— Отже, ви хочете воювати? — сказав Гусєв і хрипло гаркнув: — Бій почався! Тільки-но на мене напав військовий корабель. Я збив його к бісу. До зброї, за мною! — Він вхопив повітря, ніби то була вуздечка.

Крізь натовп пробирався Гор (Гусєв одразу його впізнав). Гор був сірий од хвилювання, губи сіпалися. Він учепився пальцями в груди Гусєву:

— Що ви кажете? Куди ви нас кличете? Нас знищать. У нас нема зброї. Потрібні інші засоби боротьби…

Гусєв одірвав від себе його руки.

— Найголовніша зброя — насмілитися. Хто насмілився, у того і влада. Не для того я летів із Землі, щоб тут теревенити. Для того я летів із Землі, щоб навчити вас рішучості. Мохом поросли, товариші марсіани. Хто не боїться вмерти — за мною! Де у вас арсенал? По зброю! Всі за мною, в арсенал!..

— Ай-яй! — заверещали марсіани.

Зчинилася товчія. Гор розпачливо простягнув руки до натовпу.

Так почалося повстання. Вождь знайшовся. Голови запаморочилися. Неможливе здалося можливим. Гор, який повільно і науково готував повстання й навіть після вчорашнього не поспішав і не наважувався, раптом ніби прокинувся. Він виголосив дванадцять несамовитих промов — їх передали в робітничі квартали туманні дзеркала. Сорок тисяч марсіан рушили до арсеналу. Гусєв розділив повстанців на невеличкі групи, і вони перебігали під захистом будинків, пам’ятників, дерев. Він звелів поставити біля всіх контрольних екранів, по яких уряд стежив за рухом у місті, жінок та дітей і наказав їм мляво лаяти Тускуба. Ця азіатська хитрість приспала на деякий час пильність уряду.

Гусєв боявся повітряної атаки військових кораблів. Щоб хоч ненадовго відвернути увагу, він послав п’ять тисяч беззбройних марсіан у центр міста — кричати, просити теплого одягу, хліба, хаври. Він сказав їм:

— Ніхто з вас живим звідти не вернеться. Пам’ятайте це. Йдіть.

1 ... 33 34 35 ... 129
Перейти на сторінку:

!Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Аеліта. Гіперболоїд інженера Гаріна"