Читати книгу - "Повії теж виходять заміж, Євгенія Анатоліївна Кононенко"

- Півлітру! На трьох! І ти пила?! – І я пила! Ти знаєш, як тоді було холодно! Ти хотіла, щоб я застудилася?! Ти мені завжди бажаєш лиха?!

- Я їй бажаю лиха! Я? Їй? Лиха?! Доню, у мене слів немає!

- Ну то помовчи, як немає!

- Я їй бажаю лиха! Хто ж тобі бажає щастя?! Сюченко?! Чи той третій?!

- Хто третій?! Який третій?! Що ти верзеш?!

- Ну… третій з льоху!

- Ні, в тебе мислення геніальної людини! Або повної дебілки! То що: по-твоєму, як сказали, що це – червоне, то так воно і є?!

- А що ні?! Я звикла тільки так!

- Боже мій! І вона все життя прожила з художником! І не навчилася розуміти мови фарб, світла, тіней, півтонів!

- Головне, що я навчилася відмивати ваші фарби і півтони від усього на світі!

- Вона від картини бачить тільки заквацяну підлогу! I це людина з вищою освітою!

- Правильно! Комусь треба мити й підлогу! І стіни! І прати одяг!

- Та не це, не це потрібно! Зрозумій ти своєю порожньою головою!

- А що?! Що вам, геніям, потрібно?!

- Не знущайся! Ми з татом не генії, а просто обдаровані люди! Не знущатися з нас, ось що потрібно! Не зну-ща-тися! Ясно?!

- То невже, коли я перу ваші светри, я з вас знущаюся?! І тобі, як і батькові, біля мольберта треба стояти тільки в усьому імпортному! У вітчизняному не можна! Останнє пристойне плаття стягла з мене і пішла лазити по Щекавиці! Скоро штани з мене знімеш!

- Потрібні мені твої смердючі трикошки до колін!

- Ну, як же! Непотрібні! Ти ж демонструєш свої бікіні усім Щекавицям!

- Ти з глузду з'їхала?! Які бікіні?! Яким Щекавицям?!

- А чому твої трусики були в реп'яхах?!

- Згадала бабка, як дівкою була! То ж було влітку! Влітку! Я упала! Їхала з гори по глині! Добре, що жива залишилася! А тобі тільки одне – труси в реп'яхах! Кожен розуміє в міру власної розпусності!

- От мене тільки в розпусті звинувачувати! В чому завгодно, тільки не в цьому!

- Звичайно, хто на тебе клюне?! Ти б хотіла, щоб і я була такою черницею, як ти! То була твоя заповітна мрія!

– Яке вже там чернецтво! Я терплю твоє античернецтво від твоїх 15 років!

- Слова які! Які неологізми! Античернецтво!

- Тобі у 18 років знадобилася окрема квартира – тобі зробили! Тобі потрібно було для творчого натхнення взяти академку й рік подорожувати по Татарії! Я терпіла! Гроші надсилала! Тобі знадобилася – теж для творчого натхнення – дитина бозна від кого!..

- Прошу не чіпати батька моєї дитини! Прошу не знущатися з мене!

- Хороше знущання! Я сиджу із твоєю дитиною! Вдень і вночі! Поки ти лазиш по Щекавицях!

- Слухай, між іншим, я думаю віддавати малу у садочок! Набридли мені твої дорікання! Ти все одно нічого не даєш дитині! Не розвиваєш її належним чином! Годуєш її хріново! Тільки цілуєш у сідницю!

- У дитячий садок! Ти здуріла! Там, де дітей харчують брудним і радіаційним! Де дітей голих ставлять на стільці! Разом з дітьми сантехніків!

- Це тебе треба голу поставити на стілець перед сантехніками! От була б Венера Мілоська!

- Мене можна куди завгодно! Але дитя!.. Ти для дитячого садка родила дитину?!

- А скільки я можу слухати, що ти утримуєш на світі і мене, і мою дитину?! Ти маєш бути щаслива, що я тобі дозволяю наближатись до неї!

- Я щаслива! Я найщасливіша людина на світі! Така дочка! Такий чоловік! Я дуже щаслива! – І чоловік тебе не влаштовує?! Та ти була хоч на одній його виставці?!

- Не була! Мені воно не треба! Але всі коньяки на його вернісажах були куплені на мої гроші! Я всі статті про нього складаю у папку!

- А ти запитувала, чи йому це потрібно?!

- А ти знаєш, чого мені було варто, щоб він впер тебе до інституту! Це не він, це я тебе влаштувала! Без мене ти б училася в інституті нафти і газу разом із сантехніками! 

– І нічого страшного! І в нафті-і-газі є люди! Я в Татарії була на виставці робіт нафтовиків! Така експресія!

- Ну от, і ти б сиділа зі своєю експресією, а твій батько зі своєю пляшкою! Бачила б ти той живопис! Бачила б ти те мистецтвознавство! Як це ти сказала?! Пляшка на трьох і темний льох!

- Геніальна пам'ять! Просто фантастична! Ну, так ти знаєш, чим годувати дитину?! Даси їй 150 грамів пюре, тільки не смій давати 200, одну тефтельку, яблучко потреш на морквяну терку, тільки щоб не терла на бурякову! Почитаєш їй про індика! Ні, про індика не треба, то неестетична казка!

- Я сама розберуся, що читати дитині!

- Вона розбереться! А минулого разу читала їй про скелетів! Додумалася, стара вішалка!

- А ти знову на Щекавицю?! Ти ж там усе побачила?!

- Вона знає, що я бачила, а що ні! Та то ж була хмарна ніч, а мені потрібна зоряна!

- Так зараз же іде дощ! Де ж твої зорі!?

- Слухай, ти вирішила сьогодні мене добити?! Ти ще зранку з мене знущалася! О другій розвіються хмари, буде повний місяць!

- Коли вже над моїм життям розвіються хмари?! І коли ти вернешся?!

- Ні, це вже неможливо терпіти! Ти батька все життя добивала отим «коли ти вернешся?»,