Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

— Скажіть, Каріно... У вас з Вікторією Анатоліївною не було жодної розмови напередодні нашої з нею робочої поїздки у Прагу?

— Я не хочу це обговорювати, — повторила Каріна і ще нижче опустила голову.

Денис зрозумів, що швидше за все не помилився у своєму припущенні. Він сів на стілець навпроти дівчини і промовив:

— Каріно, подивіться на мене, будь ласка.

— Я вас слухаю, — вона слухняно підняла на нього свої сірі очі.

— Я розумію, що ви не хочете це обговорювати. Але я підозрюю, що Віка сказала вам щось... неприємне. Не знаю, що саме... Але хочу, щоб ви знали. Мені подобається, як ви працюєте і я відчуваю до вас щиру симпатію. Я б хотів, щоб у нас із вами встановилися дружні взаємини. Як тоді, після корпоративу, пам'ятаєте? Мені подобається, коли ви посміхаєтеся мені та не стримуєте своїх емоцій. І я думаю, що немає нічого поганого у такій дружбі. Я не вірю у те, що люди не можуть бути друзями тільки тому, що вони працюють в одній компанії на різних за статусом посадах. І я б хотів стати вашим другом. Звичайно ж, якщо вам приємне моє товариство і ви теж хочете цього. Але якщо з якоїсь причини я викликаю у вас особисту неприязнь, то...

— Ні, — перебила його Каріна. — Мені дуже приємно перебувати поруч із вами. Я теж... — вона запнулася, підбираючи слова. — Мені теж приємно згадувати той вечір після корпоративу, — вона почервоніла.

— Тоді домовмось, що будемо продовжувати наше спілкування у такому ж дусі.

— Добре, тільки... У мене до вас буде невелике прохання.

— Я уважно вас слухаю.

— Не кажіть Вікторії Анатоліївні про цю розмову. Я не хочу, щоб вона подумала, що я скаржилася вам.

— Так ви не скаржилися! Я сам здогадався, зіставивши факти.

— А все ж таки…

— Добре, обіцяю, що не буду нічого їй говорити. Але я хочу, щоб ви пам'ятали. Наші з вами відносини — це тільки наша з вами справа. Ніхто інший не має права вказувати мені або вам, як саме нам поводитися один з одним.

Каріна посміхнулася йому і кивнула головою на знак згоди. Вона була рада, що Денис викликав її на цю розмову. Дівчина бачила, що він говорив щиро і їй було дуже приємно усвідомити, що вона викликає у директора симпатію.

— Ну що ж, ми з вами обговорили деталі майбутньої зустрічі. У вас ще залишилися питання? — продовжив Денис.

— Ні, мені все зрозуміло.

— Тоді повертайтеся до себе. Виїжджаємо відразу після обіду. Раджу вам гарненько пообідати у компанії подруг. Я впевнений, що нам із вами вдасться здобути цей контракт.

Він посміхнувся їй та встав зі стільця. Каріна теж встала і попрямувала до виходу. Денис обігнав дівчину і галантно відчинив перед нею двері. Вийшовши у приймальню, він провів Каріну поглядом, а потім звернувся до Людмили з проханням зварити йому каву. Коли Денис повернувся у кабінет, Людмила подумала, що Вікторія мала рацію. Між Денисом і Каріною безумовно відбувається якась хімія. Людмила ніколи ще не бачила директора таким, але чітко розуміла, що йому дуже подобається нова помічниця Світлани Єгорівни.