Читати книгу - "Наздогнати мрію, Ерін Кас "

Не довго думаючи, дістаю телефон й набираю номер хазяйки. Переводжу очі на час й миттю відхиляю виклик. Вже пізно дзвонити. Вибору не маю, тому набираю Солю. Доведеться знову у неї ночувати. Ну, що за невдача? То Артем, то замок. Одні неприємності. Звісно, вони мілкі, але все одно неприємні. На моє велике здивування Соля не відповідає. Тільки я можу вляпатись у таку незручну ситуацію. І що робити? Куди йти? Страшенно незручно, але доведеться просити Дмитра, щоб допоміг відчинити. Не буду ж я тут стирчати до ранку. Може, подруга теж пішла на побачення. Заважати їй — ще гірше, ніж просити Діму про допомогу. Набираю його номер й дивуюсь як швидко він відповідає.

— Щось сталось?

— Емм, так, — кажу тихо, бо мій голос розноситься на весь поверх.

— Я зараз приїду, — відповідає, без роздумів й відхиляє виклик. Зітхаю й спускаюсь на вулицю. Тільки відчиняю двері під’їзду, Дмитро вже підходить до них.

— Вибач, — кажу винувато, — я не можу відчинити двері квартири.

— Я допоможу, — говорить впевнено й притримує двері, щоб я увійшла назад. Заходить за мною й мовчки крокує до ліфта. Підіймаємось на п’ятий поверх і я вручаю чоловікові ключ.

— Як тільки я не намагалась, — відчуваю незручність, що потривожила його. Але і в Дмитра нічого не виходить. Двері ніяк не хочуть відчинятись. Рано раділа новому житлу, в яке навіть не можу потрапити.

— Якесь знущання, — буркаю, коли минає хвилин десять марних спроб.

— Скоріше за все поганий замок, який терміново потрібно замінити. Єдиний плюс — з ним тебе не викрадуть злодії, — хмикає, а я усміхаюсь. — Я можу вибити двері, але не лишу тебе одну з відчиненими дверима у такому сумнівному місці.

— Не потрібно ламати, я завтра зателефоную хазяйці й поговорю з нею.

— Поїхали, — розвертається й викликає ліфт.

— Куди? — питаю розгублено.

— До мене, — відповідає як ні в чому не бувало.

— Емм… Я … Краще я поїду до подруги й напрошусь до неї на ночівлю.

— Може, досить боятись? — питає, скануючи поглядом блакитних очей. — Я не з’їм тебе. Повір, у мене достатньо місця, щоб тобі було комфортно. І я вмію тримати себе в руках, якщо ти цього боїшся, — хмикає й заходить в ліфт.

— Ну, добре, — мугикаю й заходжу за ним. Чудово! Я відмовила й не запросила до себе, а зараз погоджуюсь їхати на ніч до чоловіка з яким тільки двічі вечеряла. Бісів замок і нова квартира.