Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

- У тебе не знайдеться пакетика?

- Поглянь там на столику. - Сухо відповіла вона.

- Ходімо. - Поклав мотузку в пакетик від якоїсь покупки.

- За номер потрібно розплатитися. - Зупинила мене.

- Вадим все вирішить.

Вона стомленою ходою попрямувала до моєї машини. Відчинив їй дверцята і допоміг сісти. Помітив, що дівчина тремтить дрібним тремтінням. Гадаю, що це не від холоду, адже надворі тридцятиградусна спека. Нерви виходять, не інакше. Для дівчинки вона і так тримається непогано.

- Куди ми їдемо? - Запитала мене в машині.

- Додому. Зараз трохи відпочинеш й до тебе приїде лікар, а потім поговоримо. - До лікарні вирішив не їхати, а викликати свого лікаря додому. Не потрібен нам зараз зайвий стрес.

- Як ти мене знайшов?

- А я тебе не втрачав.

- Що це означає?

- Вадим стежив за тобою весь цей час.

- Ти знав, що я втечу?

- Будь-хто, на твоєму місці, так вчинив, спробував би точно.

- Ти навмисне мене провокував?

- Було діло, вибач.

- Гад, ось ти хто. - Відвернулася до вікна.

- Повністю згоден, але зауваж, зараз я з тобою чесний.

- Ти тепер мене під замок посадиш?

- Ні, хоча варто було б.

Ольга замовкла на якийсь час і я також, намагаючись зібратися із думками. Зізнатися, чувак у каптурі навіть мене вибив із колії.

- Ми разом із тобою в усьому розберемося. Тільки давай лиш без самодіяльності більше. Всіма своїми геніальними ідеями ділитимешся зі мною. Домовились?

У відповідь вона мовчки кивнула і знову відвернулася до вікна.

- А де диван? - Запитала, як тільки увійшли до спальні.

- Він мені не сподобався і його повернули назад до магазину.

- Що?

- Жартую. Він унизу. Хлопці потім перенесуть.

- Ах ти! - Кинулася на мене з кулаками. - Знайшов час жартувати.

- Згоден, вибач. - Підійняв руки вгору, даючи їй випустити пар. Це вже більше схоже на нормальну реакцію дівчини, інакше можна подумати, що лежати зі шнурком на шиї для неї звична справа. - Ти поки приляж, я зроблю тобі чай. - Заспокоюю, коли дівчина плачучи притислась до моїх грудей.

Спустившись на кухню, очікую на приїзд лікаря. Йому я зателефонував, щойно ми виїхали із готелю.

- Я на місці. - На кухню зайшов Вадим.

- Що дізнався?

- Нічого. Втікач засвітився на парі камер, але картинка розмита.

- Свідки є?

- Хлопця помітили, але він не місцевий і його ніхто не впізнав. У готелі все вирішив, записи з камер забрав.

- Дякую. Як приїде лікар, проведи нагору. - Відповів, підводячись у спальню і прихопив із собою чай із ромашкою та медом.

- Не спиш? - Запитав.

- Як тут заснеш.

- Тримай, твій чай.

- Дякую. - Відповіла, відпиваючи чай дрібними ковтками. Видно, кожен ковток приносить їй неприємні відчуття.

- Зате в тебе тепер такий голос сексуальний, із хрипотою.

Відповісти вона не встигла, але з її погляду зрозумів, що сказати було що. Спершу у двері постукали, потім почувся голос Вадима.

- Олександре Петровичу, лікар приїхав.

- Заходьте. - Запросив лікаря в кімнату. - Назаре Григоровичу, прошу. - Потискаю руку літньому чоловікові.

Цей сухенький старець — хороший фахівець і перевірена людина. Неодноразово ставив мене на ноги.

- До ваших послуг. - Схилив голову той.

- Допомога потрібна не мені, а ось цій дівчині. Познайомтеся це Ольга, моя дружина.

- Я вас вітаю, Олександре. Яка приваблива жінка.

Ольга дивиться на нього з побоюванням, і на мене з німим запитанням в очах, а я не можу стримати посмішки.

- Я Назар Григорович, чим можу бути корисним? - Звернувся цього разу до «привабливої жінки».

- Сьогодні на мою дружину напали. - Взяв ініціативу до своїх рук. - Її намагалися задушити.

- Так, покажіть мені свою прекрасну шийку.

От старий кінь. Поки той оглядав Ольгу, я тихо чекав у кріслі, нервував, але намагався не лізти під руку і заважати.

- Ольго, коли вас намагалися задушити, ви свідомість втрачали?

- Так, на якийсь час.

Лікар перевів свій погляд на мене.

- Тільки втрата свідомості. Серцебиття не припинялося. - Зрозумів, що той має на увазі.

- Це добре. Ну що, здавалося б, нічого страшного немає. Я випишу призначення проти синців, які вже надвечір будуть видні й легкі знеболювальні. На жаль, перші кілька днів шия болітиме, та й голос буде хрипким, але через кілька днів все мине. Поки пийте ромашковий чай, він вас заспокоїть.