Читати книгу - "Гарантія на кохання, Tama Lisn"

- Ви впевнені? - Запитав.

Щодо ромашкового чаю, у мене немає сумнівів, а от стан Ольги мене непокоїть.

- Звичайно, але в майбутньому, я рекомендую, приїхати до клініки для більш ретельного огляду. Кисневе голодування і все таке, та не мені вам пояснювати. Кому як не вам це розуміти.

- Так, ви праві. Дякую.

Назар Григорович, як і обіцяв, виписав призначення і я провів його до виходу. Вадима відправив з'їздити до аптеки за потрібними ліками. Сам залишився чекати на нього в холі. Нам ще належить розбір польотів. Насправді я довіряю Вадиму, але сьогодні через його недбалість мало не загинула Ольга. Не з'явися я вчасно, хто знає коли б ми кинулися її, але було б пізно – це точно.

Погано, що я упустив нападника. Можна було б поговорити з ним. Втрачаю хватку чи що?

Вадим повернувся за п'ятнадцять хвилин й поклав ліки на стіл.

- Як так могло вийти?

- Це моя провина. - Навіть не намагається виправдовуватися він.

- Я знаю. Як ти міг таке допустити? - втрачаю терпіння.

- Не знаю, не подумав, що все може зайти так далеко.

- Зайшло, Вадиме, зайшло. Ще дві хвилини й було б пізно.

- Я розумію.

- Розуміє він. Що ти дізнався?

- Обійшов усі двори в тому районі, хлопець пішов у бік площі й шукати там далі марно. Там зупинка й поїхати можна у будь-якому напрямку. На одному з будинків є камера і в магазині теж. На одній із них він засвітився, але картинка розмита. Віддам нашим айтішникам, може, щось витягнуть. На камері з готелю його видно чіткіше, але там хустка на половину обличчя. Адміністраторці ця хустка теж видалася підозрілою, і вона вирішила перевірити.

- Вадиме, навіть сопливій дівчинці ця хустка видалася підозрілою. Тобі ні?

- Я думав про це. Він входив не через головний вхід тому я його й не побачив.

- Там є чорний вхід?

- Там немає іншого входу.

- Але він точно увійшов через двері, раз він є на камері в коридорі.

- Давайте ще раз подивимося запис, у мене є думки стосовно цього питання.

- Ходімо.

Я вставив флешку із записом із готелю в свій ноутбук й ввімкнув відео. Злочинець здогадувався про можливу наявність камер, тож прикрив обличчя та голову. Затримався біля дверей. Відкрив ту за допомогою відмички й зник у номері. Далі на записі видно мене. Тільки я зайшов через головні двері, що виразно видно на записі, а невідомий з'явився з іншого коридору.

- Що там? - ткнув пальцем в екран монітора.

- Адміністрація.

- Там є вхід?

- Так, у них свій.

- Виходить, адміністраторка його пустила?

- Не факт, дівчина могла виходити кудись.

- Потрібно з нею ще раз поговорити.

- Я займусь.

- Давай тільки цього разу без косяків.

- Вибачте.

- В Ольги перепрошуватимеш.

Коли повернувся до спальні, то Оля вже спала. Цікаво, що ж вона встигла натворити за такий короткий час. Ліг поруч й накрив її ковдрою. Хай поспить годинку-другу, а там далі розберемося. Я знайду цю гниду, чого б мені це не вартувало.