Читати книгу - "Я, ти, наша ненависть, Ельма Кіраз"

Марта повільним кроком йшла до квіткової крамниці Рити і чим ближче підходила, тим сильніше наростала тривога та потіли долоні. Дівчина почувала себе так, наче на лобі у неї так і пише: «Я маю стосунки із Дмитром». Тому зараз вчергове розмовляти із сестрою їй було дуже важко, щоб ніяк не виказати себе.

— Привіт, — зайшовши всередину, привіталась Марта.

— Привіт, — відповіла Рита наче дружньо, але в цьому тоні дівчина відчула усю пропасть, яка виросла між нею та сестрою за такий короткий час.

— Як справи?

— Добре. На сьогодні замовили весільний букет та букетики для подружок нареченої, роботи трохи багато, — Рита перебирала квіти у вазі, мабуть, вже обираючи їх для замовлення.

— Ясно, — відповіла Марта і задивилась кудись у куток.

— Що з тобою? — поцікавилась старша сестра, — ти ніби привида побачила. 

— Та я просто… не виспалась. Не зважай.

— До речі, — Рита різко відкинула все, що тримала в руках і підійшла до сестри, — я вже не можу це тримати в собі, думаю, що ти маєш знати. Недавно я бачила Назара із якоюсь руденькою дівчиною. Вони йшли за ручки, обіймалися. Це було так огидно.

— А ти…ти про це, — в Марти сильніше забилось серце, — я знаю. Про неї знаю, про їхні стосунки. Не хвилюйся.

— Тобто? Ви вже знову не разом?

— Щ-що? — перепитала дівчина здивовано, адже не зрозуміла, чому сестра це питає, знаючи, що вони розлучились. А потім різко згадала, про що брехала Риті.

— Ну ти ж казала, що ви ніби як все-таки зустрічаєтесь.

— Так, це… ну, як сказати. Він мене надурив. Обіцяв щось там, казав… але виявилося, що він вже у стосунках з нею. А мене ніби просто використав. Хотів мати запасний варіант. Якось так, — Марта говорила все, що приходило їй в голову. Брехня вже так сильно пустила коріння, що можна було вигадувати все на світі.

— І ти так спокійно про це говориш? — здивовано спитала Рита.

— За останній час у моєму житті відбулося стільки всього, що я вже нічому не дивуюся і до всього ставлюся максимально просто. Так легше. І нерви на місці, — дівчина посміхнулась своїй же брехні, бо якраз нерви у неї ніяк не заспокоювались.

— А я довго обдумувала всю цю ситуацію з Дмитром, з моїми почуттями. І таки дійшла до висновку, що я величезна дурепа. Що варто нарешті насмілитися, взяти себе в руки і забути його. У нас немає майбутнього і вже ніколи не буде. Треба йти вперед і не триматись за примарне минуле. Ще й через нього я накинулась на тебе, звинувачувала в тому, що ти ніколи б не зробила, — Рита засміялась, а в Марти наче щось трісло всередині. Тільки-но вона знайшла рівновагу в своїй почуттях, а тут Рита знову нагадує про це все.

— Ти молодець, — видавила з себе дівчина.

— Я згадувала все, що було після нашого з ним розлучення і дійсно все так, як ти й казала. Він жахлива людина. Мені шкода будь-яку дівчину, яка потрапить до його рук. Він ж буде обманювати, зізнаватись в почуттях, а тим часом заглядатись на інших і казати, що не готовий до серйозних стосунків.

— Ага, — відповідала Марта і кивала головою, а в думках зʼявлялись спогади про вчорашній вечір і ніч, які вони провели разом з Дмитром і приємне тепло мимоволі знову розлилося по її тілу. Дівчина чула, що саме говорить сестра і це чомусь дуже їй подобалося. Та важка гора, яка була в Марти на плечах, ніби починала зменшуватися. Хвилювання було вже не таким сильним і в голову прийшла ідея зізнатися у всьому та розкрити правду.

— Ти хоч слухаєш мене? — Рита поклацала пальцями.

— Так… так, — задумано відповіла Марта, — я просто. Я… хочу тобі дещо сказати…

— Що саме?

— Не знаю, як ти на це відреагуєш. Точніше знаю, але не впевнена. Зрештою… я мала це зробити вже давно, тільки ніяк не наважувалася…

Але сьогодні відкрити правду Марті так і не судилося. Бо поки вона збиралася з думками, до неї зателефонував тато і наляканим голосом повідомив, що їхня мама потрапила до лікарні, щось із серцем, важкий стан, реанімація. Як би обидві сестри не ставилися до матері, скільки б нервів вона їм не зіпсувала, але це була рідна їм людина. То ж не думаючи, дівчата швидко викликали таксі і помчали до лікарні. Всю дорогу вони мовчали, але кожна сподівалась, що все добре і найгірше їхню сімʼю не очікує.