Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Я тоді не знала, що відповісти Корнію, тому мовчки поклала руку йому на ногу і не починала жодних розмов до моменту приїзду до супермаркету. Адже він мав рацію. Я впродовж 9 років кохаю Крістіана і мені достатньо того, що б він якомога частіше був поруч або, з огляду на нещодавні події, просто був живий.

Ми під'їхали до гігамаркету, хлопці приїхали першими, тож чекали нас біля машини. Виглядали разом вони й справді до жаху ефектно. Від них віяло тваринною силою і вони немов доповнювали одне одного. Малайя, спершись на капот джипа, з-під лоба спостерігав, як ми з Корі виходили з машини, Крістіан же стояв поруч із ним, засунувши руки в кишені, і посміхався. Лікан завжди поводився стримано і спокійно, говорив стисло і тільки по темі, Майкс же досить ексцентричний, але комунекабельний і відкритий, а про його вміння, за допомогою своєї харизми та унікального почуття гумору, перетворювати незручні ситуації на "та забули вже про це", можна складати легенди. Матвій говорив, що так проявляється феномен "полум'яних близнюків", коли дві істоти, з протилежними темпераментами, компенсують недоліки одна одної, слабкі сторони, і доповнюють сильні. Крістіан поводиться більш розкріпачено, привертаючи до себе всю увагу, тим самим даючи змогу Малайї, більш розважливому індивідууму, залишатися в тіні, і не відволікатися на дрібниці. За цим принципом вони і полюють.
Ми ходили по маркету. Я читала назви товарів, записані в електронному записнику на своєму телефоні, Малайя тягнув візок для продуктів, Корі з Майксом шукали на полицях потрібний товар і складали його в нього. Зараз ми перебували біля овочевого відділу, Корі вибирав лайм і лимони для коктейлів.
-Та ну, у нього ж огидний смак.
Ми з Корнієм подивилися на Крістіана. Він тримав у руці корінь імбиру і смішно кривив обличчя. 
-Просто візьми один. Я з ним чай п'ю.- Закотив очі Малайя.
-Як? - запитала я, розвівши руки в жесті "поясни мені як".
-Що? - Кріс дивився то на мене, то на Корнія. Хлопець вказав поглядом на корінь імбиру, який Майкс тримав у руці.
-Я просто знаю, що він хоче цю хрінь і все. -Потиснув плечима хлопець.
Я примружила очі, давши йому зрозуміти, що мене не влаштовує така відповідь.
-Ну блін, я не можу це пояснити, Ві.  Я відчуваю, про що він хоче поговорити до того, як він починає говорити, я знаю, що він планує зробити ще до того, як він починає це робити... - Крістіан потирає скроню.
-Звучить безглуздо, згоден. У вас із Корнієм така сама фігня, ви маєте розуміти як це.
-Ми відчуваємо емоції одне одного, а ти мало не думки Малайї читаєш.- Я подивилася на Малайю. Він стояв і роздивлявся пачку з крекерами, немов його ця розмова взагалі його не стосувалася. Потім підняв очі і зрозумівши, що ми всі дивимося на нього, вимовив.
-Що? Здається, у нас є сильний ментальний зв'язок і феномен "близнюків".
Серйозно? Америку відкрив. Ось тільки Матвій говорив, що ефект "полум'яних близнюків" зустрічається лише в Ліканів з одного виводка, які від народження вже є братами і, можливо, в утробі матері розвивалися з однієї заплідненої яйцеклітини, як однояйцеві близнюки, тож як тоді цей феномен може проявлятися в Малойї та Крістіана?

З Олександром ми домовилися, що між нами більше не повинно бути жодних секретів. Але я не набралася сміливості сказати про Крістіана, тому вже порушила дане дідові слово. Спишемо це на те, що це не мій секрет і я не можу про це говорити, не отримавши дозволу Матвія або самого Кріса.
Я піднялася в свою кімнату ближче до півночі. Не хотілося спати, і я вирішила запропонувати Малайї подивитися АІУ. Хлопця не було в його кімнаті, і я чомусь одразу здогадалася, де він може бути.
-Тут не вистачає телескопа. - Малайя сидів у позі лотоса на надувному матраці в будиночку на дереві.
-Ми з Майксом теж про це думали. - Я сіла поруч і подивилася на небо. Ніколи не перестану дивуватися цій красі.
-Через 8 днів повний місяць. -Хлопець зробив глибокий вдих, як роблять під час медитації або занять йогою. Точно не можу сказати, бо ні в тому, ні в тому не розбираюся.
-Ти хвилюєшся? -Запитала я.
-Впевнений, що він справиться. У ніч Повного Місяця ми частково втратимо контакт з реальністю і контроль над нашим внутрішнім звіром. У цьому світі вважається, що якщо перевертень обертається на Вовка, то він перетворюється на тварину і поводиться за її подобою, але це дуже далеко від істини. Наш внутрішній звір - "тіньовий бік" нашої особистості, негативні риси характеру, схильності, які ми намагаємося придушити в собі.
Мені, як ти розумієш, з темної тріади дісталась психопатія. У Крістіана здорова психіка, принаймні я не помічаю жодних "червоних прапорців", тому він не має особливих проблем з контролем його Звіра і, думаю, повний Місяць не матиме на нього великого впливу.
-Матвій каже, що ти взагалі не схильний до цього впливу.
Малайя сумно посміхнувся.
-Повний Місяць не має влади наді мною - це правда, але мені складніше, ніж будь-кому з Ліканів, контролювати свій "тіньовий бік". Парадоксально, чи не так? 
Я поклала голову на плече хлопця і ткнула пальцем у сузір'я Оріон.
-Мушу зауважити, що зараз ти досить непогано справляєшся. Все заради і завдяки Корі?
Відчула, як тіло хлопця напружилося, а потім знову розслабилося.
-Він, на відміну від повного Місяця, має владу наді мною.

У тому, що Олександр тепер був в курсі всього, що відбувається, були свої плюси. Більше не потрібно було вигадувати причини, через які ми з Малайєю весь час проводили в "cherry coffee", а дідусь міг у разі потреби довше перебувати в Землях. Матвій з хлопцями вночі полювали на перевертнів, менш успішно, ніж раніше, вистежити їх ставало дедалі складніше, вовкулаки почали поводитися обережніше, проте Матвію вдалося з'ясувати приблизне місце їхньої локації. Радіус території вимірювався кількома десятками кілометрів, але це було вже хоч щось, як казав Малайя. У Крістіана з'явилися перші татуювання - чотири шрами на спині. Він їх називав "бойовими нагородами", а мене аж в тремтіння кидало, коли я їх бачила. Вони й справді виглядали як відмінно виконана робота якогось першокласного тату-майстра, але якщо подумати за яких обставин вони з'явилися на тілі Кріса насправді, ставало, м'яко кажучи, не по собі. Але Кріс ними пишався і в нас із Корі склалося враження, що Майксу навіть подобається бути перевертнем. До речі, між Корнеєм і Малайєю крига скресла. Не те, що б вони перейшли на новий рівень стосунків, але прогрес явно був.
Тепер вони замість того, щоб сваритися, щоразу, коли між ними виникали розбіжності з того чи іншого приводу, намагалися все спокійно обговорити і навіть по черзі йшли на компроміс. Поступатися все ж таки більше доводилося Корі, бо аргументи у Малайї часто були вагоміші і, по-моєму, хлопцеві навіть почала приносити задоволення надмірна опіка Лікана. Вони навіть у WhatsApp почали листуватися як нормальна пара й іноді навіть торкалися одне одного. Малайї подобалося прибирати волосся з обличчя Корнія, коли воно вибивалося з пучка, а той, в свою чергу, інколи дозволяв собі, наче ненароком, притулитися плечем до хлопця і сидіти так упродовж усього вечора.
-Де хлопчики? - Матвій вийшов на терасу і, спершись на залізний балюстрад, подивився на океан. Небо затягували сірі хмари, віщуючи затяжний дощ.
-Крістіан повіз Майло до ветеринара, Малайя поїхав у резервацію. - зітхнула я.
-"Він уже мав повернутися..." - вимовив Коней і відсунув від себе тацю з келихами, які до цього натирав ганчір'яною серветкою.
-Привіт.- Кріс стояв під аркою, що веде в загальний зал і розгублено озирався навкруги, ніби шукаючи когось поглядом.- У мене якесь передчуття недобре і це пов'язано з Малайєю. 
Поруч із ним стояв Майло. Хлопець, напевно, не встиг відвезти його додому й одразу ж із ветеринарної клініки приїхав у "cherry coffee". Я підійшла і погладила пса по голові, він почав задоволено виляти хвостом.
-Він у Тіберія.- Вимовив Корній. Він шоковано дивився на екран свого смартфона. Я підійшла до хлопця. Повідомлення від Малайї у WhatsApp: "Тіберій" і друге, як я здогадалася, яке хлопець не встиг дописати, але відправив: "Він не в"...
Матвій швидко пішов до виходу з тераси.
- Кріс, відвези Майло додому і повертайся. Будь обережний. - Промовив чоловік, прямуючи в сторону сходів, що ведуть на другий поверх будівлі.
Ми з Корнієм вийшли в загальний зал слідком за Матвієм. Було дуже рано, тому відвідувачів ще не було.
- Я повідомлю Олександру ... - діставши телефон з кишені куртки і набираючи номер дідуся, тремтячим голосом вимовила я.
- А я поїду до Адехі. - Корі взяв ключі від джипа з барної стійки і вийшов з кав'ярні.
Матвій нервово ходив кабінетом від дверей до вікна. Я сиділа на дивані і спостерігала за ним.
- Як Тіберію вдалося змусити Малайю піти з ним у Землі? - Зараз це питання цікавило мене найбільше.
- Він його не примушував. Не зміг би. Малайя зробив це з власної волі. - Чоловік був дуже збуджений.
- Він не встиг дописати повідомлення Корнію, тому я не впевнена, що так уже й з власної. Щось сталося настільки несподівано, що він навіть не встиг нас попередити.
До кабінету увійшов Олександр. Я подивилася на діда з під опущених повік. Він виглядав втомленим. Волосся незграбно зібране в пучок, під очами синці. Цікаво, коли він останній раз спав?
- Нічого не розумію. Таурус впевнений, що Тіберій у Землях, зграя стежить за територіями Мертвих Земель цілодобово, отже, постає питання, як цьому хворому вдалося змусити хлопця самому прийти до нього?
Матвій уважно дивився на діда.