Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

- Ти знав, що Тиберій рано чи пізно прийде за сином. - Матвій не запитував, а констатував факт.
- Ти справді думав, що я пробачу цьому виродку смерть своїх дітей? - Олександр склав руки на грудях.
- Я помстюся, але ніхто з клану більше не загине. Це тільки моя війна. - голос дідуся звучав спокійно і жоден м'яз на його обличчі не здригнувся.
- Малайя був приманкою? - Матвій зітхнув і закрив очі. Так буває, коли довгий час намагаєшся скласти пазл, але одна з його частин нікуди не підходить, а потім до тебе доходить, що вона з іншої коробки, і все стає на свої місця.
- Не неси нісенітницю, Матвеусе. Нам з Таурусом було потрібно виманити Тіберія в цей світ. Щоб він прийшов за сином сам, Кабулл не зміг би утримувати "браму" відчиненою достатньо довго, щоб могли пройти і берсерки. За весь цей час я відчував, що брама відчинялася всього лише 4 рази. Перший раз Тіберій пройшов, коли Малайя був у резервації абенакі, другий - коли він повернувся назад у Землі, але перед цим створивши в цьому світі свого першого перевертня. Ще раз Тіберій проходив сюди і назад три тижні тому. Зграя Тауруса постійно стежить за ним, і він, і берсерки перебувають у Землях. Я піду туди, витягну хлопця і вб'ю Тіберія... - Олександр хотів сказати ще щось, але інший голос різко й несподівано пролунав для всіх присутніх у кімнаті.
-Я йду з вами в Мертві Землі. -
Корі увійшов до кімнати.- Адехі зв'язався зі мною через Лейяті і повідомив, що Малайя не доїхав до резервації.- сказав він, глянувши на Матвія.
Олександр перевів зацікавлений погляд на хлопця.
-Ти точно нікуди не йдеш. - Похитавши головою немов: "дивись, що придумав", вимовив дідусь.
-Це ви так думаєте. - Немов мимохідь похитав головою Корі і сів на диван.
Спокійний вираз обличчя Олександра почав змінюватися.
-Матвеусе, видно, твоє виховання... - з сарказмом сказав він, не відводячи очей від молодого Ворона.
-Сам намилуватися не можу. -Матвій підвівся з крісла і пішов до онука. - Корнію, нам потрібно обговорити це.
-Нічого обговорювати. Жоден Ворон, крім мене, не братиме участі в тому, що гряде. - промовив Олександр зі злістю. Дідусь не звик, щоб з ним сперечалися або не брали до уваги його слова. А з реакції Корнія було видно, що йому байдуже на те, що говорить колишній глава клану.
-Добре. Тоді я йду сам.
-Я повторююся.- Олександр підвищив голос.
-Мені не потрібно повторювати, мені байдуже і з першого разу на все, що ви сказали. Я йду з вами і все.
На мою думку, дід був у шоковому стані. Він метався поглядом то на Матвія, то на Корі, то на мене.
-Хлопчику, мені ще під силу звернути шию малолітньому пташеняті, яке дозволяє собі ставити мені умови.
Матвій подивився на брата уважно, з викликом. У повітрі повисло - не буди в мені те, чого я сам у собі боюся. Олександр уважно дивився на брата. На мою думку, він був здивований тим, наскільки Матвій змінюється, коли справа стосується онука.
-Якщо ти хоч пальцем до нього доторкнешся, Олександрусе, я вб'ю тебе... -Чоловік виглядав як звір, що готується до атаки.
Олександр гучно зітхнув і сів у крісло, що стояло поруч з книжковою шафою, і заговорив з Корі спокійнішим голосом.
-Я не можу погодитися з цим. Якщо ти підеш зі мною в Мертві Землі, Матвеус також піде за тобою.
Хлопець, як часто він це робить, нахилив голову на бік і підняв брову.
-Піду тільки я.
-Чорта з два, Корі.-Матвій був на межі. Я ще ніколи не бачила його таким сердитим.
-Може ми всі заспокоїмося і нормально поговоримо? - спокійно сказала я. Чоловіки так захопилися сваркою, що напевно забули про мою присутність. Це я зрозуміла з того, як вони всі троє одночасно подивилися на мене здивованим поглядом.
-Так, я все ще тут і мені не дуже комфортно перебувати в одній кімнаті з трьома надприродними істотами, готовими вбивати одна одну... Тепер я розумію, чому всі конфліктні ситуації в Землях закінчуються війною, ви не можете домовитися між собою, що вже там казати про якісь угоди з Тіберієм.
-Мила, принеси мені води, - Олександр видав нервовий смішок і подивився на графину з водою, що стояла на письмовому столі Матвія.
Корній сів на диван.
Я налила в склянку води і подала дідові. Він взяв її, зробив кілька ковтків і поставив собі на коліно.
-Я спробую говорити зрозуміло і сподіваюся, що ви всі мене зрозумієте. Ніхто не завадить мені здійснити те, що я планував зробити протягом 17 років. Навіть якщо мені доведеться застосувати силу проти когось із вас... - Олександр дивився в бік, де стояв Матвій і сидів Корі, який заговорив одразу, щойно дід вимовив останнє слово.
-Я вас почув і тепер буду говорити я. Ніхто, навіть ви, не завадить мені повернути Малайю в цей світ. Якщо я не піду в Мертві Землі з вами, я піду туди один. Вам потрібен Тіберій, мені потрібна Малайя, тому було б розумним об'єднати зусилля і зробити це разом.
-Ти готовий ризикувати своїм життям, життям Матвеуса заради цього Лікана? - Олександр явно провокував хлопця. От тільки з якою метою?
-Вас це не стосується. Я в змозі сам вирішити, чим або ким мені ризикувати заради Малайї.
Це було жорстко, але справедливо. Дідусь поводився так, немов його слово мало величезне значення і не підлягало обговоренню. Напевно, він досі відчував себе главою клану й очікував належної поваги. Корі ріс за часів правління Молаха, тому не дивно, що він зовсім не сприймає Олександра всерйоз.
-Він мені дорогий, ти ж знаєш. -майже пошепки вимовив Корі, дивлячись на Матвія.
-Я йду з тобою.- Чоловік поплескав онука по плечу.
-Крістіан зможе доглянути за Віквеєю під час нашої відсутності? - з надією в голосі запитав Корній, подивившись на мене.
-Це не варіант. - Матвій потер скроні. - Занадто небезпечно, з огляду на те, що він перевертень лише 3 тижні, повний місяць через 2 ночі.
-Майкс піде з вами. Ви ж знаєте.- я підійшла до дивана і поклала руки Корнію на плечі.
У Олександра в прямому сенсі слова відвисла щелепа.
-Ви з глузду з'їхали? - Простогнав він.
-Так вийшло. Його навернув Малайя. У нас не було вибору.- Матвій скоса подивився на брата.
Олександр ривком піднявся з крісла і почав хаотично ходити кімнатою.
-Ви нічого не розумієте, такому Чистокровному як Малайя не можна створювати перевертнів. Вовкулаки володіють усіма здібностями й особливостями Чистокровних Ліканів, хоча й у слабшій формі, але цим істотам важче придушувати в собі інстинкти і звірині звички, ніж у nobilissimarum lupus, подумайте, якщо Малайї ледь-ледь вдається контролювати свого внутрішнього звіра, чи зможе контролювати свого Крістіана?
-Ти був би здивований, побачивши рівень його самоконтролю. - Матвій відмахнувся від Олександра.
Корній різко стиснув мою руку.
-Ось навіщо Малайя Тиберію. Ми знаємо, що він весь цей час намагався створити військо вовкулаків, а тепер уявіть, якщо перевертнів для цього війська буде створювати Малайя. Тиберій отримає армію навернених, які за силою не поступатимуться найсильнішому з Чистокровних, які коли-небудь існували.
Матвій застиг у подиві.
- Цього не можна допустити в жодному разі. Нам якнайшвидше потрібно потрапити в Землі.
Після цих слів усі звернули свою увагу на мене.
-Та все добре, ви можете лишити мене в камері схову торгового центру. Це ж набагато безпечніше, ніж йти з вами в Мертві Землі, - зітхнувши, сказала я і опустила очі на підлогу.
-Твій сарказм зараз абсолютно недоречний, Віквея, - спробував поглядом заспокоїти мене Олександр.
-Справді? Мені здається, що він зараз доречний як ніколи. - розглядаючи свої білі кеди, тихо вимовила я.
Корній, різко схопивши за руку, смикнув мене і я, втративши рівновагу, похитнулася і сіла поруч з ним на диван.
-Я піду з вами, - зовсім тихо сказала я, розуміючи, що граюся з вогнем але була не готова відступати .
-Нікуди ти не підеш, геть здуріла? - закричав дід. Олександр дуже рідко голос підвищував на мене, а тут таке. Я ошелешено подивилася на нього.
-Ти не можеш мені заборонити, - заперечила я. Але відразу пошкодувала про це.
- Можу, Віквея. Я швидше вирву собі серце, ніж дозволю тобі піти до цього маніяка... - Олександр промовив крізь зуби, злісно дивлячись на мене. Дід був дійсно дуже розлючений.
Я стиснула руку Корнія в жесті "допоможи".
-Я забезпечу Віквеї безпеку, - сказав хлопець, звернувшись до діда, який був напевно на межі нервового зриву тому як було видно на стільки йому складно контролювати себе.
-Та ви навіть уявити собі не можете хто такий Тіберій! Лікан - одиночка, маніяк, що повністю втратив здоровий глузд...
-Ви, Олександрусе, не маєте ніякого уявлення, хто я і на що я здатен заради них. - тепер уже Корній промовив крізь зуби.
У цей момент відчинилися вхідні двері. Ми всі повернулися на звук.
-Ненавиджу ці портали, - сказав високий, масивний чоловік похилого віку в хутряній куртці з капюшоном, який увійшов до вітальні. Відразу ж кинувся в очі його шрам на шиї.
-Таурус, - приречено зітхнув Олександр.
-А ти очікував побачити зубну фею? Доброго вечора. - вожак Ліканів озирнувся навколо.
Корній різко встав, потягнувши мене за руку, щоб показати, що я повинна зробити те саме, і схилив голову в поклоні, висловлюючи свою повагу. Зрозуміло, дід його хлопця. Я також присіла в жалюгідній подобі реверансу. Ну не знаю я, як правильно вітати правителів клану,я виростила в Сполучених Штатах Америки взагалі-то.
-Привіт, - прошепотіла я і помацала своє зап'ястя. Є ймовірність, що в мене стане менше на одну руку, якщо Корі не припинить мене весь час шарпати.
Таурус посміхнувся поблажливо. Матвій підійшов до Лікана і взяв його за плечі, той, в свою чергу, посміхнувшись, міцно стиснув чоловіка в обіймах.
-Матвеус, радий тебе бачити.
-Як так сталося, що твій онук пішов у Мертві Землі з тим психопатом без будь-якого опору? - запитав Олександр, зручніше вмощуючись у кріслі.
-У Тіберія мати Малайї, - Таурус примружив очі. Вони були темно-карі, майже чорні.
-Аланіта? Але як? - здивовано запитав Матвій, немов прислухаючись до чогось, перетнув кімнату і зупинився біля вікна.
-Цього я не знаю. Але полонити Мавку, щоб заманити її сина в пастку - це непоганий план... - Лікан підійшов до вікна і став поруч з Матвієм.
-Клим відкрив для мене портал. Молах не знає. Я попросив його зачекати зовні, щоб у хлопця не було проблем.
Ми з Корнієм одночасно подивилися у вікно. Під деревом, що росло під самими вікнами вітальні, стояв хлопець років 20, високий, стрункий юнак, одягнений у все чорне, здався мені дуже схожим на Корі. Клим дивився на нас і ледве помітно посміхався.
- У тебе достатньо мощі, щоб пропустити через "браму" всіх? - Таурус звертався до Матвія, напевно знаючи, що Ворон не має такої сили .
Чоловік подивився на Корнія, тим самим давши зрозуміти Лікану, у кого мощі достатньо для цього. 
Корі, опустив очі і, здається, навіть зніяковів від уважного погляду Тауруса. 
Питання: я так само поводжуся в присутності батьків Крістіана? Бо збоку це виглядає доволі кумедно.
- Корнеліус.
Вожак підняв брову, аналогічно тому, як Малайя робить у рандомні моменти, і посміхнувся.
Корі з силою стиснув мою долоню і, здається, він узагалі перестав дихати.
- Мій онук зможе утримувати "браму" відкритою стільки, скільки буде потрібно для переходу 5 істот. - зітхнув Матвій.
- І хто п'ятий? - Таурус, озирнувшись на всі боки, запитав у Ворона.
- Крістіан. Він первісток Малайї. - затамувавши подих, вимовив той, примруживши очі.
- О, а це вже цікаво. - Лікан схрестив руки на грудях і, піднявши підборіддя, заплющив очі. - Найран буде в захваті. -Зітхнув він, хитаючи головою.
- Не те слово. - Олександр закинув ногу на ногу і відкинувся на спинку крісла. Він мав вигляд чоловіка, котрий знаходиться в кінотеатрі на перегляді фільму з дуже цікавим сюжетом. Лише попкорну та дієтичної кока-коли не вистачало.
- І про що мій улюблений онук думав, коли наважився порушити, ухвалений мною багато років тому, закон про заборону створювати вовкулаків?
- Відповідальність за вчинок Малайї лежить на мені, Таурусе, і відповідати за наслідки теж мені. - Матвій знову подивився у вікно. Вожак Ліканів мовчав. Всі мовчали.
- Ти ж знаєш, наслідний принц має беззаперечно дотримуватися законів клану. Недотримання законів тягне за собою покарання. Покарання для майбутнього Вожака на багато жорсткіше, ніж для будь-якого іншого Лікана. Життя істоти з цього світу або титул наслідного принца... Хм, я засмучений. Але це справедливе покарання за недотримання законів.
- Ти не можеш так вчинити з ним... - приречено зітхнув Матвій.
- Позбавити права на верховенство в клані? Можу, Матвію, і зроблю.