Читати книгу - "Наслєдіє , Аксінія Ардова "

Тепер я зрозуміла, чому Малайя сказав: "Ти ж знаєш, я не можу", - перед тим як навернути Крістіана тієї ночі. Він знав про наслідки, але все одно зробив це. Чому? Корній теж думав про це. Я відчувала це.
- Після опівночі чекатиму на вас на тій стороні "брами". - Вимовив Таурус і швидким кроком вийшов з кімнати.

Ми сиділи з Крістіаном на терасі. Олександр поїхав одразу після того, як Таурус пішов. Матвій закрився у себе в кабінеті.
- Я розумію, що правильним було б залишитися в цьому світі й охороняти тебе, але я не можу, Вікі. Він мій Вожак. Ніколи не думав, що колись ризикуватиму своїм життям і твоїм, щоб врятувати хлопця, якого знаю два місяці, але - Крістіан заплющив очі, - це складно пояснити.
Я не знала, чи доречно зараз повідомляти Майксу про те, що Таурус має намір позбавити Малайю права посісти його місце Вожака зграї, тому вирішила залишити цю розмову на потім.
- Ти робиш усе правильно. Він багато чим пожертвував заради нас, тому ми повинні зробити все, що б повернути його в цей світ.
Я подивилася в бік пляжу, де на піску сидів Корі. Хлопець нагадував кам'яну готичну статую, і лише його розпущене волосся, довге і чорне, розвивалося на вітрі, немов кричучи, що життя швидкоплинне мов хливі в океані, що розбиваються об берег і кануть в небуття. Завдяки нашому емоційному зв'язку я відчувала смуток, тугу, апатію, відчуття безвиході... Я пригадала слова Адехі, які звучали у моїй голові тієї ночі в резервації племені абенакі, незважаючи на те, що була без свідомості, дослівно пам'ятаю ,що було сказано Волхом: у кожного початку є свій кінець, у кожної дії є наслідок, у кожного моменту є свій час.
-Він дуже хвилюється,- зітхнула я.
-Я розумію його. Я би збожеволів, якби щось подібне сталося з тобою...- Крістіан також дивився на Корнія.
Я вдихнула більше повітря в легені і вимовила все одним подихом.
-Я закохана в тебе, Майксе, з того самого дня, коли вперше побачила на порозі свого будинку на Хеловін 9 років тому. Ти був у костюмі скелета, Майло стояв поруч і тримав в зубах відерце зі солодощами у формі гарбуза. У тебе були брекети на зубах. Ти посміхався. І це була найкрасивіша посмішка, яку я коли-небудь бачила.
-А ти була в костюмі Емілі з мультфільму "Труп нареченої", твоє волосся блищало, бо ти вибризкала на нього весь тюбик лаку з блискітками, в ту ніч ти уперше нафарбувала очі тушшю... а ще від тебе пахло вишнею... З тих самих пір я люблю вишню... Чому ти раніше не сказала? - Крістіан сумно посміхався, не відводячи погляду від заходу сонця над океаном.
- Боялася втратити тебе. - Я вимовила ці слова одними губами. Пахло щойно змеленою кавою і шоколадом. Кріс сидів поруч, його сіро-блакитні очі, наповнені сумом, споглядали кудись далеко, крізь хмари, туди, де ще зовсім юний він стояв на порозі сусідського будинку і захоплено дивився на найгарнішу дівчинку в світі.
-Втратити? Вікі, я ходжу за тобою з дитинства, з 9-річного віку, я навіть всі п'ять частин "Сутінків" дивився з тобою, а ти кажеш, що боялася втратити мене?
-Я думала, ти любиш "Сутінки"...- з гіркотою в голосі вимовила я.
-Я тебе люблю весь цей час...
-Тоді чому ти мовчав? - Мене кинуло в тремтіння.
-Пам'ятаєш вечір у будиночку на дереві, коли мені Гейлі відправила те повідомлення з зізнанням у почуттях?
Чи я пам'ятаю? Ці події я бачу в кошмарах й досі, - подумала я й кивнула на знак згоди. Майкс продовжив.
-Ми тоді напилися полуничного пуншу, і ти до глибокої ночі розповідала мені, як рада, що у твого найкращого друга тепер буде дівчина, що ми з Гейл будемо чудовим парою, і що ти бажаєш нам безмежного щастя та трьох гарних дітей.
-Про дітей я не говорила,- я покрутила головою і мимоволі зморщила ніс.
-Двох хлопчиків і дівчинку,- не радісно посміхнувся Крістіан.
-Я дійсно несла всю цю нісенітницю тоді? 
-Я подумав, що ти мене дійсно сприймаєш тільки як друга, якщо так реагуєш на ситуацію і ніколи не будеш дивитися на мене як на "хлопця", отже, вирішив дати шанс Гейлі. А ввечері, коли ти ходила на побачення з Ліамом, я остаточно змирився з тим, що так і залишусь у friend зоні назавжди.
- То було перше і останнє моє побачення з хлопцем. - схилилася головою на плече Крістіна.
-Тому що тебе ніхто не кликав. Хто ризикне запросити дівчину на побачення, коли знають, що її найкращий друг а-ля старший брат зверне тобі за це шию? - Майкс задоволено посміхнувся, але в його голосі було чутно сум.
-Ти дійсно забороняв хлопцям кликати мене на побачення? - піднявши очі, здивовано поглянула я на нього.
-Ти жартуєш? Ти вранці дивилася на себе в дзеркало? Знаєш, скільки хлопців у школі таємно захоплюються тобою? Тому мені довелося працювати над своєю репутацією всі ці роки, щоб жоден з них навіть не наважувалися дивитися в твій бік. Пам'ятаєш, ми з Ніком побилися після тренування, мене тоді ще відсторонили від занять на два тижні?
-Я пам'ятаю. Але ти відвозив мене до школи щоранку і забирав після занять щовечора, незважаючи на покарання.
-Так, - Крістіан дивився на пляж. Сонце майже повністю зайшло за горизонт. Корній сидів на тому самому місці.
-Хочеш піти до нього? - запитав Майкс, опустивши на мене очі. Я мовчки кивнула. Хлопець поцілував мене в лоб і простягнув руку, щоб допомогти встати.
-Я буду за баром, - додав він, коли я пішла до виходу з тераси.
-Захід сонця сьогодні особливо прекрасний, - сказав Корі, коли я сіла поруч з ним на пісок і взяла його за руку, - А океан такий неспокійний. Я навіть не міг уявити раніше, як почувався Матвій, коли загинув Айян і чому він говорив, що його душа померла в той момент, коли перестало битися серце Лікана. Тепер я розумію.
-Малайя не загине, Корі.
Я повернулася і міцно обійняла хлопця, він обійняв мене у відповідь...
Почався дощ і ми змушені були повернутися в кав'ярню. Матвій і Крістіан сиділи за столом в альтанці.
-З ним все гаразд, я це відчуваю але він розлючений і... наляканий? - Кріс немов запитував сам у себе. - Існує щось, що може налякати Малайю?
-Крістіане, я розумію, ти б дуже цього хотів, але ти не можеш відчувати його, коли він перебуває в іншому світі... - Матвій постукав пальцями по столу. Він був засмучений, як і ми всі, але намагався не показувати своє хвилювання. Корній сів поруч з дідусем і деякий час мовчки дивився на екран свого телефона. Я думала про те що сказав Крістіан. За час знайомства з хлопцем, я ніколи не бачила, щоб він чогось боявся,( гідрофобію, не впевнена, що слід враховувати ) міг бути збитим з пантелику, неприємно здивованим, злегка шокованим але я навіть не можу уявити, що могло його налякати... Крім вірогідності втратити матір...
-Він не в Землях. Малайя хотів сказати, що Тиберій не в Землях, а в цьому світі. Ось чому Крістіан може відчувати його.
-Твою матір, Майксе. - Матвій ошелешено дивився на Крістіна.
-Ми весь цей час помилялися. - Він голосно видихнув і різко піднявся з-за столу.
-Як це можливо? Таурус впевнений, що Тіберій не покидав Землі, окрім тих двох разів, коли створив свого першого вовкулаку, який обертав усіх інших перевертнів і... - я запнулася.
-Він був у цьому світі і не повертався в Землі, а ще 3 рази Кабулл відкривав "браму", щоб впустити берсерків...- Корній говорив, наче загипнотизований.
-З огляду на те, що у нього мати Малайї Аланіта, а вона - Мавка, Мавки мають здатність "наводити морок", іншими словами, створювати ілюзії, Тиберій міг змусити її використовувати свої сили, щоб вводити Зграю в оману весь цей час. Його перебування в Землях було всього лише ілюзією. Потрібно повідомити Таурусу. І Александру. - Матвій взяв ключі від джипа, що лежали на столі, і швидким кроком вийшов з кімнати.
-Я відкрию браму, щоб Таурус міг пройти, і повернуся. Будьте обережні.