Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Ноксор.
Мить і я знову обережно підминаю мале тільце під себе притискаючи власною вагою, знерухомлюючи. Впиваюся жадібно у її губи одразу проникаючи глибше відчуваю власний залізний присмак.
Відірвавшись прикушую власну мітку Хмаринка зі гучним стогоном хапається за мене. Я чув її бажання що кортіло теж перевірити мої відчуття!
Марія.
Задихаючись від бурі почуттів що пробивали мене наскрізь і запаху розжареного сонцем повітря з пекучим полум’ям, я натрапляю поглядом на свій укус що ще виднівся. Але навколо нього вже почали проявлятися ледь помітні візерунки що ставали насиченішими.
А що як спробувати?
– Якщо кортить, то давай – шепоче мені прямо на вухо даючи зелене світло моїй цікавості.
Обережно торкаюся мітки пальцями, драконове тіло напружується. Нокс впирається своїм чолом мені у ключицю. Тоді пробую торкнутися мітки губами, дракон затремтів рвано видихнувши, а мою свідомість щось приємно залоскотало!
Що це було?
– А ти спробуй ще раз і дізнаєшся – мов прочитавши мої думки пропонує дракон.
І я злегка прикушую мітку на що з Ноксора одразу виривається гортанний рик, притискаючи мене до ліжка міцніше, а мене раптом накриває настільки шаленою хвилею почуттів, від яких просто зносило дах!
Далі все відбувалося мов у сні! Ми начебто з ланцюгів зірвалися, не могли насолодитися один одним просячи ще й ще!
Розчиняючись у власних почуттях і кожній клітині тіла! Поринаючи у дивовижний стан піднесеності доки ми і наші душі не злилися воєдино!
******
Прокидаюся від монотонного погладжування моєї спини туди, сюди. Лежачі у Нокса на грудях що повільно підіймалися, я не поспішала розплющувати очі. Насолоджуюся як одна рука проходиться по спині, а інша ніжними рухами погладжувала моє стегно. Мені аж кортіло солодко замуркотіти настільки це було приємно!
– Знову нахабно прикидаєшся? – хитрий шепіт залоскотав мені маківку.
Розплющивши очі мружусь від тьмяного ранкового світла, та згодом мої очі призвичаюються до світла. Підводжу погляд на задоволеного дракона.
– Доброго ранку. Схоже сьогодні в тебе гарний настрій. – хриплю сонним голосом.
– Звичайно – притиска мене до себе ближче.
– Я можу поцікавитися, що стало причиною твоєї такої задоволеної мармизи?
– Ти моя крихітна срібна Хмаринка. Адже ми тепер пов’язані.
Помічаю чорний візерунок у нього на шиї що сповзає у вигляді димки на ключицю і плече.
– Це моя мітка? – милуюся і обережно торкаюся її країв, насолоджуючись емоціями свого Дикунчика. А як виявляється це було досить приємно!
– Так – хрипить, а я вже вираховую свій план втечі до теплої ванни і маленьких пустощів!
Користуючись розслабленістю дракона схиляюся до його мітки і злегка кусаю, підсвідомість одразу пробиває шалене полум’я ейфорії що так і спалює мій мозок з середини диким бажанням!
– Хмар-р-ринко – з гарчанням кличе мене Ноксор, ловить і валить мене на ліжко при спробі втечі.
Я вибухаю сміхом що не в силах стримати, а в дракона нервово сіпається кутик губ у напівпосмішці.
– І куди це ти зібралася? Невже знову тікаєш від мене?
– А що не можна?
– Чому ж біжи, але знай покарання буде спокусливо нестерпним.
– Для кого саме? – дражнюся.
– Хотів би я сказати лиш для тебе, але боюся що і сам буду піддаватися спокусливим тортурам.
Ноксор пристрасно припадає до моїх губ важко відкривається.
– Це було перше попередження.
– А що як все одно втечу?
Дракон схиляється до мене і ледве торкаючись моїх губ своїми, промовля:
– От же ж капосна Хмаринка. Я ж вже тобі казав, що нікуди ти від мене не дінешся, ні в цьому житті, ні в іншому. Я всюди зумію тебе віднайти моя крихітна срібна Хмаринка.
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко», після закриття браузера.