Читати книгу - "♡♡страсті-мордасті♡♡, Маїра Цибуліна"

- Але чому їй не перефарбували волосся потім  в інший колір замість зеленого? - запитала я. - І тоді скандал можна було б зам'яти ще в самому його початку.

- А ти думаєш, їй не фарбували? Фарбували спочатку в коричневий колір, але це нічого не дало. Потім - в чорний колір, але і це не допомогло. Зелений колір тільки став ще темнішим. І бідна Танічка нагадувала потворну жабу з болота. Фарба так і не змилася.

- І що вона так ходить з жаб’ячим волоссям? - здивувалася я.

- Тепер уже ні. Коли її справжнє волосся відросло на п'ять сантиметрів, то зелені кінчики обстригли. Тепер вона носить чоловічу стрижку.

- Пам'ятаю, я її бачила по телику, - додала Іра. - У неї було шикарне, густе волосся русявого кольору, яке доходило їй мало не до дупи. Ще пам'ятаю, я їй позаздрила. Таке гарне волосся мати!

- Я чув, як ходили чутки, ніби цю перукарку підкупила одна жінка, у якої Вєдакова чоловіка вкрала. Ось ревнива дружина і помстилася розлучниці.

- Ось це так історія! - вигукнула я від захоплення.

- Так! Приступайте обидві до роботи, - зажадав Карл і вийшов.

Іра посадила мене в крісло і почала наді мною чаклувати. Вона мені зробила приголомшливий макіяж і зачіску, замість Карла, у якого і без того вистачало клопотів. Потім я одягла сукню, поки Іра робила макіяж другій моделі, Катерині. Але вона, на мій погляд, виглядала потворно. І ще вона мене жала з усіх боків. І мені здавалося, що вона трісне від одного мого різкого руху.

- Іро, мені здається це плаття трохи вузьковате на мене, - звернулася я до візажистки.

Вона відсторонилася від Каті й глянула на мене. В ту ж секунду вона вибухнула реготом.                                                

- Що таке? - образилася я. - Що я його одягла навиворіт, чи що?

- Ти його наділа задом наперед! - потішалася наді мною Ірина.

- Як задом? - здивувалася я, розглядаючи себе в дзеркалі.

- Бачиш, твоя спина майже вся гола, - пояснила Іра, - а не повинно так бути. Спина повинна бути повністю закрита.

- Тоді, що ж, виходить? - здивувалася я від почутого. - Спина буде закрита в той час, як мої сиськи будуть випирати назовні?

- Вони не будуть випирати назовні, вони будуть сексуально підкреслені.

- З глузду з'їхати! - Здивувалася я. - Та хто таке плаття купить? Хіба що стриптизерша якась або повія.

Але я глибоко помилилася в своїх доводах. Мадам Вєдакова, ця бізнес-дамочка і впливова особа в політичних колах, одразу запримітила цей "приголомшливий виріб", як вона сама висловилася, і побажала його негайно купити, навіть не міряючи.

- Фантастика! - верещала вона від захвату, оглядаючи мене з усіх боків. - Це шедевр мистецтва! Крістіан Діор прямо себе перевершив! Він – «тряпочний» геній! Я його просто обожнюю.

На цьому мій перший показ мод був закінчений. Я не встигла вийти на сцену і пройти кілька кроків, як мадам Вєдакова зірвалася з дивана і підбігла до мене. Я так злякалася, що трохи підбори не відкинула. Бізнес-леді більше не побажала дивитися показ, пояснюючи це тим, що вона вже знайшла те, що шукала.    

Ірина була обурена страшенно. Адже вона так старалася, мазюкала обличчя моделям, а ця мадам навіть не побажала додивитися на її роботу до кінця.

- Мене ще ніхто так не ображав! - бубоніла Іра, коли Тетяна Вікторівна, сяючи від щастя, сіла у своє шикарне авто, тримаючи в одній руці пакетик з настільки жаданою сукнею. - Вона мене так принизила! Принизила мою роботу, сенс мого життя!

І інші моделі стали обурюватися, злобно поглядаючи в мою сторону.                   

- Тільки вийшла на подіум і вже такий фурор викликала!

- Таким темпом нас всіх випруть на вулицю. А ця жаба буде вертіти своїм задом замість всіх нас!

- Ненавиджу таких вискочок!

 - А може, вона з самим Смольним крутить?!

 - Так точно.

 - Ось чому …

І на цьому пересуди фарбованих ФІФ припинилися так, як вони не могли далі своїми маленькими мізками придумати нічого правдоподібного. Адже не міг же Смольний змусити Тетяну Вікторівну Вєдакову купити саме те плаття, яке було на мені. Це просто сто відсотків везіння і все.

Так все-таки бабське царство - це жаб’яче болото або відьомське кодло! Як я примудрилася потрапити сюди? Але їсти мені хотілося, при тому ще треба буде чимось віддячити Мусі і Сергію Петровичу за те, що дали притулок мені, прихистили так сказати бідолашну сирітку в скрутний час. Комунальні платежі за воду, газ, електрику, за житлове приміщення - не маленькі в наш час. І ще треба буде накупити продуктів, щоб відшкодувати збитки і поповнити запаси холодильника, який я спорожнила всього за два дні проживання у Катошкіних. Яка, я все-таки ненажера! Ні, не знайти мені чоловіка і до пенсії. Таку ходячу анаконду, яка проковтує все, що рухається, а в моєму випадку - все, що приємно пахне і складається з м'ясних волокон, - буде важко прогодувати! Щоб це зробити - чоловік повинен заробляти, як мій тато. А він адже у мене місцевий олігарх! Тому з їжею в нашому домі проблем ніколи не виникало. Але що буде, якщо мій чоловік виявиться простим робітником або навіть бізнесменом. У першому випадку бідолаха буде їсти тільки «мівіну» і то на свята, щоб задовольнити апетити своєї чарівної дружини. А в другому випадку - бідолаха буде все життя горбатитися тільки на шлунок своєї улюбленої і ненаглядної дружини! На все інше грошей буде просто не вистачати.