Читати книгу - "2. Прокляття Старого Млина, Yana Letta"

Наступного ранку село знову гуділо — новини поширювалися швидше, ніж баба Варвара встигала кип’ятити самовар.

Хтось розкопував млин, хтось шукав гроші, слідопити щось розкрили...

Але хто ж насправді розкрив цю справу?

Звісно, капітан Буряк!

Ну, принаймні так він сам заявляв.

Слідопити тільки-но прокинулися після довгої ночі, коли почули гучний голос на центральній вулиці.

— ОФІЦІЙНО ЗАЯВЛЯЮ, ЩО РОЗСЛІДУВАННЯ УСПІШНО ЗАВЕРШЕНЕ!

— Ой-йой... — простогнав Іван, ледве розплющивши очі.

— О ні… — Соломія потерла скроні.

— Та не може бути! — Тимко аж підстрибнув. — Що він там вже вигадав?!

Вони вискочили на вулицю й побачили, як капітан Буряк стоїть перед натовпом селян у переможній позі.

— ВСІ ПИТАННЯ ЗАКРИТІ!

— Ну то й чудово, можна додому, — хмикнула баба Марія.

— СТІЙТЕ! Я ЩЕ НЕ ЗАКІНЧИВ!

Село ще більше насторожилося.

А Буряк, упевнений у своїй геніальності, почав пояснювати.

— Отже, шановні громадяни!

— Я особисто провів складне розслідування...

— Ой, ну та не брешіть, ми бачили, що ви тільки пилюку з себе струшували! — буркнув дід Петро.

— ТИША В ЗАЛІ!

— Це не зал, це вулиця, — поправив Тимко.

— ТИША!!!

Буряк зробив паузу для драматичного ефекту.

— Як я і припускав, у млині не було ніякої містики! Це була звичайна...

Він перевів погляд на дітей, немов чекав підказки.

Максим закотив очі, але мовчав.

— ...Ем... Це був злочин, пов’язаний зі старими грішми, які там хтось шукав!

— А хто їх шукав? — гукнула баба Варвара.

— Ем...

Він швидко перевів погляд на дітей ще раз.

Максим витримав паузу і голосно сказав:

— Степан!

— СТЕПАН, А ТОЧНО! — голосно повторив Буряк, роблячи вигляд, що сам до цього дійшов.

— Але ж він їх не знайшов, бо гроші були забрані раніше, — додала Соломія.

Буряк повторив за нею, наче це був його власний висновок:

— ГРОШІ БУЛИ ЗАБРАНІ РАНІШЕ!

— А хто їх забрав? — запитав дід Петро.

Буряк знову мовчки втупився в дітей.

— Фермер Василь, — підказав Тимко.

— ВІРНО! ВАСИЛЬ!

Селяни перезирнулися.

— А що ж ви тоді розкрили, якщо всі відповіді вам підказують діти? — поцікавилася баба Марія.

Буряк задер голову.

— Я, як керівник слідства, вміло зібрав усі докази й контролював ситуацію!

— Ага, особливо коли на вас дошка впала, — хмикнув Іван.

— Це була ПРОВОКАЦІЯ!

— Та ні, то була звичайна гнила дошка, — виправив Тимко.

Буряк проігнорував коментар і продовжив:

— Таким чином, я... тобто ми... Я! УСПІШНО ЗАВЕРШИВ СПРАВУ!

І він гордо виставив груди вперед.

Селяни послухали його і ще раз переглянулися.

Всі знали, хто насправді розкрив справу.

Баба Варвара першою голосно кашлянула і сказала:

— Ну що ж, тоді треба подякувати справжнім розслідувачам.

І всі почали аплодувати.

Дітям.

Буряк розгубився.

— Але ж я... Але ж я...

— Що, капітане? — усміхнулася Соломія.

— Ну я ж... ну це ж...

— Дякуємо вам за участь, — сказав Максим, підморгнувши.

Село вибухнуло сміхом.

Буряк зажурено схрестив руки на грудях.

А потім знову гордо випнувся і сказав:

— Головне — що справу розкрито!

І пішов геть, наче це він переміг.

Коли натовп почав розходитися, слідопити зібралися разом.

— От і все? — запитав Іван.

— Не зовсім, — сказала Соломія.

— Так, ми знаємо, хто шукав гроші.

— Але ми не знаємо, що сталося з Іваном Ковтуном, — додав Тимко.

— І ми ще не спіймали Василя, — нагадав Максим.

Бублик тихо муркнув і потерся об ногу Максима.

Він теж відчував, що це ще не кінець.

Бо якщо Василь думав, що все минулося...

Він помилявся.

І слідопити збиралися це довести.

Максим глянув на друзів.

— Сьогодні ми поговоримо з Василем.

— І що, якщо він не зізнається? — запитав Іван.

— Тоді ми знайдемо докази.

Всі подивилися в бік ферми Василя.

Бо ця історія ще не була завершена.

Вона тільки наближалася до головного фіналу.