Читати книгу - "Це війна!, Ана-Марія Еріш"

- Я не можу загадувати далеко, адже наше життя доволі непередбачуване. Та Тейлор саме та дівчина, яку я б хотів бачити поряд з собою кожного дня. - Раян знову взяв мене за руку. - Сподіваюся, що і вона відчуває те саме.                                                                                                                                 

Однак я нічого не могла йому сказати. Та батьки чекали від мене якоїсь реакції, тому я просто кивнула. Навіть не знаю, чи він той самий для мене. Так, нам тут не потрібні ці думки. Це все просто на мене так вплинула та ситуація з його батьками. І я не перестану себе впевнювати в цьому.                               

Однак вечір повільно почав наближатися до кінця. Я бачила, що мама вже починає засипати. Через свою хворобу вона має певний режим, якого має притримуватися, і її організм вже звик до такого. Це ж помітили і батько з Раяном, тому хлопець і вирішив швиденько попрощатися та їхати додому. Не знаю чому, та я вирішила його провести до машини. Хлопець не пручався. Але ми зупинилися на під'їзній доріжці, не рухаючись далі.                                                                                             

- Дякую. - раптово сказав він. - За цей чудовий вечір. Сьогодні я вперше відчув себе частиною справжньої родини. Не думав, що це станеться з батьками Тейлор Баєрс.                               

Це змусило мене розсміятися. Так, це теж не те, про що я мріяла. Однак все пройшло набагато краще, ніж я уявляла.                                                                                                                                          

- Життя підкидає нам неочікувані сюрпризи. Але завтра ми знову будемо ненавидіти одне одного. - посміхнулася я. - Не забувай, що в коледжі йде справжня війна між нашими факультетами. Тому, нам навіть друзями не стати. До того ж — я якось відійшла трохи від нього. - Всі ці почуття награні. Дякую, ти дуже добре зіграв закоханість. Запам'ятай Раян, я це кажу вперше і в останнє — ти дуже талановитий актор.                                                                                                                            

- Чому я не додумався зняти це на відео? - розсміявся хлопець. - Радий, що ти нарешті це визнала.     

От тільки на мить між нами повисла тиша, а я все вдивлялася в ці очі. Ніколи не помічала, що вони настільки гарні. І я не знаю, що мною керувало цього разу, та я потягнулася і поцілувала його. Ніжно, проте в той же час пристрасно. Господи, де мій мозок зараз? Тейлор, отямся, ти цілуєш Раяна Паркера. Однак хотілося змусити сама себе заткнутися. Зараз я просто насолоджувалася цим моментом. Але потім я різко відсунулася від нього.                                                              

- На нас дивилися мої батьки, а я ж мала з тобою відповідно попрощатися. - швидко сказала я. - На добраніч.                                                                                                                                                    

І так само швидко я пішла в сторону будинку, а Раян сів в машину та поїхав. Але я збрехала, адже батьки нас не бачили. Я просто не збиралася йому зізнаватися, що хотіла цього поцілунку. І це мене лякало...