Читати книгу - "Беру свої слова назад"

віддати тільки особисто Сталіну. Це злочин. Якщо весь цей фантастичний сюжет дійсно мав місце, то Жуков своєю злочинною безвідповідальністю заслуговував розстрілу. В даному випадку Жуков порушив присягу, бо клявся зберігати державну й військову таємницю. Він її не зберігав і зберігати не вмів. До абсолютно таємних особливої важливості документів ставився як до нічого не вартих папірців. Людей розстрілювали за халатне ставлення до куди менш важливих таємниць.

Не менш дивна поведінка Сталіна. Припустимо, що він відкинув план Генерального штабу. Але і знехтуваний план повинен залишатись абсолютно таємним, особливої важливості. Припустимо, з якихось причин ми не прийняли на озброєння новий тип ядерного боєприпасу. Але це зовсім не означає, що зі всієї технічної документації можна тут же зняти гриф таємності. А ось що у Сталіна: абсолютно таємний особливої важливості план він нібито відкинув і тут же розповів його зміст Поскребишеву. І Поскребишев вичитує Жукову: бач до чого додумався, на Німеччину нападати, та ще й найближчим часом! А ми будемо оборонятись, і часу на підготовку в нас досить!

І якщо Светлишину ми повірили на хвилину, щоб тут же викрити його в брехні й дурості, то письменникові М.М. Яковлєву ми не можемо повірити навіть і на хвилину. Яковлєв заявив про «неймовірну впертість очільника Радянської держави», який нібито відкинув геніальний план Жукова. Але не треба забувати, що влада в нас належала народові - робітникам і селянам. На чолі Радянського держави стояв колективний орган - Верховна Рада. Ніякої впертості цей орган ніколи не виявляв. Він схвалював все, що творив товариш Сталін. Причому схвалював завжди, миттєво й одностайно. На чолі Верховної Ради стояла Президія. Але й вона впертістю не прославилась. А на чолі Президії Верховної Ради стояв добрий дідусь Калінін. Головна відмінна риса - дивовижна гнучкість хребта. «Своїм підписом Калінін санкціонував всі дії Сталіна, надаючи беззаконням вигляд законів» (К.А. Залесский. Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь М., 2000. С. 203).

Забувши про нашу небувалу демократію, М.М. Яковлєв називає Сталіна очільником держави. Як можна вірити заявам Яковлєва про «неймовірну упертість», якщо шановний дослідник навіть не знає, які посади займав великий вождь?

* * *

Мені кажуть: можливо, в «Криголамі» все правильно, але де ж документ?

Відповідаю: документ зберігається в Центральному архіві Міністерства оборони РФ (фонд 16, опис 2951, справа 241, аркуші 1-16).

Всі документи часів війни в новій демократичній Росії розсекречені. Це дуже гарна новина.

А от погана: замість грифів «Таємно», «Цілком таємно», «Цілком таємно. Особливої важливості» і «Абсолютно таємно. Особливої важливості. Тільки особисто», які зняті з документів часів війни, введений новий нешкідливий гриф «Видачі не підлягає». Так що можете радіти: ніяких таємниць про війну більше немає. Правда, до найцікавіших і найважливіших документів війни доступу як не було, так і немає. У російській мові для цієї ситуації є дуже мудрий вираз: що в лоб, що по лобі.

А якщо серйозно, то ми - єдиний у світі народ, який абсолютно не пам'ятає Другу світову війну й нічого про неї не знає. Ми єдині, кого війна зовсім не торкнула і не схвилювала. На офіційному рівні в нас не було й немає ні книжок, ні підручників, ні досліджень, ні статей, ні фільмів про війну. Фальшивки типу «Доля людини» - не в рахунок. Війну не вивчали ні у військових училищах, ні в інститутах, ні у військових академіях, ні в Академії наук. Ми - єдина у світі країна, в якій вивчення війни категорично заборонене.

Як можна вивчати історію війни, якщо Горькови, Гайдари, Піхої, Примакови та Безименські сидять на сторожі архівів, видаючи нам тільки те, що їм вигідне в даний момент?

Розділ 10
Як Жуков намагався догодити Сталіну

Жуков небезпечна і навіть страшна людина... Я 30 років працюю з Жуковом. Він самовладна деспотична, безжалісна людина... Я бачив, яке неймовірне хамство проявив Жуков до ряду людей, у тому числі великих вольових людей.

Маршал Радянського Союзу Р.Я. Малиновський. Георгій Жуков. Стенограма жовтневого (1957 р.) пленуму ЦК КПРС і інші документи. С. 487 – 1 -

Починаючи з «Криголама», у всіх своїх книжках про війну я показую жахливі й дикі суперечності в мемуарах Жукова. Офіційні кремлівські ідеологи не залишилися в боргу. Головний їхній аргумент: від життя, наймиліший, відстаєш! Ми давно відкинули шість кон'юнктурних видань мемуарів Жукова й орієнтуємося тільки на єдино вірне і правдиве сьоме видання, а ти все як і раніше на перше видання посилаєшся.

Йшов час. З'ясувалося, що сьоме видання виявилося настільки ж спотвореним проклятою цензурою, як і всі попередні. Та ж доля спіткала і восьме, і дев'яте видання. Але знову в мене кидають зброєю пролетаріату: ми-от вловлюємо дух часу, борзо переписуєм історію відповідно до найправдивішого десятого видання, а ти все ніяк від першого відмовитися не можеш.

Довелося зізнатися самому собі: мене загнали в глухий кут. Як виграти цю гонку? Вони - в Москві. Виходить новітнє видання «Спогадів та роздумів», яке спростовує всі попередні, і спритні цінителі Жукова тут же виправляють свої погляди на хід війни відповідно до останніх вказівок. А я далеко. Поки до мене нове видання дійде, кремлівські ідеологи його вже кон'юнктурним оголошують і працюють з новим, найправдивішим.

Що ж робити?

Вихід напрошувався досить простий: зібрати всі видання мемуарів Жукова, прочитати, порівняти, вловити тенденцію, на цій основі видавати прогноз розвитку. Знаючи, як деформувалися мемуари вчора та позавчора, можна передбачити, в який бік їх вигне завтра. Використовуючи елементарний аналіз, можна заглянути в майбутнє, можна дізнатися, в який степ прийдешнього дня занесе великого мемуариста. Найбільший стратег усіх часів і народів володів (якщо йому вірити) науковим передбаченням. Ось його ж, це