Читати книгу - "Кривавими слідами"

блядь, я не бачу мотиву, – стенув плечима. – Вчора ми говорили про те, що злочин міг учинити Ковальчук без участі Волошко. Мотив – ревнощі до Вітторіно. Мені ця версія не вельми подобається, але має право на існування. А сьогодні ми дізнаємося, що Волошко знайома з Базилюком. Кожного разу, коли я перестаю думати про Волошко, знаходиться щось, що вказує саме на неї.

– Ніщо не заважає Ковальчуку бути знайомим із Базилюком теж, – висловила припущення Власта. – Вони могли б усе влаштувати за її спиною. Як на мене, цілком логічно.

Слідчий та опер замислилися.

– Ковальчук за спиною Волошко організував убивство Вітторіно. Усе для того, аби стати її єдиним чоловіком. Мотив – ревнощі. Для позбавлення життя італійця він наймає професіоналів. Десь знаходить гроші, аби оплатити найманих убивць, купити підроблені документи і на інші витрати. А на твоє вбивство, Єгоре, у нього не вистачило грошей і він вирішив сам скоїти напад?

Єгор скривився:

– Або ж напад на мене виявився спонтанним рішенням, – запропонував варіант. – Блін.

– Що? – Власта саме підвелася й підійшла до вікна. Їй подобалося спостерігати за тим, що на вулиці. У такі моменти голова працювала краще.

– Не вірю, що Волошко не брала в цьому всьому участі.

– Їй не вигідно було вбивати Вітторіно, – заперечив Кир’ях. – Він допомагав їй матеріально. Та й відкриття приватного кабінету мав їй оплатити.

– Ти забуваєш, що Вітторіно збирався покинути її, – нагадав Скляр.

– Їй вигідніше було зробити все можливе, аби повернути прихильність Вітторіно, ніж убивати його, – відмахнувся Кир’ях.

– Ми дещо не врахували, – Власта різко відійшла від вікна.

Опер зі слідчим зацікавлено подивилися на патрульну.

– Звідки нам відомо, що Волошко та Вітторіно спіткали проблеми в стосунках?

– Ілона Вітторіно засвідчила, – відповів Скляр. – Розповіла, що її чоловік прагнув уберегти шлюб. Це саме підтвердив Артем Бойко.

– Наскільки перевірена правдивість цієї інформації? – поставила цілком логічне запитання Власта. – Кожен із цих двох людей міг запросто збрехати.

І знову Скляр розсердився. На себе – тому, що не попіклувався, аби перевірити ці свідчення, на патрульну – через те, що знову виявилася розумнішою.

* * *

П’ятниця, 25 січня 2019 року. 15:15

Скляр зиркнув на годинник, відтак на дату, що дрібненькими цифрами стояла під годинами. Середина п’ятого дня розслідування. Які там, бляха-муха, гарячі сліди?! Уже все давно вистигло! Обережно вклав мобільний до кишені куртки. Рука турбувала сьогодні вже менше, та все ж у спокої не лишала. І знову слідчий дратувався. Четвер виявився не найкращим днем на цьому тижні: уночі він погано спав через руку, а надто від хвилювання за розслідування. Керівництво щодня допитується, як просуваються справи. Те, що поліція вже має чимало важливих фактів, нікого не турбує. Бо факти фактами, а вбивць і досі не впіймали.

Після безсонної ночі слідчий примудрився погиркатися зі своєю нареченою, причому на рівному місці: лишив на столі брудний посуд після вчорашньої вечері. Хай там як, а Єгор прекрасно розумів справжню причину: Тані набридло постійно бути самій. Учора Скляр не вперше проігнорував її бажання влаштувати романтичну вечерю. Ні, насправді він дуже хоче проводити з нею більше часу, але… так, роботу свою любить більше, ніж її. Дівчина права.

На роботі теж не краще: патрульна знову виставила його якимсь недоумком. Йому навіть здалося, що Кир’ях, дізнавшись, що він не перевірив свідчення Ілони Вітторіно та Артема Бойка, по суті, теж підозрюваних, глянув на колегу осудливо. Чудовий початок роботи на новому місці, нічого не скажеш! Та з іншого боку, він просто не встиг перевірити ці довбані свідчення. Скляр прекрасно розумів, що зробив би це, щойно дійшли б руки. Не все ж відразу.

А далі, здається, його спіткало найгірше за цей день. Слідак без проблем спекався Кир’яха, а заразом і Нагая, відправивши їх закінчити перевірку записів із навігатора автівки, яку вбивця орендував під чужим іменем. Потім планував насолодитися самостійним розслідуванням, проте з ним разом посунула Власта. Він би залюбки гаркнув на неї і прогнав, та патрульна вкотре пішла козирем: зголосилася попрацювати його особистим водієм.

«Ну невже їй немає чим удома зайнятися? Прибрати, їсти приготувати, із донькою побачитися, сукню собі піти купити… бойфренда нового знайти?» – Скляр кинув погляд на Власту. Жінка навіть і не помічала, як він її ненавидить, надто захопившись розслідуванням.

Власта звернула увагу, що Скляр нервує, та нічого не сказала. Уже зрозуміла, що для Єгора це звичний стан. Лиш краєм ока спостерігала, як той нервово посмикує під столом ногою. А ще знову помітила в його погляді дивні тривогу та сум, що вже якось спостерігала в лісі біля траси, коли вивчали записи з навігатора.

Віталіна Волошко запізнювалася. Щоправда, не набагато – на п’ять хвилин.

Нарешті, двері кав’ярні відчинилися, і новим відвідувачем виявилася саме вона. «Сьогодні не в шубі, у довгій рожевій куртці», – мимоволі Власта зосередилася на її зовнішньому вигляді. Хотілося так гарно виглядати, як ця жінка. І не турбуватися про завтрашній день. І щоб донька теж могла собі ні в чому не відмовляти. І університет би їй десь за кордоном підібрала. Ну хоча б у Польщі. Або краще в Німеччині. Але Польща теж нічого. Дочка має хист до мов…

Тим часом Віталіна Волошко зняла капюшон, роздивилася, шукаючи їх поглядом. Скляр трохи підвівся і махнув рукою, аби вона швидше їх помітила.

– Вона побачила нас відразу, – стиха промовила Власта до Скляра.

– Я помітив, – так само напівголосно відказав слідак, не відводячи погляду від Волошко й усміхаючись приязно. Нехай його доброзичливий погляд збиває її з пантелику. Слідчий прекрасно бачив, що першим, на кого подивилася Волошко, був Ковальчук. А той лише самими очима повідомив, що на неї вже чекають. Вони з Властою не просто так призначили їй зустріч саме тут. Хотілося побачити цю парочку разом. – Навіть не сумніваюся, що вона давно попередила його про нашу спільну зустріч, – додав він.

– А Ковальчук, у свою чергу, попередив її, що ви не самі, – саме встигла доказати Власта, коли Волошко підійшла до їхнього столика.

– Ви ж не проти, що зустріч пройде саме тут? – сказав Єгор і привітався. – Надто вже тут смачна кава.

– Охоче вірю. Сама люблю починати свій день у цьому закладі. Мáрко дуже уважно ставився до підбору напоїв. – Волошко ввічливо усміхнулася, та за цією посмішкою поліцейські помітили напругу. Хоча мала бути гіркота втрати. – Сумно тільки, що… він уже не з нами. – Жінка неквапливо зняла верхній одяг, повісила на спинку стільця та присіла навпроти.

– Ви представляли Костянтина