Читати книгу - "Проклята, Наталка Смеречинська"

- Олена, спробуймо по іншому - Влад вихопив один білосніжний листок з купи паперу на столі, що ще не встигли постраждати від мого "таланту" - Опиши її ще раз, але цього разу постарайся згадати всі деталі максимально. Навіть найменші. Можливо якісь особливі прикмети спадуть на думку?

- Та вона вся була особлива - похмуро зізналася я,  від втоми зариваючись руками у власне волосся. Завжди так роблю, коли нервую, або хочу спати... А сьогодні в мене прямо флеш рояль у цьому плані. 

Ночівля на чужому місці, поїздка до села, нові "приємні" знайомства, розмови, видіння, стреси і... І звичайно ж відьма, що невидимою тінню (а іноді дуже навіть видимою) височила над усім цим. 

- А ти постарайся, добре? - голос Влада був спокійним і лагідним, так наче він вмовляв капризну дитину послухатись дорослого - Намагайся згадати якомога більше деталей. 

Я скривилася, але діватися було нікуди, і смиренно кивнула Владу. 

-Добре! - Костя загасив цигарку об пусту банку пива, що стояла на підвіконні саме для цих цілей і відірвався від стіни - Тоді ви займайтесь цим, а я поки прогуляюся і  декого провідаю. 

- І кого саме в такий час ти зібрався провідати?- Аліса підняла брову і багатозначно глянула на темноту за вікном - Місцеві дискотеки, бари, радомишльських дівчат?

- Не ревнуй, крихітко, а то ти стаєш схожою на сварливу дружину з анекдоту! - Костя підморгнув подружці, підхопивши свою куртку зі стільця - Ти єдина в моєму житті, ТАКА! Тож я скоро повернусь!

І до того як білявка обурено видала ще щось, сбушник зник за дверима кімнати. 

- Ах ти ж...

- Алісо, будь ласка! - Влад з осудом похитав головою і знову глянувши на мене, пояснив - У Кості є тут знайомі, які можуть нам допомогти у цій справі. Тож, не будемо заважати йому рятувати нас всіх.

Остання фраза призначалася сестрі і білявка все добре зрозуміла. 

- Дуже треба..- пробурмотіла собі під ніс подружка і демонстративно взяла з купи випадковий малюнок(чергову жертву мого "таланту" живописця), даючи зрозуміти, що це її не зачіпає.

Хоча блискавки в голубих очах білявки говорили самі за себе і Костянтину ще відгукнеться невдалий жарт. 

Прочитавши те ж саме в  виразі обличчя сестри, що й і я, Влад лишень  тяжко зітхнув і звернувся до мене:

- Ну що? Поїхали?