Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Глава 14.1

У клуб доїхав уже майже перед закриттям. Навіть сумнівався, що застане Дмитра на робочому місці. Але друг чекав. Виходить, дійсно щось важливе? Можливо, потрібна в чомусь допомога?

— То що трапилось? Чому так терміново треба було зустрітись? — запитав Єгор, коли вже відійшли від ресепшену.

— Зараз поясню, — відповів Дмитро, рукою вказуючи на одну з дверей.

Вони йдуть говорити не в кабінет? Дивно. І ще дивніше, що опинились у кімнаті служби безпеки. Хлопці, до речі, як тільки увійшов шеф, привітались з Єгором і вийшли.

— Сідай, — кивнув друг на стілець.

Сам же обрав файл з якоїсь папки. І вже за мить на екрані з’явилось відео. Ліка і Катя, її подруга. Знайома обстановка… І як він сам не здогадався?

— Дякую! Та я це бачив, — сказав і вже хотів піднятись і піти.

Навіть відвернувся, щоб ще раз те все не передивлятись.

— Ні-ні! Запевняю тебе: цього ти ще не бачив, — притримав Єгора за плече Дмитро.

Що ж, той, хоч без ентузіазму, але повернувся до монітору. Видно, що дивитись усе це ще раз йому дуже неприємно. Губи стиснуті, мабуть, і зуби аж скриплять, грають вилиці, чути, як сопе, здається, от-от і почне вогонь видихати! Але все ж не відводить від монітору погляд з-під лоба.

Що за знущання? Навіщо Дмитро проганяє його через це катування знову? Невже те, що йому прислали, це не все? Було щось гірше у тій розмові? Чи у діях Ліки до дітей? Аж в жар кинуло від однієї думки!

— …Цікаві, веселі, незвичні, романтичні побачення і пристрасть у ліжку — все, що мені потрібно! Які діти?! — вкотре слухав, міркування Ліки, якими вона емоційно ділилась з подругою на тому відео. — Але тепер… — ніби видихнула все повітря.

О! А ось і продовження. Напружився, очікуючи почути щось шокуюче.

— Я ні про що не жалкую, — продовжила Ліка, — хіба що про свої дурні думки. Такі класні хлопці… І я погоджуюсь зі словами сестри, я таки полюбила їх.

Що? Що вона сказала? Це він не розчув, чи видає бажане за дійсне? Аж нахилився ближче до екрану, ніби намагався не випустити з виду жодної деталі, жодного жесту дівчини.

— А коли ми вчора обнялись, — обхопила себе руками, заплющивши очі, — я розридатись хотіла. Розплавилась, розтанула, голова обертом пішла, настільки було приємно відчувати, як мене обіймають маленькі пухкенькі рученята! Та ми тепер постійно обнімашки влаштовуємо! — з захватом ділилась.

— Мммм… Це так мило! Дай і я тебе обійму!

Обіймаючись з Катериною, Ліка виглядала настільки відкритою, щирою… У Єгора від споглядання на неї аж на душі тяжко стало. Що ж це виходить? Він вчинив, як… Навіть слів не міг підібрати! І все через кілька фраз, вирваних з контексту!

— Ой! Я так захопилась твоїми розповідями, що ледь не пропустила заняття! Мені час іти! Потім поговоримо.

— Давай, іди тренувати. А я піду до своїх зайчиків, заберу їх погратися, — з усмішкою сказала Ліка.

Дівчата разом вийшли з зали. Вона пішла до його дітей. Їй хотілось проводити з Матвієм і Мироном час! Вона не вдавала, не грала… Так, Ліка сама зізналась, наскільки їй важко було призвичаїтись до нової реальності, але ж дійсно їй стали не байдужі його сини!

— Я все зіпсував, — тихо проговорив, не відриваючи очей від монітору, на якому уже була пуста зала. — Вона точно не пробачить…

— Думаєш? — хмикнув Дмитро. — Я б не був таким категоричним. Дивись, — трохи перемотав вперед відео.

Знову Ліка в залі, тепер вже з його хлопчиками. Неозброєним оком видно, як їм весело, яке тепло йде від дівчини до дітей… Та це ж просто ідилія! Так Матвій з Мироном почуваються лише в присутності Ярослави, з іншими просто спілкуються, але дистанцію тримають.

Дивився і дивився, одночасно переповнюючись щастям і дуріючи від пекучого болю в грудях.

— Скопіювати тобі? — спитав Дмитро.

Єгор тільки кивнув мовчки.

— Скину на пошту, — сказав друг, сівши за комп’ютер.

— Діма, мені прислали це відео, але не повністю… — розгублено заговорив Єгор.

— Я знаю.

— Може, скажеш, хто? — перевів погляд на Дмитра.

— Карма, — знизав плечима той. — Казав же тобі, що коли-небудь дограєшся… От тобі й помстилися у найбільш непідходящий момент за всі розбиті жіночі серця.

— Не розумію, — мотнув головою Єгор.

— Дарина постаралась, — зітхнув Дмитро.

— Що? Дарина? З нею у мене нічого не було! Фліртував іноді, але не більше, — роздратувався.

— З деякими жінками краще й не фліртувати, — не відриваючись від монітору, відповів. — Ще радій, що не зурочила, — глянув, уже посміюючись.

— Придушу! — випалив Єгор.

— Не вийде. Я вже звільнив зміюку, від гріха подалі, — підвів очі догори.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍ Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно