Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

Дзвонити? Чи краще приїхати зненацька? Може, треба було хоч повідомлення написати, щоб Ліка знала, чому він хоче з нею поговорити? Але як це буде виглядати? Ніби обрадувати Ліку хоче, що до нього, віслюка впертого, дійшло нарешті, як усе насправді? Але ж ні, він вибачитись хоче, виправити, що накоїв. А хіба вибачаються по телефону чи в повідомленні? Все ж краще, дивлячись в очі. Прокручуючи це в своїй голові, доїхав аж до дому Ліки.

І тут вже інше спало на думку. Прийшов вибачатись, повинитись, загладити свою вину… Напевно, треба було хоч з квітами з’явитись. В таких випадках квіти, взагалі, дарують? А що? Хоч було б чим йому по шиї надавати!

Що ж, не додумався відразу про букет, то вже буде без нього. Зрештою, порівняно з тим, як він накосячив, відсутність букета — дрібниця.

Скористався моментом, коли заходив якийсь чоловік у під’їзд, і зайшов з ним разом. Принаймні, до дверей квартири Ліки він потрапив без перешкод. Вдих. Видих. Натиснув на дзвінок. Серце ніби завмерло і битись перестало. Прислухається, надіючись почути кроки за дверима, звук відкриття замка… Почути б голос Ліки! Хоча б як вона його пошле. Все одно!

Але нічого. Абсолютно. Жодного звуку. Невже так тихесенько підійшла до дверей подивитись у вічко, що він і не почув? Притулився вухом до дверей. Наче сам став суцільним слухом, та нічого… Мабуть, її таки нема вдома. Знати б, коли буде чи де шукати Ліку?

Вирішив спуститись вниз і почекати її в машині. Олексій вже повернувся з роботи, тому з дітьми є кому допомогти Ярославі. Єгор подзвонив брату перед тим, як поїхати миритись. Той, як виявилось, був готовий почути новини, власне, для нього витівка Дарини вже й не новина. Дякувати богу, у брата таки розумна дружина і він її слухає. Навіть не знав тепер, як дякувати Олексієві і Ярі за те, що відкрили йому очі. Лишилось тільки вимолити пробачення у Ліки.

І треба ж таке! Щойно вийшов з під’їзду, як побачив її. Ліка якраз забирала з багажника таксі свою сумку. Напевно, кудись їздила. Завмер. Вона ще не помітила його. Щось на ходу шукає у рюкзаку, мабуть, ключі. І йде прямо на Єгора.

— Привіт! — промовив, коли між ними лишалось кілька кроків.

Ліка аж відсахнулась назад, підвівши очі на Єгора. Зупинилась. І така насторожена…

Той випадок, коли намагаєшся викладати глави по графіку і замість опублікувати, залишила чернеткоютекст :)))))