Читати книгу - "Кохай без правил, Ольга Манілова"

Вологим і відкритим ротом він одразу ж цілує мою щоку, залишаючи нескінченні сліди на зверненій до нього половині обличчя.

Моє тіло переживає такий приплив солодкого тремтіння, що я навіть заплющую очі на мить.

— Рито, не тікай, — так швидко шепоче він, що не всі звуки можна розібрати. — Чорт, я... Не тікай, ну ж бо.

— Я не тікаю, — продовжую твердити я. Чи то впираюся в напружені м'язи його руки, чи то намагаюся її відштовхнути.

Він повертає мою голову, щоб дотягнутися до губ і обпалити їх жаром наполегливого рота. Його язик проникає так глибоко, що я безглуздо шаркаю правою ногою на одному місці.

Доводиться витягати шию, і я взагалі—то не мала наміру відповідати на жодні поцілунки, але однаково відгукуюся на його плутані й грубуваті пестощі, бо... бо... бо...

— Усе, — відстороняюся я, а волосся спадає на обличчя і, слава богу, приховує навіть очі. — Відпусти мене.

Минає кілька миттєвостей перед тим, як Резник виконує прохання, і я навіть до пуття не розумію, яким чином опиняюся всередині будинку. Я зачиняю двері зсередини на всі замки. Ще й дзвякаю ланцюжком. Навіть засув посуваю, хоча зазвичай ним не користуюся.

Ось це ретельно продуманий інтер'єрний момент у будинку: всі вхідні двері забезпечені серйозними замками.

Прямую на кухню, бо час з'їсти йогурт, а ще заварити свіжий чай.

Це просто сталося і все гаразд. Зі мною — все гаразд. Нічого особливого не сталося. Подумаєш, незаймана. Ніхто не дізнається про такий статус, якщо тримати язик за зубами, ну і якщо не позбавлятися її — тоді дехто вже дізнається. У мене не було часу на все таке спочатку, а потім... Трохи дивно якось це виправляти, якщо ти — незаймана в певному віці. Але я читала на Твіттері тисячі одкровень незайманих різного віку, і нас набагато більше, ніж здається. Набагато. Тож, нічого страшного. Взагалі.

Зараз піду в душ, щоб насолоджуватися теплим водоспадом. Відтоді, як не потрібні регулярні обливання крижаною водою, я підсіла на походи в душ, де можна вдихати пару годинами.

І взагалі тут головна проблема не в цноті.

Ха, та я вже забула, що її втратила!

А в тому, що Резник по мені катком проїхався.

Неправильно розриваю упаковку з йогуртом, і зі столу падає ложка на плитку. Тому, що в мене злегка тремтить рука, але це нічого.

Нічого, зараз сходжу в душ, переодягнуся, потім почну підготовку до інноваційних вебінарів для діток, адже я сама і придумала такий формат. Мені є чим зайнятися, незалежно від того, збереглася в мене дівоча плевра чи ні. Ця цнота взагалі ніякого значення в моєму житті не має!

У голові спалахує спогад, як Резник мою голову тримав, а я намагалася не прокусити власну губу, щоб не застогнати. Докладаю зусиль, щоб прогнати моторошну картинку з думок, але це не так уже й легко.

Це — катастрофа. Я розперезалася і розпустилася. Розповзлася як промокла картонка. Ще б кілька хвилин і, напевно, благала б його. Як згадаю всі звуки, що я відтворювала пів години тому, так жити не хочеться.

І він це все чув.

І вже ніколи не забуде, а мені йому в обличчя дивитися після цього.

О Боже, я сама пам'ятаю кожен звук.

Підіймаюся сходами на другий поверх, наче старезна стара баба. Ось так от — втратила цноту і вже за годину старієш. Треба кинутися до дзеркала і перевірити, чи не з'явилися зморшки. Щоправда, я не втратила невинність, а дехто її нахабно вкрав.

Резник у перші хвилини знайомства проїхався членом по моєму обличчю, — просто приголомшливо, — а я безсонними ночами лежу в ліжку і мрію, як гладитиму його неслухняне волосся. Ідіотка.

Він наче ходячий стереотип зі шкільних драм, де головний футболіст школи дрочить на власні м'язи й вульгарно грубіянить непопулярним дівчаткам, а я, значить, у цьому сценарії — непорочна цнотлива, що потай падаю до його ніг п'ятдесят якогось розміру.

Але коли вмикаю кран із гарячою водою, то залишається лише похмуро думати: у безневинних недоторканих школярок напевно більше досвіду, ніж у мене, бо часу на хлопців у такої, як я, ніколи не було.

І зараз у мене теж немає часу на метушню між простирадлами, особливо з цим безшабашним хокеїстом.

Особливо з ним.

Сподіваюся, він проспиться і зрозуміє, що задовольнив свою цікавість, а я взагалі-то дуже зайнята.

Дуже-дуже зайнята.

Зайнята на все життя, що залишилося, яке в мене було чудово й упорядковано налаштоване, доки Артур Резник не впустив самого себе в мій медкабінет без стуку.