Читати книгу - "Приборкати дракона, Ліра Куміра"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Так. Давайте по порядку. Якщо я все вірно почула, не вдарилася головою під час падіння (що, власне, не виключено) і не перебуваю у світі марень, тоді у мене, здається, величезні неприємності. Вже не знаю, що там у голові у правителя, але таку пропозицію не роблять з бухти-барахти. А отже...
- Ви пошкодили голову? - Запитала про всяк випадок, сподіваючись на те, що це все ж таки не по-справжньому.
- Начебто ні, а що? - Він ще питає! Ну не вірю я в кохання з першого погляду (чи який він там у нас за рахунком). - Ах, ось ви про що! - Схоже, до Драгонійського-таки дійшло, і тепер він реготав, наче це я наговорила дурниць, а не навпаки.
- Адже ж я вам не подобаюся? - Зачекайте, невже я це запитала? Ні, зі мною явно щось не те.
- Ви? Мені? - Здається, імператор здивувався такому питанню, і навіть посміхатися перестав. - А з чого ви взяли? Хоча, ні... я вже боюся почути ваші припущення. Давайте краще я поясню всю ситуацію, щоб вам потім не було соромно за свої здогадки, - от же гад коронований! Він явно вирішив мене добити, і знову я опинюся в дурнях.
- Будьте такі ласкаві, - приречено видихнула, сідаючи на м'який пуф біля ліжка, на сам предмет моїх бурхливих фантазій я опуститися не наважилася, намагаючись дотримуватися хоч якоїсь дистанції з главою дистрикту.
- "Так у мене хоча б залишиться шанс не накинутися на чоловіка з кулаками", - мій внутрішній голос випромінював якісь дивні веселощі, тоді як я була налаштована скептично.
- Як вам відомо, через два тижні проходитиме Весняний бал у чертогах Захмарного палацу. На захід запрошені всі члени Ради з їхніми спадкоємцями. Як думаєте, для чого все це? Востаннє нас запрошували на святкування майже тридцять років тому, - монарх із цікавістю подивився на мене, вочевидь очікуючи на відповідь.
- Представлення нового покоління знаті з усіх дистриктів? Укладення вигідних союзів? - Правитель кивнув, підтверджуючи мою гіпотезу. - То ось чому батько так поспішав, - тепер я по-іншому дивилася на поведінку глави нашого сімейства.
Таким чином тато намагався захистити мене. Але як же решта моїх сестер? І чому від цього має страждати Ліара?
- Ви вже отримали пропозицію? - Ріггард Драгонійський по-своєму розцінив моє мовчання і спробував зрозуміти, чому ж я не скачу від щастя.
Адже ж ж мала б, якщо врахувати мою попередню спробу проникнення в апартаменти імператора. Ну от і як тепер пояснити чоловікові, що я просто не хочу заміж? Не повірить же!
- Мій батько домовився зі Станіславом Анрійським, і тепер Лекс... - а що, як і мій одногрупник не хоче пов'язувати своє життя зі мною? - Загалом, ми ніби то... - ні, і чому мені так соромно?
- Зрозуміло... - мені здалося, чи голос правителя звучав розчаровано? - Тоді забудьте, будь ласка, те, про що я щойно говорив. Я не заважатиму вашому щастю, і нікому іншому не дозволю, - і нехай слова імператора звучали серйозно, але саме завдяки їм я зрозуміла, наскільки напружено себе почувала увесь цей час, а мала б усього лише вислухати свого співрозмовника.
Тож я не знайшла нічого кращого, ніж розреготатися, увігнавши чоловіка в ступор.
- В-вибачте, - давно я вже не сміялася так щиро і від душі в присутності сильних світу цього. І вперше - у товаристві голови дистрикту. - Річ у тім, що ні мене, ні Лекса ніхто й не питав, чи хочемо ми цього. Ба більше, думаю, мій одногрупник не в захваті від такої партії... - І ця його реакція. Якщо хлопця змушували одружитися, а наречену буквально на очах краде інший чоловік...
- А ви? - запитання, що пролунало після моїх слів, змусило мене замислитися.
І проблема була не в тому, що я щось відчувала до свого одногрупника, ні. Мені зараз потрібно було вирішити, чи хочу я опинитися між двох вогнів? Я не сумнівалася в тому, що правитель отримає те, чого бажає. Але питання було в тому - а чого хочу я? Що, якщо Його Величність ще більш небезпечна пара для мене, ніж син першого Лорда?
От дідько! І як я опинилася в такій ситуації? Адже я просто хотіла вчитися, а не ось це от все...
Зробивши глибокі вдих і видих, наче я зараз перебувала на медитації, а не в лігві небезпечного звіра на ім'я Ріггард Драгонійський, розплющила свої очі й уважно подивилася на співрозмовника, намагаючись прочитати його думки.
- У мої плани не входило заміжжя. Принаймні, зараз, - брови чоловіка здивовано злетіли догори, а щелепа зсунулася в німому питанні. - Ні, я замислювалася над цим, але зовсім не збиралася поспішати. Тим паче ось так, тим паче з тим, кому я не зможу довіряти. І кого не кохаю... - останню фразу промовила зовсім тихо, але чуйний слух дракона вловив усе, до найменших деталей, включно з протяжним зітханням наприкінці.
- Але часом доводиться робити те, чого не хочеш. А зважаючи на те, що вам можуть просто не залишити вибору... - правитель замовк, задумливо побарабанивши пальцями по м'якому пледу. - У мене є для вас ділова пропозиція! - Здається, імператор знайшов вихід, який би задовольнив нас обох.
- І яка ж? - Сподіваюся, я не помилилася, і це не буде повторне освідчення з пропонуванням супового набору від Його Лускатої Величності.
Не те щоб я вважала главу дистрикту непідходящою кандидатурою, просто продовжувала сподіватися на те, що все вирішиться якось само собою, і я зможу спокійно займатися тим, що мені подобається. А щойно зустріну того, хто розділятиме мої інтереси, ось тоді й задумаюся про сім'ю.
- Завтра ж я відвідаю вашого батька і розповім йому про почуття, що спалахнули між нами. А одразу після цього запитаю дозволу на залицяння, щоб вже на вечірньому чаюванні оголосити про наші з вами заручини, - я ошелешено витріщилася на співрозмовника, перетравлюючи в голові сказане ним.
Ні, ні і ще раз ні! Це ще гірше, ніж заручини з Лексом! Та мене ж засміють у суспільстві... А ці безцеремонні писаки так і зовсім розірвуть мою репутацію на шматки. Як же... Навчання в академії й справді виявилося прикриттям для того, щоб привернути увагу Його Величності...
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приборкати дракона, Ліра Куміра», після закриття браузера.