Читати книгу - "Теплі історії в конвертах"

Маленька донечка запхикала в колисці, кривлячи носика. Прокинулася.

— Бачиш, доню, знову я забираю час, який має бути твоїм. Колись ти виростеш. І я дуже хочу, щоби ти була щасливою, займалася тим, що тобі до вподоби, не прагнула нікому нічого довести, а просто знала, що ми тебе любимо.

Бувай, тату.

Лист восьмий. Злість. «Операція»

Вітаю, тату.

Сьогодні вперше в житті відвідала психолога. Говорили про найбільший мій біль, який переслідує все життя. Говорили про тебе. Виявляється, дуже багато в мені залишилося від тієї маленької ображеної дівчинки. І мені довелося знову стати нею...

Вона, ця маленька дівчинка, сиділа навпроти й дивилася просто мені у вічі. У душу зазирала. А я спробувала побути на твоєму місці, на місці батька.

— Що можете сказати цій дівчинці як батько?

— Я люблю тебе, доню. Люблю і завжди любив. Ти для мене найкраща та найкрасивіша, — вирвалися в мене слова, зовсім неочікувано, але так щиро й відкрито.

— То чого ж? Чому? — рвалося з глибини моєї свідомості, коли я знову перевтілювалася в маленьку дівчинку. І сліз несила вже було стримувати. У горлі застряг величезний клубок, який не те що говорити, дихати не давав. Його просто неспромога було проковтнути.

— Тепер знову на місці батька... говоріть усе, що спадає на думку, — підштовхувала мене психолог.

— Доню, я розумію, що з тобою відбувається, і я дуже завинив перед тобою. Пробач мені, якщо можеш. Знай, що я дуже люблю тебе, завжди любив. Я пишаюся тобою. Ти найкраща для мене у світі. Але, зрозумій, я також людина. Я проста, звичайна людина, а не супермен чи ідеал, як ти собі уявляєш, як би хотіла думати. Так, я робив помилки й роблю їх, як і кожен із нас. Але ти — частинка мене, навіть якщо я не з тобою. Ти дуже багато взяла від мене і маєш знати, що ти завжди в моєму серці, у моїх думках.

— Ну от, і що відповіси батькові?

Тепер знову мала відповісти маленька дівчинка. Пересилюючи себе, щоби проковтнути клубок у горлі, я промовила:

— Так, тату, я розумію тебе. Більше не тримаю образи. Я лише хочу це справді почути. Бачити тебе, відчувати, що ти є в моєму житті.

— Чудово. От бачите, у вас усе вийшло. Тепер залишилося прийняти це. Ви самі ж озвучили те, що мав би сказати ваш батько, — підсумувала психолог.

— Але ж я могла сказати лише те, що хочу почути. І це було дуже важко... — не здавалася я.

— Ви сказали те, що відчували. І це правда. Так, це важко. Це, так би мовити, «операція» для вас, але далі все буде чудово. Головне, не бійтеся озвучити батькові те, що зараз йому сказали. Попросіть брати участь у вашому житті, хоч би скільки років вам було.

Так і трапилося.

Отож, тату, я дуже скучила й хочу частіше тебе бачити.

««Операція» була вдалою...

Лист дев’ятий. Реабілітація. «І сльози на очах...»

Привіт... Тату, тепер я знаю, що все буде добре.

Після розмови з тобою...