Читати книгу - "Казки навиворіт, Ньюбі Райтер"

- Технічно, так…

- Круть! Тоді давайте там вже весілля грати! Тільки мені б якоїсь людської хавки. Я не по комахах…

- У нас риба є… - запропонувала Жабка.

- О, сашимі там можна зробити чи суші! Та й на кострику посмажити! Норм! Рибу я хаваю! - зрадів юнак.

Жаби, все ще розуміючи лише половину того, що вилітало з його рота, схвально закивали. На тому і порішили. Зіграли потрійне весілля для всіх доньок з їхніми обранцями. А “нареченого” молодшої Жабки поселили на пляжі. Він зробив собі з гілок та листя щось типу хатини, а жаб’ячі піддані приносили йому свіжу рибу щодня. 

Жилося йому не погано - літо, пляж, дика природа, їжа. Що ще потрібно для повного щастя. Ввечері юнак розпалював вогнище, готував вечерю, а Жабка сиділа поруч і розповідала історії зі свого життя. А ще охороняла “свого чоловіка” від комарів, поїдаючи тих, які підлітали для нього занадто близько.

- Скажи мені чесно, що ти тут робиш? - запитала якось Жабка під час їхнього вечірнього ритуалу.

- Та з родаками розсварився, - зізнався юнак. - Пішов світ за очі, надибав цей ставок. Сиджу, запитую себе: Що далі? А тут твоя кульбабка летить. Я її спіймав і хотів бажання загадати. Типу, жити як хочеться і ні за що не паритися. Дую на квітку, а тут ти… Решту знаєш.

- Але ж бути людиною - це, мабуть, так цікаво! - замріяно мовила Жабка, дивлячись кудись у далечінь.

- Та не дуже… От у вас життя - це повний кайф. Сидиш собі цілий день на лататті - мух і комарів язиком ловиш і їси. Не думаєш за роботу, гроші. Взагалі ні за що не думаєш. Супер!!!

- Зате ви, люди, можете подорожувати, бачити світ. А ми, крім нашого ставка, нічого і не бачимо.

- Та мені особливо і не подобається ця туристична метушня! Я з тих людей, яким по приколу бути в одному місці.

- Але ж скоро осінь, а потім і зима. Тобі слід подумати про те, щоб повертатися додому.

- Чуєш? А може твоя мамка мене жабою зробить?? - раптом запитав юнак.

Жабка здивовано подивилася на свого “чоловіка”. 

- Жартуєш?

- Та ні! Мені тут прикольно, та й з тобою цікаво. Я ж так зрозумів, що Королева має якісь магічні здібності. Типу, “Квакухи мають талант”. 

- Так, має, - підтвердила Жабка. - Але вона навряд погодиться зробити тебе одним із нас.

- Та я практично вже один із вас! Такий собі Принц-Жаб. 

- Раджу все ж тобі зважити всі “за” і “проти” перед прийняттям такого доленосного рішення.

- Та полюбе, подумаю!

 Через декілька днів розмова знову зайшла про юнакове майбутнє.

- Все, вирішено! Буду жабою! - сказав він своїй “дружині”.

Що ж, Жабці нічого не залишалося, як піти до матері. Ропуха не була в захваті від цієї ідеї, хоча теж бачила в цьому плюси.

- З одного боку, він нам всю рибу в ставку поїсть рано чи пізно, - міркувала вона вголос. - Однак, не знаю жодної людини, щоб захотіла стати жабою.

- А він хоче! - завірила її донька.

- Ну що ж, чекайте в гості, сама до вас прийду, з “чоловіком” твоїм переговорю. І сестер покличу твоїх з чоловіками. Якщо зможе довести мені, що гідний стати одним із нас - перетворю його на жабу.

Юнак залишився задоволеним рішенням Королеви. 

- Зробимо їм гарну вечерю і я переконаю твою мамку! Полюбе! - завірив він Жабку.

Ввечері Велика Ропуха Третя, та її дві старші доньки з чоловіками прийшли в гості до молодшої з її обранцем. А той всіх до себе припрошує - пригощає комарами, які обліпили всі його руки та ноги.

- Хавайте, любі гості! - мовить весело. - А я вам ще й мух за цілий день наловив, черв’яків та мотиля. 

Наїлися жаби, сидять задоволено, на юнака поглядають.

- Стрибати вмієш? - питає його старша сестра.

- Та звичайно, це моє улюблене заняття. І він продемонстрував кілька стрибків.

- А квакати? - це вже середня в розмову вклинюється.

- Ква-ква-ква, - у відповідь.

- Непогано! - мовила задоволено Ропуха. - Ну, якщо не передумав… - вона зробила паузу і після схвального кивка юнака, додала: - Хай буде так! - і перетворила його на справжню жабу.

З того часу у ставку стало більше на одну зелену квакуху, а риби могли зітхнути спокійно. Та й у Жабки все налагодилося і вона нарешті змогла створити нормальну родину. Ось тільки чоловіка свого довелося садити за парту і вчити нормальної української мови. Навіть жабки розуміють, як важливо правильно розмовляти. А у тебе з цим як, мій любий читачу?

От і казочці кінець, а хто прочитав і натисне вподобайку - молодець!