Читати книгу - "Я поруч. Пам'ятай це , Елізабет Любов "

Хочу закривати блокнот, але неочікуваний телефонний дзвінок мене зупиняє:

- Асю, привіт. Це Каміла. Пам'ятаєш? - її голос тремтить, віддаючи нитку радості.

- Привіт. Звичайно, пам'ятаю. Я слухаю тебе, - стримано кажу я, все ще досі відчуваючи мить, коли писала Андрію листа.

- Ми це зробили. Гроші зібрані. Знаєш, що це означає? - починає голосно кричати у трубку та сміятись.

- Ти про що? - від здивування запиту я.

- Ну, гроші для того хлопця. Пам'ятаєш, ти вчора допомогла великою сумою коштів, яка і стала вирішальною. Бракувало небагато, тому вчора я завершила збір грошей, які не вистачали. Боже, я така щаслива, - дівчина настільки окрилена цією новиною, що мабуть підстрибує до небес від щастя.

- Ти серйозно? Я дуже рада, - від почутого на серці стає так тепло. 

- Невдовзі він отримає найсучасніші протези. Асю, якби ж ти тільки бачила його очі, коли він почув це. 

Можу тільки уявити, що відчував цей захисник, коли дізнався, що зовсім скоро зможе повернутися до нормального життя. Так, це будуть лише протези, бо повернути втрачені кінцівки ніг ще не зміг жоден лікар. Але, він зможе ходити. Що ще потрібно для більшого щастя?

- Завтра я знову збираюся до лікарні. Не хочеш приєднатися? Я розповіла хлопцю про тебе, і йому не терпиться тобі подякувати, - перериває мої думки.

- Це зайве. Якби я мала змогу, то зробила б це абсолютно для кожного. Але я залюбки завтра піду з тобою, - радісно кажу я. 

Мабуть, це найкраща новина за весь час. У хлопця з'явився той самий шанс, і я справді дуже радію за нього.