Читати книгу - "Академія на пагорбі: Едельвейс. Частина 1, Владі Вал"

Академія повільно занурювалася в ніч. Адепти поспішали в свої кімнати, але в неї сил поспішати не було. Втома затоплювала тіло, розслабляючи м’язи, і кожен крок давався важче.

Зрештою вона помітила лаву й, із останніх сил, опустилася на неї.

- Привіт, можна я присяду? - запитав знайомий голос.

Едельвейс із зусиллям підняла очі. Перед нею стояв Кірон.

Вона ледь помітно кивнула.

- Все добре? - поцікавився він, вмощуючись поруч.

- Три ночі без сну дають про себе знати, - монотонно відповіла вона.

Її свідомість огортав туман. Межа між думками й словами розмивалася. Кірон ледь встиг здивуватися, як вона продовжила:

- Ви ж не проходили практику після третього курсу... Вам потрібно зайти до хранителя заповідника, вона пообіцяла організувати вам пропуск. Наступних вихідних ми маємо вирушити в дикі землі… Я думала, що у вас вже є досвід, тому все пройде без проблем. Але тепер… тепер я не впевнена, що зможу забезпечити вашу безпеку…

Її голос тьмянів, речення ставали уривчастими.

- Інших учасників знайти буде важко. Ніхто не захоче витрачати вихідні та ризикувати життям заради трав і квітів з диких земель. А у вас ще й матч на носі. Якщо хтось отримає травму, то… Я справді не хочу ризикувати.

Вона не договорила. Її голос урвався, а тіло повільно похитнулося в бік. Свідомість захопив морок.