Читати книгу - "Вибрані твори"

Украйны она променяла. Но юга родного На ней сохранилась примета Среди ледяного, Среди безпощадного света. Как ночи Украйны В мерцании звезд незакатных, Исполнены тайны Слова ее уст ароматных. Прозрачны и сини, Как небо тех стран ее глазки, Как ветер пустыни И нежат и жгут ея ласки. И зреющей сливы Румянец на щеках пушистых, И солнца отливы Играют в кудрях золотистых. И следуя строго Печальной отчизны примеру, В надежду на Бога Хранит она детскую веру. Как племя родное, У чуждых опоры не просит И в гордом покое Насмешку и зло переносит. От дерзкаго взора В ней страсти не вспыхнут пожаром, Полюбит не скоро, Зато не разлюбит уж даром.

(«Княгине Щербатовой»)

Чи цей образ українки, що його нам накреслив чужинець, не є повною протилежністю тих рабинь, яких змальовують наші автори? Чи не нагадує він найліпші жіночі образи західноевропейської літератури?

І цей тип існує й тепер. Він лише набрав більше сили й життя і вдягнувся в інший одяг, відповідний нашій добі. Його спостерегли й наші автори, а не лише чужинці, і впровадили його в літературу. Але як це не дивно, в літературу підбольшевицьку, наддніпрянську. В літературу, для якої він є, або бодай мусить бути, неґативним, чи просто замовчаним... Безсумнівний доказ його масовості в житті.

Отже, вони вже живуть на нашій землі, ті жінки, що не є вже ані рабинями, ані амазонками! Їх вже є чимало, а буде ще більше, бо це якраз той тип, яким МИ прагнемо бути!

Не можу схарактеризувати його ліпше, як це зробив один англійський публіцист в «Дейлі-Мейл» (31. X. 1933):

Новий стиль героїнь... відвага, витривалість, бойовий дух, все це так само є частиною умундирування нової героїні, як і завзяте бажання стати знову жінкою, ледве минула конечність бою. Вона є відповіддю на потребу часу, віку, напруження, зусиль, бурхливої небезпеки і великих змін, коли тяжко навіджений долею мужчина відчуває, що потребує не лише сексуальну атракцію, а й вірного друга і союзника в боротьбі за життя.

Все ж те, що автор каже про сучасну європейську жінку, можна сказати про нову жінку-України:

«Українська жінка не виявляє жодної тенденції повернутися до старого типу — до жінки, слухняної мужчині рабині. Вона хоче дати мужчинам поконаної України нове серце, новий імпульс до нових зусиль і до — перемоги».

Такий тип жінки вже народився в Україні і непереможно, силоміць починає вдиратися до її літератури. Бурхливо вдерлася до неї блискуча Аґлая з «Вальдшнепів» Хвильового, дівчина, яка покликана до кипучої діяльності, «не тієї, що комсомолить в пустопорожнє, а тієї, що, скажемо, Перовська» (її ж слова). Дівчина, що цікавиться цілим широким світом і, збагнувши всі його жорстокі вимоги, прагне дати нове серце, сповнене любов’ю до батьківщини,