Читати книгу - "Зіграємо в сім'ю, сестричко?, Соломія Даймонд"

*Алекс

Я дуже повільно наблизився до кімнати Мії. Паркет під моїми ногами заскрипів і я тихо вилаявся собі під ніс. Важко видихнувши, я нахилився до прочинених дверей і побачив Мію, яка мирно спала на своєму ліжку. Цей шум не розбудив її і я в думках подякував вищим силам за це. Тоді я так само тихо попрямував на перший поверх. Зараз була лише шоста година ранку. В неділю я зазвичай прокидався не раніше десятої, але сьогодні мені потрібно було приготувати її улюблену страву. Я не знав, коли вона прокинеться, тому вирішив встати раніше.

Я дістав з кишені своїх спортивних штанів той рецепт, що вчора продиктувала мені Ксенія, поки очікував на чайник. Він почав кипіти і я відволікся, щоб запарити собі каву. Тоді мої очі знову почали досліджувати кожен рядок. Я почесав потилицю й зробив ковток напою. Тоді сперся на стільницю й продовжив читати. Коли спорожнив свою чашку, то взявся за приготування цих макаронів по-флотськи. Як виявилось, це не так складно й за годину страва вже була готова. Я сховав її на верхню полицю холодильника й прикрив її іншими продуктами. Надіюсь, що моя люба "сестричка" не помітить цієї посудини й все пройде добре. Я закінчив з макаронами й попрямував до своєї спальні.

Звісно, що я міг би просто прийти до неї в кімнату й запросити її на побачення, але це ж були ми з Мією. Хіба все могло статись так просто? Ні. Я хотів, щоб вона запам'ятала цей день назавжди, тому я напружив свої мізки й опустився на ліжко. Це було доволі гучно і я подумки накричав на себе, заплющивши очі. Пройшло декілька секунд і я усвідомив, що потрібно бути обережним, інакше я розбуджу Мію й мій план піде коту під хвіст.

Я відкрив свій ноутбук і сперся на верхню частину ліжка, підклавши собі подушку під голову. Я зайшов на свою електронну пошту. Тут я усвідомив, що в мене немає електронної адреси Мії. Прокляття! І де мені її взяти?

Думай, Алексе! Думай...

Через декілька хвилин я таки вирішив подзвонити Ксенії. На щастя, вона знала її нік і скинула мені його. Що ж, це вже набагато краще.

Я глянув на годинник, що був на моїй руці й зрозумів, що мої роздуми затягнулись і потрібно поквапитись.

Краплинки поту стікали по моїй шкірі. Чи то від хвилювання, чи то від спеки. Я потер пальцями скроні й радісно усміхнувся. Швидко розім'явши пальці, я  почав набирати слова на клавіатурі. Це здавалось мені божевіллям, але я загорівся цією ідеєю й вже не бачив сенсу відступати. Через 30 хвилин моє повідомлення було готове і я вирішив пробігтися рядками ще раз, щоб перевірити, чи не наробив я помилок.

Від: alex.grey.01@gmail.com

Кому: lovely.mia.diamond@gmail.com

Тема: 7 причин, щоб поцілувати Алекса Грея і піти з ним на побачення

1. Я вже зробив наш проєкт і тепер в нас є багато вільного часу, щоб провести його вдвох.

2. Я підготував дещо цікаве і тобі точно це сподобається, але поки це буде сюрприз.

3.Я знаю, що я не байдужий тобі, а отже в тебе точно є бажання дізнатись про мене більше.

4. У тебе буде можливість задати мені 3 запитання на які я постараюсь дати тобі максимально чесну відповідь.

5. Наша зустріч буде пов'язана з котами, а ти їх просто обожнюєш. Хіба це не причина, щоб погодитись?

6. Як би це нахабно не звучало, але я досить не погано цілуюсь, діамантику. Обіцяю не тиснути на тебе й бути ніжним.

7. І головне — я страшенно закоханий в тебе. Я хочу дізнатись про тебе більше. Хочу, щоб ти дала нам шанс, щоб ми змогли разом подолати всі труднощі й бути опорою та підтримкою один для одного.

В будь-якому випадку я чекатиму на тебе біля входу в парк, де ми разом бігали о 15:00. 
Я завжди чекатиму на тебе, скільки б часу тобі не знадобилось, діамантику. Навіть, якщо  це займе все моє життя...

З любов'ю, твій Алекс.

Здається, все було добре, тому я залишив листа й почав переодягатись. Мій вибір зупинився на білих джинсах і вільній лляній сорочці кольору хакі. Я вклав своє волосся гелем назад, приснув улюблені парфуми на зап'ястя й підбадьорливо усміхнувся своєму відображенню в дзеркалі. Тоді я підійшов до ліжка й взяв в руки ноутбук. Відправив листа Мії й взявши смартфон, вийшов зі своєї кімнати.

Я зачинив наш будинок і попрямував до таксі, яке вже під'їхало до нашого дому. До нашої зустрічі з Мією залишалось ще декілька годин. Я знав, що як тільки вона прокинеться, то прочитає той лист і загляне в моє кімнату, щоб дати відповідь. Та я хотів, щоб вона мала час подумати. Ми й так не схожі на класичну пару, бо живемо в одному домі. Нехай вона хоч трішки посумує за мною за цей короткий час і помучиться в здогадках. Вона б точно влаштувала мені допит і заставила розповісти про мої плани, а я б цього дуже не хотів. Трішки інтриги...

Весь вільний час я сидів в одному з безкоштовних нью-йоркських коворкінгів і працював над одним з проєктів, які нещодавно довірив мені батько. Час пройшов доволі швидко й за пів години до нашої зустрічі я вийшов з закладу та попрямував у квітковий. Ксенія повідомила мені, що улюблені квіти Мії — аустоми. Я купив великий букет і попрямував у бік парку, де ми й мали побачитись. Та доля вирішила підкинути мені неприємний сюрприз у вигляді Айседори Еванс. Я хотів втекти від цієї надокучливої жінки, але мені не вдалося пройти не поміченим. Вона помахала мені рукою й обдарувала широкою усмішкою. Я теж фальшиво усміхнувся і зібравши всі свої нерви в кулак я попрямував в її бік.

— Алексе, яка несподівана зустріч. — Вона глянула на мене з гори до низу і зосередила свій погляд на букеті, що був в моїх руках. Мені вмить захотілось закотити повіки й провалитись під землю. Я страшенно не хотів з нею розмовляти. — Надіюсь, що ці квіти для Асічки й ви з нею нарешті помиритеся. Вона мені говорила, що між вами все скінчено, але ж всі ми знаємо, що труднощі — це один з компонентів стосунків. Сварки, образи й таке інше... — Вона доторкнулась до мого плеча й від її дотику мені стало не затишно.